Поняття покарання та його ознаки - Реферат

Як відомо, саме з другої половини ХХ ст. злочинність набула характеру гострої соціальної проблеми, що потягло за собою посилення покарання та більш жорсткий підхід до осіб, які вчинили злочин. Зрозуміло, що на фоні реформування кримінального, кримінального процесуального законодавства, судочинства, структур і форм діяльності правоохоронних органів суттєву роль відведено питанням формування принципово нової концепції запобігання злочинам, в якій покаранню належить визначна роль і, від правильного застосування якого, значною мірою залежить результативність протидії злочинності. Дана робота має на меті визначити місце покарання серед державних заходів у боротьбі із злочинністю, розглянути поняття «покарання», проаналізувати ознаки покарання, дослідити основні цілі покарання в протидії злочинності. За спрямуванням застосування покарання є останнім запобіжним заходом у системі протидії злочинності, оскільки воно призначається за фактом вчинення злочину, після розслідування та судового розгляду справи. Але, незважаючи на останнє місце в ланці заходів запобігання злочинам, цілком справедливо покарання розглядається як один з найважливіших засобів боротьби зі злочинністю, передусім в аспекті забезпечення невідворотності покарання, захисту прав, свобод та інтересів людини, а також коли воно не тільки виконує каральну функцію, а й створює умови для формування позитивних рис особи злочинця.Покарання є однією із основних форм кримінально-правової відповідальності і є складовою системи заходів кримінально-правового впливу. Умовно ці заходи можна поділити на дві групи: не повязані з кримінальною відповідальністю (примусові заходи виховного і медичного характеру) і такі, що здійснюються в межах кримінальної відповідальності (покарання, умовне незастосування покарання, звільнення від покарання). У науці кримінального права покарання розглядали як найбільш суворий захід кримінально-правового впливу, що є основною формою кримінальної відповідальності особи за вчинений нею злочин, призначається судом від імені держави в обвинувальному вироку і полягає в передбачених кримінальним законом обмеженнях чи позбавленнях її прав і свобод, а також тягне за собою особливий кримінально-правовий стан особи - судимість. Беккаріа стверджував, що «…покарання спрямовано на майбутнє, а головною метою є запобігання злочинам. Відповідно до ч.1 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною законом у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого [12].7) Будь-яке покарання тягне за собою судимість. Його здійснення в першу чергу полягає у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. Покарання примушує особу до законослухняної поведінки. 47); звільнення від кримінальної відповідальності і покарання із застосуванням до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру (статті 97, 105); звільнення від покарання або від його відбування на підставі статей 74, 75, 79, 83, 84, є винятком і застосовуються лише у випадках, передбачених законом, можливі за наявності достатніх для цього підстав і, як правило, за злочини невеликої тяжкості. В одних покараннях їх каральну властивість виражено більшою мірою, наприклад, при довічному позбавленні волі, позбавленні волі на певний строк, матеріальних або майнових обмеженнях, де її виражено в таких покараннях, як штраф і конфіскація майна; в інших - превалюють обмеження інших прав, наприклад, право займатися професійною діяльністю, мати звання тощо.Багато запропонованих вченими-юристами і філософами, що працювали в галузі кримінального права, концепцій і теорій не призвели до однозначного тлумачення цієї складної проблеми. Кант, Гегель та їх послідовники були яскравими представниками абсолютних теорій, не бачили в покаранні ніякого іншого змісту, крім єдиної абсолютної ідеї - мети відплати за вчинений злочин. Відстоювалась необхідність законодавчого закріплення різних систем пропорційності злочину і покарання, відплати рівним злом за заподіяне винним зло. Фейєрбах) вважали, що покарання повинно стримувати інших осіб від вчинення злочинів, тобто виконувати мету загального попередження. Подібні ідеї відстоювали і прихильники теорій виправлення, на думку яких покарання повинно забезпечити виправлення винного, тобто не вчинення ним нових злочинів.50, яка встановлює: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами» [12]. Покарання завжди призначається як відповідний захід держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами. Застосовуючи покарання, суд має на меті покарати винного, що необхідно і для захисту суспільства, і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого і суспільства в цілому.

План

Вступ

1. Соціальна природа покарання та його значення в протидії злочинності

2. Поняття покарання та його ознаки

2.1 Суть покарання

2.2 Ознаки покарання

3. Мета покарання

3.1 Історичні концепції та теорії покарання

3.2 Цілі покарання

Висновок

Література