Становлення господарсько-договірного інституту та його співвідношення із суміжними інститутами цивільних та адміністративних договорів. Порядок закріплення у правовому документі угоди та майново-організаційних зобов’язань суб’єктів господарських відносин.
ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ План Вступ Розділ 1. Становлення господарсько-договірного інституту та його співвідношення із суміжними інститутами 2.1 Становлення господарсько-договірного інституту 2.2 Співвідношення господарських договорів з цивільними та адміністративними договорами Розділ 3. Правове регулювання господарського договору в Україні 3.1 Джерела господарсько-договірного інституту 3.2 Функції господарського договору Висновки Використані джерела Вступ Актуальність теми роботи. В умовах ринкової економіки господарський договір є основним засобом організації відносин між суб’єктами господарювання та важливим інструментом правової організації господарського життя суспільства в цілому. Господарський договір як гнучкий правовий регулятор дає змогу враховувати специфіку окремого господарського зв’язку та узгоджувати його з типізованими моделями організації господарських зв’язків того чи іншого виду, а також із загальнонормативним режимом правового регулювання. Вибір теми роботи визначається центральним місцем договору в правовому регулюванні господарського обороту. Незважаючи на велике значення прийняття ГК та ЦК України, існує досить значна кількість спірних питань, пов’язаних із практичним застосуванням цих нормативних актів у аспекті укладення, виконання та розірвання господарських договорів. Теоретичним підґрунтям курсової роботи є наукові праці вчених-юристів у галузі господарського та цивільного права: О.А. Ашуркова, О.А. Беляневич, С.М. Бервено, Ж.А. Білоус, М.І. Брагінського, А.В. Венедиктова, В.Г. Верднікова, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, Г.Л. Знаменського, О.М. Кучер, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.С. Мілаш, І.Б. Новицького, В.Г. Олюхи, В.Ф. Опришка, О.О. Отраднової, Н.М. Пархоменко, Н.О. Саніахметової, С.В. Сарбаша, Є.О. Суханова, В.С. Толстого, Н.О. Халаїм, В.М. Черешнюк, О.О. Чувпила, А.В. Чучковської, В.С. Щербини та ін. Використовувалися роботи зарубіжних правознавців, як-то: В. Ансона, Є. Годеме, Р. Джуровича, М. Кароллюса, Г. Коціола, Р. Саватьє, К. Тідтке та ін. Робота складається з вступу, трьох взаємопов’язаних розділів, висновків виконаної роботи та списку використаних джерел. Можна погодитись із думкою О. Беляневич, що передумовою пошуку оптимального регулювання господарських договорів є те, що в умовах ринку автономія субєктів господарювання та державне регулювання, приватні й публічні інтереси повинні бути тісно взаємодіяти. Стаття 173 ГК України дає лише загальне визначення господарського зобовязання - це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання й іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Як зазначає Л. Ніколенко, поняття господарський договір виступає у двох аспектах: під поняттям договір розуміють правовідносини, що виникають із договору як юридичного акта; мається на увазі правовий документ, яким зафіксовано виникнення договірного зобовязання з волі його учасників. Зокрема, на думку О.А. Беляневич господарським договором є угода між двома та більше сторонами, що укладається між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами - юридичними особами у сфері майново-господарських зобовязань.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
