Визначення змісту категорій "податкова компетенція" та "податкові повноваження", встановлення їх співвідношення, визначення внутрішньої структури та особливостей. Правове регулювання податкових відносин. Особливий статус держави у сфері оподаткування.
При низкой оригинальности работы "Поняття, структура та особливості податкової компетенції і податкових повноважень органів публічної влади", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
УДК 347.73 поняття, структура та особливості податкової компетенції і податкових повноважень органів публічної владиПрохорова надано таке визначення поняття «компетенція»: «Компетенція (від лат. сотреіо - добиваюсь; відповідаю, підходжу), коло повноважень, що представлені законом, уставом або іншим актом конкретному органу або посадовій особі» [1, с. Зазначення цих особливостей стає нам у нагоді, і у подальшому дослідженні податкових повноважень органів публічної влади в Україні ми будемо виходити саме з того, що податкова компетенція та повноваження містять як права, так і обов’язки відповідних органів влади або місцевого самоврядування. За своїм сучасним змістом компетенція містить сукупність встановлених в офіційній формі прав і обовязків, тобто повноважень будь-якого органу або посадової особи, які визначають можливості цього органу або посадової особи приймати обовязкові до виконання рішення, організовувати та контролювати їх виконання, вживати у необхідних випадках заходи відповідальності тощо [6, с. Крім того, ще одною, такою, що витікає з цього, ключовою особливістю співвідношення компетенції та повноважень є можливість делегування частки повноважень засобом відповідних правових нормам законодавчих актів, тоді як компетенція делегуванню не підлягає аргіогі. Обєднавши такі особливості з висновками щодо сутності та змісту податкової компетенції, можна вказати, що специфіка податкової компетенції визначається: 1) особливим предметом відання (сферою оподаткування); 2) особливою природою регульованих суспільних відносин (публічним характером податкових відносин); 3) особливими цілями правового-регулювання (реалізація публічного інтересу у сфері оподаткування під час забезпечення законних інтересів та гарантуванні прав платників податків); 4) особливим складом осіб, що є носіями податкової правосубєктності (держава, територіальні громади, уповноважені ними органи публічної влади); 5) особливою формою закріплення податкової компетенції (законодавча форма); 6) можливостями делегування податкових повноважень у межах встановленої податкової компетенції (від центральних до місцевих органів влади, від органів влади до органів місцевого самоврядування); 7) наявністю відповідальності публічних податкових правосубєктів та їх посадових осіб за діяння, вчинені з порушенням наданої ним податкової компетенції (аж до відповідальності держави відповідно до міжнародно-правових зобов’язань, зокрема норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
