Сутність та функції правотворчості, її відмінність від процесу законотворчості. Правові форми діяльності держави – засіб функціонування механізму правового регулювання. Види і форми правотворчості держави, їх відмінні та функціональні особливості.
Курсова роботаУ багатоманітній і динамічній правовій сфері суспільства правотворчість займає провідне місце. Це пояснюється тим, що саме правотворчість дає життя праву, породжує, формує й оформлює його. 3) соціальні фактори - принципове значення при розробці нормативних актів має також ступінь піклування суспільства і держави про особу, її інтереси і потреби, про охорону та гарантування її прав і свобод; 5) зовнішньополітичні фактори - міжнародне становище держави, рівень та характер взаємовідносин з іншими державами і міжнародними організаціями також здійснює суттєвий вплив на правотворчість; За субєктами правотворчість диференціюється на безпосередню (пряму) правотворчість (наприклад, референдум), правотворчість державних органів, правотворчість громадських обєднань та правотворчість трудових колективів.Правотворчість - це особлива функція держави, інших уповноважених субєктів, правова форма, правова «оболонка» їх діяльності. Розглядаючи його по суті, аналізуючи всі статті доходів і витрат країни, він практично завершує процес прийняття закону про державний бюджет. Правотворчість - це діяльність по прийняттю, зміні, скасуванню норм права (юридичних норм).
Вывод
Правотворчість - це особлива функція держави, інших уповноважених субєктів, правова форма, правова «оболонка» їх діяльності. Наприклад, парламент затверджує державний бюджет. Розглядаючи його по суті, аналізуючи всі статті доходів і витрат країни, він практично завершує процес прийняття закону про державний бюджет.
Правотворчість - це діяльність по прийняттю, зміні, скасуванню норм права (юридичних норм). Функції правотворчості - це певні напрямки правотворчої діяльності стосовно права.
Види функцій правотворчості: 1. Новеллізація права.
2. Усунення (заповнення) пробілів у праві.
3. Деталізація (конкретизація) права.
4. Систематизація законодавства.
Правотворчість характеризується такими ознаками: 1) є переважно діяльністю держави;
2) має організаційну спрямованість;
3) відображається в утворенні нормативно-правових актів, що містять норми права чи скасовують, змінюють їх;
4) суворо регламентується правовими нормами.
Законотворчість - це важлива складова частина правотворчості, яка закінчується прийняттям законів. Результат правотворчості - це всі нормативно-правові акти: закони, укази, розпорядження, рішення тощо. Вони зявляються внаслідок складної діяльності вищих державних органів, органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації, комерційних і некомерційних організацій, трудових колективів.
Юридична сутність правової форми діяльності держави полягає у наступному: 1) ґрунтується на розпорядженнях права;
2) завжди спричиняє певні правові наслідки.
На відміну від фактичної правова форма діяльності, вона має чітко виражені ознаки (риси): 1) припускає розгляд юридичної справи (прийняття нормативно-правового акта, винесення вироку тощо);
2) використовує норми матеріального або процесуального права як спеціальний робочий інструментарій;
3) здійснюється виключно уповноваженими на те субєктами (правосуддя - суддями, розслідування - слідчими);
4) закріплюється в офіційних процесуальних документах (вироку, протоколі допиту, постанові про проведення обшуку тощо);
5) у ході розгляду справи регламентує відносини, що складаються, системою норм процесуального права;
6) при розгляді справ використовує досягнення юридичної техніки (наприклад, при розгляді кримінальних справ широко застосовується криміналістика).
Основні правові форми діяльності держави: 1) правотворча;
2) правозастосовна;
3) правоохоронна;
4) установча;
5) контрольно-наглядова.
Правотворчість здійснюється двома соціаль1сними інститутами: 1) державою в особі державних органів та їх посадових осіб;
2) громадянським суспільством і його окремими субєктами.
Список литературы
1. Конституція України №2222-IV 08.12.2004
2. Андрусяк Т. Теорія держави і права: Навчальний посібник/ Тарас Григорович Андрусяк,; Фонд сприяння розвитку української правової думки та пропаганди державницьких традицій «Право для України». - Львів: Фонд «Право для України», 1997. - 198 с.
3. Богінич О.Л. Систематизація законодавства України: передумови здійснення та шляхи реалізації // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. - С. 121-123.
4. Ведєрніков Ю.А. Теорія держави і права: Навч. посіб. - 4-е вид., доп. і перероб. - К.: ЦНЛ, 2005. - 224 с.
5. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства і питання гуманізації суспільства // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. - Львів, 1991. - Вип. 29. - С. 59-61.
6. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник для вузів/ М-о освіти і науки України, Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; За ред. М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришин. - Х.: Право, 2002. - 427 с.
7. Кельман М. Загальна теорія держави і права: Підручник для вузів/ Михайло Кельман, Олександр Мурашин. - К.: Кондор, 2006. - 475 с.
8. Козловський А.А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. - К., 2000. - №2. - С. 49-52.
9. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2005. - 592 с.
10. Кулик О.Г. Методичні та організаційні засади систематизації законодавства України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. - С. 127-130.
11. Кухарук Т.В. Систематика и систематизация законодательства // Изв. вузов. Правоведение. - С.-Петербург, 1993. - №5. - С. 117-123.
12. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ С.Л. Лисенков. - К.: Юрисконсульт: КНТ, 2006. - 355 с.
13. Меленко С. Консолідація як вид систематизації нормативно-правових актів: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці, 2002. - 256 с.
14. Олійник А. Теорія держави і права України: Навчальний посібник/ Анатолій Олійник, Станіслав Гусарєв, Олена Слюсаренко. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 174 с.
15. Осауленко О. І. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: Істина, 2007. - 336 с.
16. Основи теорії держави і права: Навчальний посібник для вузів/ Т.І. Бабак, О.Д. Брайченко, К.В. Манжул, Л.В. Сорока; М-во освіти і науки України, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. - 89 с.
17. Скакун О. Теорія держави і права: (Енциклопедичний курс): Підручник/ Ольга Скакун. - Харків: Еспада, 2006. -775 с.
18. Стефанюк В.С. Систематизація законодавства та суди України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. - С. 43-53.
19. Сухонос В. Теорія держави і права: Навчальний посібник/ Володимир Сухонос. - Суми: Університетська книга, 2005. - 536 с.
20. Теорія держави і права. Академ. курс: Підручник. / За ред. О.В. Зайчука - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.
21. Теорія держави і права України: Навчальний посібник/ А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. В.В. Копєйчикова, С.Л. Лисенкова; М-во освіти і науки України, Акад. адвокатури України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 367 с.
22. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков і ін. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 448 с.
23. Теорія держави і права: Навч. посіб. / В.М. Субботін і ін. - К.: Знання, 2005. - 327 с.
24. Теорія держави і права України: Навчальний посібник/ М-во освіти і науки України; Упор. Людмила Шестопалова. - К.: Прецедент, 2004. - 223 с.
25. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ О.В. Зайчук, А.П. Заєць, В.С. Журавський та ін.; Ред. Н.М. Оніщенко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 685 с.
26. Швець М. Нова технологія законотворення / Право України. - 2003. - №3.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
