Дослідження поняття правопорушення у загальній теорії держави і права. Межі протиправності та міра відповідальності за порушення приписів правових норм. Вивчення юридичного складу правопорушення в Україні. Злочин як суспільно-небезпечне діяння.
Правопорушення, насамперед повязано з правом, тобто таким визнається діяння, що суперечить моделі поведінки, яке міститься у правовій нормі, іншими словами, те, що дане діяння є правопорушенням, повинно бути визначено правом. Навіть тоді, коли, здавалося б, шкоду завдано тільки потерпілому, правопорушник заподіює шкоду суспільству, бо зазіхає на його члена, який займає своє місце в системі суспільного розподілу праці і тому функціонально повязаний з усіма іншими членами суспільства. Якщо внаслідок правопорушення буде знищено товар, то постраждає і його власник і суспільство, оскільки цей товар не надійде на ринок і не задовольнить потреби тих, хто його потребує. Якщо дія (бездіяльність ) особи не представляє небезпеки для суспільства, то воно не може бути віднесено до правопорушень. Ігноруючи громадські інтереси, правопорушник, як правило, переступає і закон, тобто порушує певний юридичний обовязок або зловживає правом.Правоохоронні органи ведуть активну послідовну боротьбу з правопорушеннями , однак, тільки вони не в змозі значно знизити масштаби їх розповсюдження в суспільстві. Для цього необхідно проведення комплексу економічних, соціально - політичних, організаційних заходів, спрямованих на зміцнення економічної системи, підвищення матеріального добробуту, свідомості, інформованості та культури громадян, наведення порядку і стабільності в розвитку суспільних відносин. Громадяни повинні бути поінформовані про правові вимоги, які висуваються до них державою. Адже іноді порушення правових приписів повязано не з антисоціальною установкою особистості, а з незнанням змісту правових актів (оформлення деяких документів, дотримання послідовності дій тощо).
Вывод
Правоохоронні органи ведуть активну послідовну боротьбу з правопорушеннями , однак, тільки вони не в змозі значно знизити масштаби їх розповсюдження в суспільстві. Для цього необхідно проведення комплексу економічних, соціально - політичних, організаційних заходів, спрямованих на зміцнення економічної системи, підвищення матеріального добробуту, свідомості, інформованості та культури громадян, наведення порядку і стабільності в розвитку суспільних відносин.
Велика роль відводиться правовиховній роботі. Громадяни повинні бути поінформовані про правові вимоги, які висуваються до них державою. Адже іноді порушення правових приписів повязано не з антисоціальною установкою особистості, а з незнанням змісту правових актів (оформлення деяких документів, дотримання послідовності дій тощо). Для усунення деяких правопорушень важливо проведення медико-біологічних заходів проти алкоголізму, наркоманії.
Необхідно підвищити результативність діяльності самих правоохоронних органів, поліпшити їх матеріально-технічне забезпечення. Покарання за вчинене протиправне діяння повинно бути як невідворотним, так і справедливим, тобто відповідати тяжкості скоєного і ступеня вини правопорушника.
Політика держави спрямована на те, щоб своєчасно помічати і усувати виникаючі диспропорції в економіці, протиріччя в соціальних відносинах, вона передбачає повсякденну боротьбу з цими організаційними та управлінськими недоліками, які сприяють появі та розвитку соціальних відхилень.
Прав був О.Е. Лейст, який вважав, що найбільш важливою проблемою боротьби з правопорушеннями є їх попередження, усунення причин і умов, що породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння. Правопорушення не можна викорінити, борючись тільки безпосередньо з ними, але істотно зменшити їх кількість можна і необхідно!
Список литературы
1. Алексєєв С.С. Теорія права. М., 1994.
2. Венгеров А.Б. Теорія держави і права: Частина 2. Теорія права. М., 1995.
3. Комаров С.А. Загальна теорія держави і права: Курс лекцій. М., 1995.
4. Кулапов В.Л. Правомірна поведінка і правопорушення / / Теорія держави і права. Курс лекцій. Під редакцією Н.І. Матузова і А.В. Малько. М., 1999.
5. Лазарєв В.В. Загальна теорія права і держави. М., 1996.
6. Спірідонов Л.І. Теорія держави і права. Підручник. М., 1997.
7. Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. Під редакцією В.Г. Стре-козова. М., 1995.
8. В.О. Котюк Теорія права. Курс лекцій. К., «Вентурі», 1996. С. 118
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
