Розгляд основних проблем щодо методики навчання історії в сучасній школі. Аналіз методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності: словесні, наочні. Метод навчання як спосіб упорядкованої взаємопов"язаної діяльності вчителів та учнів.
Поняття про методи, прийоми і засоби навчання історії історія методика навчання вчительРезультати даного проекту можуть бути використані вчителями, учнями, студентами, а також батьками під час навчання історії дітей в школі та вдома. У класифікації повинна виявлятися внутрішня сутність методу, форма взаємоповязаної діяльності вчителя та учнів як засіб управління їх пізнавальною діяльністю. Цей метод вимагав від учнів середньовічних монастирських шкіл заучування без розуміння й осмислення запитань і відповідей, у сучасних школах він використовується таким чином, що учнів підводять до самостійної розумової діяльності, до самостійного мислення. У процесі бесіди доцільно спершу ставити запитання до всього класу, відтак викликати для відповіді учня; здійснювати диференційований підхід до учнів; опитувати не тільки тих, хто бажає, її перевага в тому, що вчитель може працювати з усім класом і з окремими учнями, не знижуючи контролю за станом їх знань. Під час закріплення матеріалу також слід дбати про урізноманітнення форм самостійної роботи з підручником: читання й складання простих і розгорнутих планів з окремих параграфів чи розділів підручника; читання підручника й підготовка відповідей за планом викладання нового матеріалу вчителем; підготовка відповідей і розгорнутих виступів за спеціальним завданням учителя; виконання практичних завдань і вправ за підручником або навчальним посібником.Методи навчання в школі відповідають освітній і виховній меті, змістові освіти; вони ставлять перед кожним учителем завдання виховувати людей всебічно розвинених, які б мали широку освіту й свідомо використовували свої знання і здібності на користь держави, суспільства. Особливої уваги заслуговують методи, що потребують від учнів свідомого підходу, активності, самостійності й творчості у навчально-пізнавальній діяльності. Як говорив Кузьмінський, «підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога, з одного боку, і відповідати вимогам принципу системності, з іншого боку» [14, с. Дидактичні принципи слід враховувати й під час вибору методів навчання, за допомогою яких учитель повинен поступово, систематично навчати учнів, подавати їм навчальний матеріал доступно, наочно, науково, дбати, щоб учні виявляли самостійність та активність і свідомо засвоювали його. Обираючи метод навчання, вчитель передусім повинен враховувати тему уроку, його мету.
Вывод
Методи навчання в школі відповідають освітній і виховній меті, змістові освіти; вони ставлять перед кожним учителем завдання виховувати людей всебічно розвинених, які б мали широку освіту й свідомо використовували свої знання і здібності на користь держави, суспільства. Особливої уваги заслуговують методи, що потребують від учнів свідомого підходу, активності, самостійності й творчості у навчально-пізнавальній діяльності. Як говорив Кузьмінський, «підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога, з одного боку, і відповідати вимогам принципу системності, з іншого боку» [14, с. 160.]
Таким чином, методи навчання у своїй сукупності залежать від загальної мети освіти та виховання в сучасній школі. Дидактичні принципи слід враховувати й під час вибору методів навчання, за допомогою яких учитель повинен поступово, систематично навчати учнів, подавати їм навчальний матеріал доступно, наочно, науково, дбати, щоб учні виявляли самостійність та активність і свідомо засвоювали його. Обираючи метод навчання, вчитель передусім повинен враховувати тему уроку, його мету. Кожен урок має певну структуру, що визначає послідовність його етапів. На кожному етапі вирішуються конкретні завдання, що також позначається на виборі методів навчання. Так, перевірку домашнього завдання можна здійснити, вдавшись до індивідуального, ущільненого чи фронтального опитування, а для вивчення нового матеріалу потрібні зовсім інші методи.
Вибір методу залежить і від вікових особливостей дітей. Наприклад, шкільну лекцію не можна читати в молодших і середніх класах, самостійну роботу з книгою практикують лише тоді, коли в учнів сформовано навички такої роботи. Значною мірою вибір методу навчання зумовлений навчально-матеріальною базою школи. Добре обладнані навчальні кабінети, наочні посібники дають змогу не лише використовувати методи ілюстрування, демонстрування, проведення лабораторних, практичних та дослідних робіт, а й поєднувати ці наочні й практичні методи зі словесними. На вибір методу навчання впливає й географічне розташування школи. Так, міські школи мають кращі можливості для використання у навчальному процесі промислових обєктів, музеїв, театрів, а в сільських школах легше організувати спостереження за природою, сільськогосподарським виробництвом, дослідницьку роботу.
