Поняття апеляційного провадження - Курсовая работа

1. Загальнотеоретичні правові аспекти апеляційного провадження як гарантії законності та обґрунтованості судових рішень 1.1 Правова природа та види апеляційного провадження Право на оскарження судових рішень є однією з найважливіших гарантій захисту прав і законних інтересів особи в кримінальному процесі. Маючи своїм змістом такі положення, як повторне і безпосереднє дослідження доказів вищестоящим судом і можливість прийняття нового рішення по суті по справі, що переглядається, в тому числі і погіршує становище засудженого і виправданого, апеляція сприяє ефективному і своєчасному усуненню судових помилок та реалізації в українському судочинстві принципів «швидкого» і «правого» правосуддя [12, с. Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції [1] забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом, віднесено до основних засад судочинства і до міжгалузевих принципів цивільного процесуального права (ст. 13 ЦПК) [6]. У свою чергу, зазначені положення процесуального законодавства визначають найхарактерніші ознаки інституту апеляційного провадження: 1) апеляційна скарга на судове рішення, що не набрали законної сили, подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення; 2) суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Обєктом апеляційного оскарження за правилами ЦПК є рішення та ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Значення апеляційного провадження полягає в тому, що розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямувати їх діяльність, а також забезпечувати правильний та однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права. За «повної» апеляції особам, що беруть участь у справі, дозволяється предявляти в апеляційних судах разом із фактами і доказами, які вже були предметом розгляду суду першої інстанції, нові факти і докази. В такій ситуації апеляційні суди, що діють за принципом повної апеляції, не вправі повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а зобовязані самі ухвалювати рішення по суті. За «неповної» (обмеженої) апеляції суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі тільки тих фактичних даних, які були предметом дослідження суду першої інстанції або на які вказували сторони в апеляційній скарзі чи в поясненнях на неї. Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд встановлені ст. 311 ЦПК України, ними є: - розгляд справи неповноважним суддею або складом суду (п. 1); - ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглядав справу (п. 2); - вирішення судом питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі (п. 4); - розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання (п. 3) [6].