Поняття гештальту в онтології - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Лой Анатолій Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри філософії. Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор Кримський Сергій Борисович, Інститут філософії імені Г. С. Захист відбудеться 20 лютого 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Досвід свідомості у світі людської життєдіяльності постає наскрізною темою у будь-якій феноменологічній аналітиці проблеми, незалежно від того, чи то феноменологія класичного зразку (гегелівська), а чи у гуссерлівському чи гайдеггерівському варіантах, або, зрештою, у постмодерністських версіях: задля того, щоб описати явище буттєвості свідомості у світі, вводяться особливого роду поняття, які мають передавати звязність актів свідомості і того, що переживається, у вигляді цілісних, самодостатніх утворень. Динамічна інтеграція цих моментів розкриває діалектичну природу утворення досвіду у гештальтах, а тому оформлений досвід є буттям самої свідомості. В усьому багатоманітті проблем, що містить в собі філософська спадщина німецького класика, проблема формоутворень свідомості - гештальтів - по-новому освітлює проблему свідомості в її онтологічному значенні для людства. Проблеми формування досвіду та знання про світ та людську сутність у посткласичній філософії були в центрі уваги різних напрямків - онтології, гносеології, феноменології, антропології, а також психології. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі дослідницькі завдання: визначити зміст поняття “гештальт” у онтології класичної філософії через аспекти “історичності” та “тотальності” буття, “сутності”, “форми”, “цілісності”, “звязку”; дослідити специфіку терміну “гештальт” (а також процесу “Gestaltung”) поряд із загальновживаними у філософії поняттями “система”, “модель”, “схема”;У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначається ступінь наукової розробки, означається мета та основні завдання, предмет та обєкт дисертаційного дослідження, охарактеризовано теоретико-методологічні засади, сформульовано наукову новизну та положення, що виносяться на захист, теоретичну та практичну значущість роботи, а також наводяться дані про публікації та апробацію результатів дослідження. У першому розділі “Поняття “гештальт” у класичній філософії” - здійснюється аналіз шляхів появи у німецькій класичній філософії поняття “гештальт”, та проблематики, органічно повязаної з ним, а також окреслюється ідея феноменологічного розкриття досвіду свідомості “Феноменології духу” Г. В. Ф. Для цього виявилось необхідним провести системний теоретико-філософський аналіз - розкриваються поняття і категорії, через які й проводиться методологічна специфікація поняття “гештальт”. “Основні аспекти аналізу гештальту” увага зосереджується на таких аспектах аналізу, як тотальність, сутність, цілісність та форма, та значенні системно-структурного підходу у вивченні природи поняття “гештальт”. Сутність виявляється щодо гештальту внутрішнім конститутивним принципом, це - принцип усієї його позитивної реальності і актуальності існування, в якому вона обмежена кожного разу певним чином, а тому й має визначеність як конечний смисловий образ буття.У висновках дисертації підсумовуються результати дослідження класичного та посткласичного розуміння поняття “гештальт”, у яких підкреслюється важливість та особливе місце даного поняття в онтології. Аналіз поняття “гештальт” дозволив зробити цілу низку важливих висновків щодо процесу формоутворення досвіду. Гештальт розкривається як певний ідеальний смисловий горизонт, інтервал смислів і цінностей якого окреслює міру взаємозвязку родового та індивідуального у продуктивному розвитку людини. По-друге, аналіз поняття гештальту як форми звязку свідомості і буття виявляє єдність двох його складових: ідеальних градацій, що застосовуються свідомістю до реальності, та самих властивостей реальності (мисленого та предметного). Аналіз “Науки про досвід свідомості” дозволяє стверджувати - людська дійсність містить продуковані свідомістю ідеальні, абсолютні, абстрактні виміри.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках дисертації підсумовуються результати дослідження класичного та посткласичного розуміння поняття “гештальт”, у яких підкреслюється важливість та особливе місце даного поняття в онтології. Аналіз поняття “гештальт” дозволив зробити цілу низку важливих висновків щодо процесу формоутворення досвіду.

По-перше, філософсько-онтологічний аналіз буттєвих утворень приводить до визнання фундаментальності як змістовного, так і формального виміру утворення буттєвого простору людства та його історичну трансформацію. Гештальт розкривається як певний ідеальний смисловий горизонт, інтервал смислів і цінностей якого окреслює міру взаємозвязку родового та індивідуального у продуктивному розвитку людини.

По-друге, аналіз поняття гештальту як форми звязку свідомості і буття виявляє єдність двох його складових: ідеальних градацій, що застосовуються свідомістю до реальності, та самих властивостей реальності (мисленого та предметного). Тому до сфери дійсного гештальту входить лише обмежений цими параметрами зміст. Аналіз “Науки про досвід свідомості” дозволяє стверджувати - людська дійсність містить продуковані свідомістю ідеальні, абсолютні, абстрактні виміри. Це свідчить про те, що стосовно свідомості виправдано ставити питання про її онтологічний статус.