Обираючи метод навчання, вчитель має враховувати необхідність зміни видів діяльності учнів на уроці, щоб підтримувати їх увагу, зацікавленість. Адже одноманітність набридає, учням стає нецікаво, вони починають нудьгувати, що знижує ефективність процесу навчання.
Методи навчання залежать і від часу, відведеного на проведення уроку. Слід добирати методи, які дають змогу досягти навчальної мети якомога меншими затратами часу. На вибір методу навчання впливає й особистість педагога. Одні вчителі добре розповідають, другі вдало організовують дискусію, треті здатні перетворити урок на гру. Однак це не означає, що вчитель повинен використовувати лише ті методи, які йому найкраще вдаються. Педагогічна майстерність полягає в досконалому володінні всією їх сукупністю. «Критеріями відбору методів навчання історії є провідні завдання виховання особистості, мета і завдання навчання взагалі і конкретного етапу зокрема, закономірності і принципи навчання, зміст навчального матеріалу, навчальні можливості школярів, наявність засобів навчання, психолого-педагогічні можливості педагога» [14, с. 160.]
Важлива умова підвищення ефективності методів навчання - їх діалогічність, тобто включення до будь-якого методу діалогу між педагогом і учнями. Діалогічність активізує й сприяє розвиткові всіх особистісних функцій, забезпечує процес засвоєння знань та ін. Тривала педагогічна практика дає вчителеві змогу, спираючись на свої теоретичні знання в галузі дидактики, використовувати залежно від обставин ефективні методи. Тільки правильний вибір і застосування методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і виховати в них потребу в систематичній, свідомій, творчій навчальній праці.
Список литературы
1. Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі - К.: Знання, 1973. - 183 с.
3. Ващенко Г. Загальні методи навчання - К.: Знання, 1997. - 343 с.
4. Вильямс Р., Маклин К. Компьютеры в школе - М.: Политиздат, 1988.
5. Выбор методов обучения всредней школе/ Под ред Ю.К. Бабанского - М.: Политиздат, 1981. - 245 с.
6. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 576 с.
7. Герасимович Н. Інтерактивні методи навчання:Семінар для педагогів// Психолог. - 2009. - №17. - С.17-24.
8. Дидактика современной школи. / Под ред В А Онищука. - К.: Знання, , 1987. - 136 с.
9. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997. - 304 с.
10. Коротяєв Б. І. Методи навчальне пізнавальної діяльності учнів - К, 1973. - 345 с.
11. Кирилюк Л. К., Величко В.В. Активное обучение: инструментарий и методы // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - №1. - С.43-48.
12. Кокорева Ж. Психологічний супровід учнів і педагогів.[Види інтерактивних методів навчання(Мозковий штурм)]// Директор школи. - 2008. -№36. - С.23-29.
13. Комаров В.С. До питання про систему методів навчання історії в школі (загальнометодичний аспект)// Історія в школах України. - К.: Наукова думка, 2003. - № 4, 5. - С 12-18.
15. Мойсенюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. 4-е видання, доповнене. - К.: Знання-Прес, 2003. - 615 с.
16. Педагогіка/ За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. - 540 с.
17. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. - К.: Генеза, 2006. - 328 с.
18. Практикум з педагогіки/ За заг. ред. О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченка. - К.: Вища школа, 1996. - 432 с.
19. Савін М.В. Педагогіка. Видання 2-ге, доповнене. - К.: Головне видавництво видавничого обєднання «Вища школа», 1980. -312 с.
20. Стражев А.И. Методика преподавания истории. - М.: Политиздат, 1986. - 342 с.
21. Тернов С.О. Як підвищити ефективність навчання? (науково-технологічні засади)// Історія в школах України. - К.: Наукова думка, 2003. - № 5. - С. 21-23.
22. Фіцула М.М. Педагогіка: навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. - К.: Академвидав, 2005. - 560 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
