Політичне лідерство як процес постійного приорітетного, легітимного впливу на об’єкт політики. Його сутність, особливості і типологія. Теоретичні основи політичного іміджу: ключові засоби його формування, стосунки з публікою. Презентаційна політика.
При низкой оригинальности работы "Поняття політичного лідерства як складової частини політичного процесу", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Вступ політичний лідерство імідж Актуальність проблеми. Прблема політичного лідерства існувала з прадавніх часів. За весь цей час людство пізнало лише три способи висунення: боротьба за лідерські позиції в ієрархії, яка передбачає фактично насильницькі способи їх досягнення; впорядковане спадкоємство по ознаках спорідненості, старшинства; вибори по законах демократії, стародавньої та примітивної або ж сучасної, складної і витонченої. Враховуючи реалії сучасної політики в Україні, лідери якої декларують перебування держави власне на оснанньому з вище вказаних щаблів, актуальність поставленої в даній курсовій роботі важко переоцінити. Адже процес висунення політичного лідера є демонстрацією не лише рівня (політичної поведінки), на якому перебуває власне лідер, це й вияв рівня тих, хто висуває, делегує цього лідера, Для відносно молодої країни, яка прагне до демократичних перетворень в державі, дуже важливим є об’єктивно та реально визначити той єтап, рівень, на якому перебуває владна верхівка, що є відзеркаленням рівня розвитку суспільства. Лідерство властиво будь-якій сфері людської діяльності, для існування і прогресу якої потрібне виділення керівників-лідерів і послідовників. Окрім вище вказаних, також використовувались загально-науковий метод історизму. З одного боку, це класична теза Г. Файфа, який ще 1941 року у праці “Лідерство і демократія” чітко пов’язав “якість” політичного лідерства з “якістю” демократії. При цьому Г. Політичне лідерство - процес постійного пріоритетного та легітимного впливу на суспільство, організацію чи групу авторитету одного або декількох осіб. В рамках поведінкового направлення, біхевіорісти виділяють наступні основні функції політичного лідера: 1. визначення цілей; 2. забезпечення ведених засобами досягнення цих цілей; 3. допомога веденим в їх діях і взаємних стосунках; 4. збереження цілісності групи. Потенціал лідерства, з психологічної точки зору, є сукупністю якостей, які вказують на здатність особи (або, рідше, групи) спонукати інших діяти, надихаючи і запевняючи людей в тому, що вибраний курс дій є правильним. Акцент лише на один з цих двох взаємозвязаних моментів небезпечний, оскільки ігнорує інший аспект. Загальновідомими стали «світовий план» Мао Цзедуна та схеми переділу та перебудов, описані в «Майн Кампф» А. Гітлера і ін. Визначаючи поняття «лидер» політико-психологічно, виходитимемо, по-перше, з того, що він є субєктом процесу лідерства (нерівної взаємодії). Другим типом М. Вебер називає раціонально-легальне лідерство. За М. Відомий італійський вчений В. Парето, доповнюючи власну теорію еліт, поділяє лідерів на дві категорії - левів та лисиць.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
