Поняття, правове регулювання та умови належності до громадянства України - Реферат

Реферат на тему: «Поняття, правове регулювання та умови належності до громадянства України»Вона фактично не відрізняється за своєю суттю від громадянства, і лише визначає форму державного правління. громадянство правовий держава україна Розуміння людини як громадянина є надзвичайно важливим у характеристиці її соціальної сутності, її правового становища як особи, яка має правову належність до тієї чи іншої держави, підпадає під дію її законодавства та узгоджує з ним свою поведінку. Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можливість повною мірою долучитися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства й держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обовязків, що покладені на неї цією країною, знаходяться у прямій залежності від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної країни. У сфері міжнародно-правових відносин прийнято вживати термін «державна належність», який полягає у юридичному звязку особливого характеру між особою і державою, але при цьому особа може і не бути громадянином.Громадянство України - постійний правовий звязок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обовязках. Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України «Про громадянство України» від 16 квітня 1997р. і прийнятими відповідно до них законодавчими актами України. Громадянство - це особливий правовий звязок між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обовязки. Громадянство України визначає постійний правовий звязок особи і Української держави, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обовязках. Так, дипломатичні представництва та консульські установи України зобовязані вживати заходів для забезпечення громадянам України можливості користуватися в повному обсязі правами, наданими їм законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, у встановленому законодавством порядку захищати їхні інтереси, що охороняються законом, а в разі необхідності - вживати за ходів для поновлення порушених прав громадян України.Стаття 2 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. перераховує принципи законодавства України про громадянство, але слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним. Цей принцип має декілька аспектів: по-перше, «внутрішнє» єдине громадянство держави Україна означає, що не можуть існувати громадянства окремих адміністративно-територіальних одиниць України. По-друге, так би мовити, «зовнішнє» єдине громадянство України означає, що «якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України». Те ж саме правило застосовується і до іноземців, які набули громадянства України, тобто вони в правовідносинах з Україною вважаються тільки громадянами України, не приймаючи до уваги належність їх і до іншого громадянства. Цей принцип означає неприпустимість втрати громадянином України громадянства внаслідок колізії національного законодавства України із законодавством інших держав, громадянство яких він бажає отримати.Законодавство України, як і законодавство інших держав, закріплює порядок набуття громадянства відповідними категоріями осіб за наявності певних підстав, проте основними з них є набуття громадянства окремо дітьми за народженням (філіація) і дорослими (в порядку натуралізації), тобто внаслідок прийняття громадянства. за «правом ґрунту», коли громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства або за обставин, повязаних з територією, з якою фізична особа має певні відносини. В українському Законі зазначені принципи поєднуються, причому «право крові» превалює, а «право ґрунту» застосовується лише для дітей, батьками яких є особи без громадянства. 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української держави, Української Соціалістичної Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної республіки (УРСР), є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобовязання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.

Зміст

Вступ

1. Поняття громадянства

2. Основні принципи громадянства України

3. Порядок набуття і припинення громадянства України

3.1 Набуття громадянства України

3.2 Припинення громадянства України

4. Державні органи, які вирішують питання громадянства в Україні

Висновки

Список використаної літератури