Поняття добра і зла в художньому світі Винниченка-драматурга - Автореферат

Херсонський державний університет Поняття добра і зла в художньому світі Винниченка-драматургаАвторкою обрано й чітко визначено оригінальні, але переконливі й надійні теоретико-методологічні засади та ефективні методи дослідження, уточнено й чітко сформульовано зміст базової для даної роботи термінології, виявлено й проаналізовано переходи дійових осіб пєс і самого драматурга від особистісних та соціальних позицій у розумінні й тлумаченні добра, зла та духовності до загальнолюдських, тобто їхню етико-духовну еволюцію. Винниченка можна поділити на два досить чітко окреслені періоди: 1909-1916 рр. та 1918-1930 рр., адже на першому етапі домінував відвертий натуралістично-соціологічний тип мислення й протистояння ослабленої “старої" моралі та етики з іще непевними “новими їх варіантами”, а звернення дійових осіб і автора до найглибших основ загальнолюдських цінностей лише починалися; а на другому етапі вже повністю домінують постійні й глибокі пошуки дійовими особами і автором національних, загальносуспільних і навіть загальнолюдських інтерпретацій добра і зла, зло-і добротворень. Добром определяются, как природные, социальные и в первую очередь личностные способности (возможности) и желания человека (действующего лица) направлять свои мысли, слова, действия и деятельность, образ жизни и саму по себе готовность личности подчинять свои интересы и жизнь другим, способствовать созданию общечеловеческих ценностей; зло - все противоположное и в первую очередь - сознательная борьба против добра и благополучия людей, за уничтожение или присвоєние любых человеческих ценностей и даже права на их определение. Особенность пьес 1918-1930 гг. в том, что уже большинство их действующих лиц имеют свои четкие понимания содержания добра и зла, и именно это и объясняет и обуславливает разноплановость и в тоже время четкую целенаправленностей их мыслей и способов действия на добро и зло. Процесс осознания действующими лицами роли добра и зла в их жизни и в жизни общества раскрывается автором на этот раз в форме таких монологов, диалогов и полилогов, размышлений, сомнений, споров, дискуссий, характеристик и инохарактеристик, в которых проблема определения сущности добра и зла на разных уровнях (от личностно-субъективного к общечеловеческому) ставится непрямолинейно и открыто, а таким образом, что сама деятельность людей и прежде всего их глубокие размышления определяют позитивны и негативны в их целях, словах и дествиях.Українська драматургія кінця XIX - початку XX ст. зазнавала принципових змін: закінчувалася діяльність класиків нової української літератури й, зокрема, корифеїв українського театру, розпочалися нові інтерпретації реальності, а головне - змінювалися критерії та цінності. І, звичайно, майже всі ці дослідники так чи інакше торкалися питань добра і зла, але проблема осягнення їхнього змісту, форм вияву та ролі в його драматургії все ще залишається відкритою. І причин тому багато: по-перше, майже сто попередніх років вчені переосмислюють зміст цих категорій здебільшого в ідеологічно-політичному плані, а в літературно-поетикальному - тільки починають; по-друге, сьогодні ці категорії дефінуються навіть у загальнолюдському плані все ще не зовсім однозначно, хоча необхідність інтерпретування їхнього змісту як вищих цінностей постає все гостріше й гостріше; по-третє, актуалізуються не лише тлумачення й розмежування кожної з них, а й осягнення їхніх найважливіших форм і функцій у художньому світі окремих творів, у творчих спадках митців і угрупувань тощо. Винниченком”, є “наріжною проблемою філософії”, що митець був помітно “схильним” до цієї науки, і що драматургія виявилася “найкращою формою для постановки таких питань”. Мета дослідження: вивчити зміст, образне втілення та перш за все художньо-етичні функції добра і зла в драматургії В. Винниченка.Перший розділ “Вихідні позиції дослідження” містить стислий аналіз праць, у яких на різних етапах розвитку людського мислення не тільки тлумачиться зміст категорій “добро” і “зло”, а й досить чітко окреслюються діалектико-еволюційні етапи усвідомлення їхнього змісту, форм та функцій у всіх основних галузях гуманітарних наук: від міфології й висловлювань стародавніх мислителів до концепцій, сформульованих сучасними філософами, психологами та літературознавцями; від найпростіших уявлень про сутність, основні форми та функції добра, зла і духовності до сучасних концептуально-категоріальних тлумачень найважливіших етичних цінностей людства. Зясовано й те, що самі уявлення про добро та зло вже на перших етапах розвитку людства виступали головними критеріями вияву й розуміння сутності добро-і злотворчих дій та процесів, а отже, й духовності взагалі.