Тлумачення терміна "номінація" в лінгвістичних дослідженнях. Етимологія та загальне визначення номінації слова. Виявлення сутності переосмислення значення слова та його впливу на номінацію. Приведення прикладів центральної одиниці номінативної системи.
Уявлення про слово як про основну одиницю найменування явищ дійсності складається безпосередньо в мовній практиці людей. Тому знайти єдиний критерій для визначення всіх слів відразу не вдається: ознаки, за якими виділяється основна кількість слів, не однаковою мірою характерні для всіх мовних одиниць, які ми звикли вважати словами. Лінгвістичний енциклопедичний словник дає наступну дефініцію: "Слово - основна структурно-семантична одиниця мови, що служить для іменування предметів та їх властивостей, явищ, відносин дійсності, що володіє сукупністю семантичних, фонетичних і граматичних ознак, специфічних для кожної мови". Форма й зміст слова нерозривно звязані: слово не може бути сприйнято, якщо ми його не вимовимо (або не напишемо), і не може бути зрозумілим, якщо вимовлені сполучення звуків позбавлені значення. Слова (на відміну від словосполучень) непроникні: будь-яке слово виступає у вигляді цілісної одиниці, всередину якої не можна вставити інше слово, тим більше кілька слів.У філософському періоді античні мислителі встали на матеріалістичну точку зору в розумінні механізму номінації, визнавши в ній складне різноманіття співвідношень між словом, річчю й поняттям (Аристотель, Геракліт, Демокрит, Платон, Августин). У період визнання ономасіологічного й семасіологічного аспектів розгляду найменування особливе місце займає визнання умовної грані між поняттями "значення" і "позначення" при відсутності цілісного системного опису слів. При цьому розмежування двох різних видів мовного означення - як слів і словосполучень, з однієї сторони (первинна номінація), і речень, з іншої (вторинна номінація), знайшло своє вираження в цих дослідників у бінарних протиставленнях: 1) як два види знаків - номінативні й предикативні, знаки-найменування й знака-повідомлення [2,7], часткові й повні знаки [3,35], [5,12]; Під семіотичним Е.Бенвеніст розуміє спосіб означення, що властивий мовному знаку й передає йому статус цілісної одиниці: "знак існує в тім випадку, якщо впізнається всією сукупністю членів мовного колективу і якщо в кожного викликає в загальному однакові асоціації й однакові подання" [7,67]. Винятковість людської мови, що полягає в здійсненні одночасного означення і слів, і висловлень, звідки виникає її здатність інтерпретувати не тільки інші знакові системи, але й саму себе, дає можливість дослідникам зробити висновок, що "у мові існують дві різні, хоча й взаємозалежні сфери означення: 1) сфера первинного, властиво семіологічному способу утворення словесних знаків, що називають повторювані подання обєктивної дійсності й субєктивного досвіду носіїв мови;Саме тому ми говоримо про те, що будь-яке слово має граматичне значення, тобто , по визначенню Лінгвістичного енциклопедичного словника, "узагальнене, відвернене мовним значення, що є властивим для ряду словоформ і знаходить у мові своє регулярне (стандартне) вираження" [7,45]. Показники такого значення можуть бути різними навіть при спільності граматичної характеристики слова. Найбільш яскравий прояв спільності лексичного значення для групи слів - так зване словотворче гніздо, тобто сукупність всіх можливих похідних від однієї кореневої морфеми (наприклад, magic, magically, magician - (connected with the use of) supernatural forces; boy, boyhood, boyish, boyishness - young man, time of mans youth, young mans behaviour; etc.) Лексичне значення перебуває в тісному звязку з граматичним, так що іноді вони становлять міцну єдність. Найбільше чітко лексичне значення проявляється в словах повнозначных, найменше - у неповнозначных, службових, оскільки їхня функція - звязок між словами, а не передавання понять. Крім того, конотативний компонент є в значенні не кожного слова (look, know, parent, long таким компонентом не володіють).Можливість такого переносу криється в самій суті значення слова, а саме в гнучкому звязку між такими його компонентами, як поняття й форма. Наприклад, слово mint (place where money is coined) сходить до давньоанглійського mynet (money, coin; coinage), у свою чергу запозиченому з латині, де це значення також утворилося шляхом метонімічного переносу назви храму на честь Юноны, прозваної Moneta, де чеканилися гроші. Звязок між денотатами може бути тимчасовий (youth - period of ones life > a person in this period), виражати відносини матеріал/виробу з нього (cork - outer bark of the tree > a stopper for a bottle; paper - substance manufactured from wood fibre, etc. До имплікаційного типу переносу значення ставиться й конверсія, що відбиває погляд на яку-небудь ознаку денотата з різних сторін. Паулем ще в ХІ в., зміна значення може проходити по декількох напрямках: 1) розширення значення; 2) звуження значення; 3) зсув (зрушення або перенос) значення.Таким чином, у курсовій роботі ми всебічно спробували розкрити тему, показати слово як центральну одиницю номінативної системи. Ми дали визначення поняттю "номінація", показали залежність номінативної функції слова від лексичного або гр
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ НОМІНАТИВНОСТІ СЛОВА
1.1 Тлумачення терміна «номінація» в лінгвістичних дослідженнях
1.2 Етимологія та загальне визначення номінації слова
РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ СЛОВА ТА ЙОГО РОЛЬ В НОМІНАТИВНІЙ СИСТЕМІ
2.1 Значення слова - важливий елемент номінативної системи
2.2 Сутність переосмислення значення слова та його вплив на номінацію
2.3 Перенесення номінації - основа розвитку значення слова
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
