Аналіз поглядів Аристотеля про сутність душі, її поділ на рослинну і тваринну частини. Філософський зміст ентелехії. Критика платонівського вчення про переселення душ. Функції пасивного й активного розуму в процесу пізнання. Виховання моральної людини.
Поняття душі у АристотеляДуша під впливом зовнішньої причини владно змушує тіло здійснювати діяльність певного типу, закладену в організмі як мета його розвитку: рослина прагне бути рослиною, тварина - бути твариною. «Адже всі природні тіла суть знаряддя душі - як у тварин, так і у рослин, і існують вони заради душі». Аристотель критикував Платона за поділ душі на частини, роздільні щодо їх локалізації в тілі, і, доводячи єдність душі, говорив не про частини, а про окремих здібностях, силах (дюкаміс) душі, які тільки в переносному сенсі називав частинами. У той же час Аристотель визнавав самостійність і роздільність принаймні двох начал - душі як ентелехії тіла, знищується при його руйнуванні, і душі як прояву божественної суті, приходить в тіло і виходить з нього в момент смерті: «... кожна з частин володіє відчуттям і здатністю рухатися в просторі, а якщо є відчуття, то є й прагнення. «Ясно, що найбільш важливі психічні здібності, психічні факти, чи будуть вони належати всім тваринам або будуть представляти собою спеціальне надбання тільки деяких, належать у цих тварин як душі, так і тіла - такі, наприклад, здатність чуттєвого пізнання, память, прагнення, потяг і взагалі воля, бажання, сюди ж можна віднести ще задоволення і страждання, майже всім тваринам притаманні ці здібності ».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