По-третє, аналіз гештальту як актуалізованого відношення свідомості (духу) й світу дозволяє потрактувати його як спосіб сприйняття та реалізації його сенсу у формах та елементах людської культури, соціуму. Окремі акти життєдіяльності зовсім не обовязково завершуються продукуванням істини, всезагальних форм співжиття; тут фігурують і хиби, і проблеми, і гіпотези. Буттєве відношення кожного субєкта фундоване у певному гештальті дійсності, - тобто містить онтологічну складову.

По-четвере, вносяться певні корективи у трактування звязків свідомості - вони носять не лише лінійний причинно-наслідковий звязок чи відношення ієрархічності змісту (класична концепція системності), але існує і нераціональний звязок змісту усвідомленого та ціннісних інтенцій, у констеляції (за некласичною моделлю констеляції Т. В. Адорно) яких складається нова конфігурація, нова форма та якісно новий зміст свідомості.

По-пяте, визнаючи характеристики універсальності, притаманні гештальтові, посилаючись на дослідження німецької класики, феноменологічної філософії та ін. джерела, проводиться думка, що субстанцією гештальту як фундуючої одиниці досвіду є динамічний звязок, у якому ці сторони співмірні і результати постають недиференційованими квантами. Завдяки цьому у свідомій саморефлексії думки все пізнане набуває якісної єдності (як стійке формоутворення). Така будова гештальту постає структурою-потенціалом творчої активності, яка дозволяє сприймати та осмислювати буття в його конкретній даності та принциповій цілісності. Головною ж характеристикою гештальту є процесуальність - мінливе співвідношення відношення духовних індивідів до світу у його конституюванні та закріпленні суспільно формах інтерсубєктивного світу.

Проведений аналіз характеристик гештальту свідомості має важливе евристичне та методологічне значення, оскільки прояснює принцип доповнюваності, в контексті якого висвітлюється і пізнавальне значення “фонового знання”, і визнається неминуча присутність у інтелектуальних побудовах прихованих засновків. Онтологічними наслідками трактування гештальту в контексті буттєвого відношення є те, що саме через гештальт акти пізнання та оформлення досвіду набувають в свідомості субєкту (чи колективу субєктів) внутрішньої єдності, а це означає, що гештальт постає формою репрезентації перш за все буття як тотального континууму. В гештальті (через оформлення) буття виходить у зявлення, і є способом виявлення духовного, що існує самовладно стосовно оточуючого світу. Тому тут справа торкається первісних загальних особливостей становища людини у світі. Гештальт-образ, зі своєю функціональною даністю, є унікальним спрямованим простором-часом здійснення досвіду, і у виході до всезагального отримує своє онтологічне виправдання.

Вербіцька О. І. Ідея гештальту у феноменології Г. В. Ф. Гегеля // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. Вип. ХІ. - Х.: ХВУ, 2001. - с. 87 - 92 (0,3 др. арк.).

Вербіцька О. І. Культурологічний аспект поняття гештальт (за працею Е. Гуссерля “Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія”) // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. Зб. наук. праць. Вип. VI. У 2 частинах. Ч. І. - К.: ДАКККІМ, 2001. - С. 115 - 122 (0,4 др. арк.).

Вербіцька О. І. Аналіз гештальтів виконання в основоположних ситуаціях людського життя за працею Т. Ренча “Конституювання моральності. Трансцендентальна антропологія та практична філософія” // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Вип. 11. - К.: Нац. пед. університет ім. М. П. Драгоманова, 2002. - С. 108 - 115 (0,5 др. арк.).

Вербіцька О. І. Поняття тотальності та гештальту в німецькій класичній філософії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. Вип. 59 - 61. - К.: Київський університет, 2003. - С. 123 - 127 (0,7 др. арк.).

Вербіцька О. І. Поняття гештальт у філософії ситуюючого буття // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. Зб. наук. праць. Вип. ХІХ. У 2-х частинах. Ч. І. - К.: Міленіум, 2003. - С. 82 - 90 (0,6 др. арк.).

Вербіцька О. І. Евристична та методологічна роль концепту гештальту для метатеоретичних досліджень формування та функціонування наукового знання (філософський аспект) // Збірник наукових статей. - К.: Центр гуманітарної освіти НАН України, 2004. - С. 206 - 212 (0,4 др. арк.).

Вербіцька О. І. Міф як модель духовного формоутворення // Філософія міфу: Класичний та сучасний підходи. Матеріали Міжнародної наукової конференції 10 - 11 січня 2003 р. у 2-х частинах. Ч. 2. - К: Новый Акрополь, 2004. - С. 3 - 4 (0,4 др. арк.).

Вербіцька О. І. Особливості концепції гештальту Е. Юнгера // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали міжнародної наукової конференції “Людина - Світ - Культура” (20 - 21 квітня 2004 р., Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 158 - 159 (0,2 др. арк.).