Учасники цивільних немайнових та майнових відносин: фізичні та юридичні особи, права та обов"язки. Класифікація цивільних правовідносин за їх ознаками. Умови і підстави цивільно-правової відповідальності. Речові позови та судовий захист права власності.
Контрольна робота з дисципліни: Цивільне право. Умови і підстави цивільно-правової відповідальності 10 3. Поняття, елементи і особливості цивільних правовідносин Згідно ст.1 і 2 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. У міру того, як ці суспільні відносини врегульовуються нормами права - вони переростають в правовідносини. Таким чином, правовідносини - це частина суспільних відносин, які врегульовані нормами права. Одним із наслідків зворотного впливу норм права на суспільні відносини є те, що учасники цих відносин наділяються певними правами і обовязками відносно один одного, причому невиконання обовязків тягне за собою застосування до порушника засобів державно-примусового характеру. Цивільні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридичне рівними носіями субєктивних цивільних прав і обовязків, реалізація яких забезпечується можливістю застосування засобів державно-примусового впливу. Наприклад, в зобовязальному право-відношенні наділеного правами субєкта називають кредитором, а іншого, що має обовязки (зобовязаного), - боржникам. До обєкт цивільних правовідносин можна віднести: 1) майно (речі та послуги); 2) результат інтелектуальної діяльності; 3) особисті немайнові права. При цьому один із субєктів має правомочності на здійснення певних дій для задоволення свого інтересу, а другий несе відповідні цим правомочностям обовязки). Зміст цивільно-правового обовязку полягає в тому, що закон (договір) зобовязує особу до певної поведінки (здійснити певні дії чи утриматись від певних дій) для задоволення інтересів уповноваженої особи. Воно не переходить до інших осіб і після смерті автора; по-друге, у випадках порушення майнових прав інтереси уповноваженої особи можуть бути задоволені шляхом поновлення порушених прав (наприклад, суд може зобовязати незаконного володільця повернути річ власнику); особисті немайнові права захищаються засобами немайнового характеру; по-третє, у деяких випадках, передбачених законом, допускається відшкодування моральної шкоди. Деякі з них складають правовідносини власності, інші - зобовязальні майнові правовідносини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы