Сутність поняття "правомірність". Класифікаційні ознаки правомірної поведінки. Її відмінність від протиправної, поведінковий та інформаційний аспекти. Причини нестабільності правових вчинків у суспільстві. Склад і види поведінки, форми її реалізації.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Виконала: студентка 3 курсу групи 31-Тз факультету ТГРБПравомірна поведінка - це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою. 3) має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права - додержання, виконання, використання (громадянами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки - юридичні акти, юридичні вчинки; Правомірна поведінка завжди містить два моменти: - інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичні права і обовязки. Якщо під правовідносинами розуміти суспільні відносини, врегульовані нормами права, то правомірна поведінка є їх соціальним змістом, засобом втілення субєктивних прав і обовязків у життя. Як загальна форма реалізації субєктивних прав і обовязків правомірна поведінка, випливаючи з характеру норм права, що реалізуються, здійснюється у вигляді їх дотримання, виконання і використання, а також правозастосування, тобто становить єдність юридичного і соціального змісту реалізації норм права.Склад правомірної поведінки - це система ознак поведінки, яка відповідає розпорядженням права. субєкти права: фізичні та юридичні особи, які визнані дієздатними і деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обовязки та нести юридичну відповідальність - внутрішнє ставлення (зацікавленість, байдужість) субєкта права до своєї діяльності та її результатів, визначення якості вчинків з яких складається поведінка, їх оцінка - явища навколишнього середовища, на які спрямовані правомірні вчинки: матеріальні та нематеріальні блага, суспільні відносини - зовнішня форма вираження правомірних вчинків: дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний звязок між діяннями та їх наслідками Залежно від характеру правових розпоряджень розрізняють такі види правомірної поведінки: Належна (соціальні) необхідна) Можлива (соціальна допустима): (захист батьківщини, виконання трудових обовязків, додержання правил дорожнього руху та ін.). Закріплюється, як правило, у диспозитивних нормах як права субєкта, а не як його обовязки, реалізується відповідно до його волі (інтересу) і забезпечується державою. Активна правомірна поведінка - це вид правомірної поведінки, який полягає в цілеспрямованій діяльності громадян, посадових осіб, повязаній з реалізацією своїх прав, обовязків, компетенції в рамках правових норм і повязаний з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних коштів.Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних субєктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою.
План
Зміст
1. Поняття та ознаки правомірної поведінки
2. Склад правомірної поведінки
Висновок
Список використаної літератури
1. Поняття та ознаки правомірної поведінки
Вывод
Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних субєктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою.
Правомірна поведінка характеризується певними особливостями: 1) відповідність даної поведінки вимогам норм права (формально-юридичний критерій);
2) соціальна корисність даної поведінки, тобто вона є бажаною або необхідною для функціонування суспільства. Необхідність правомірної поведінки міститься у зобовязуючих та забороняючих нормах права, а бажаність для суспільства даної поведінки, залежить від волі уповноваженої особи, є її правом, а не обовязком та знаходить своє закріплення у диспозитивних нормах;
3) дана поведінка має субєктивну сторону, яка знаходить свій вияв у таких складових чинниках, як: мотив (спрямованість поведінки); міра усвідомлення можливих наслідків вчинку; внутрішнє ставлення особи до спричинених наслідків;
4) обєктивна необхідність правомірних дій для функціонування та розвитку суспільства. Ці дії знаходять своє закріплення у імперативних нормах у вигляді обовязків, виконання яких забезпечується примусовою силою держави;
5) форми реалізації правомірної поведінки повязані з формами реалізації права (дотримання, виконання, використання та застосування права). Всі форми правомірної поведінки повинні відповідати вимогам норми права з метою досягнення певного позитивного результату. Форма правомірної поведінки у кожному конкретному випадку є індивідуальною та повязана із специфікою мотивів та цілей, які ставить перед собою субєкт;
6) соціальна допустимість поведінки, тобто це можлива правова поведінка, що забезпечена державними засобами.
Правомірна поведінка включає два аспекти: - інформаційний, що передбачає широкий доступ до правової інформації, обізнаність щодо своїх прав та обовязків, активне їх використання та дотримання;
- поведінковий, що передбачає законні способи здійснення субєктивних прав та юридичних обовязків.
Правомірну поведінку можна класифікувати. Класифікація може здійснюватися на основі різних підстав: I. Залежно від субєктів розрізняють: - правомірну індивідуальну поведінку;
- колективну поведінку (діяльність трудових колективів, державних органів).
II. Залежно від обєктивної сторони розрізняють: - активні дії;
- бездіяльність.
III. Залежно від форм реалізації норм права розрізняють: - дотримання;
- виконання;
- використання;
- застосування.
IV. Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти субєкт реалізації, розрізняють: - юридичні акти;
- юридичні вчинки.
V. Залежно від субєктивної сторони розрізняють: - соціально активну поведінку, яка характеризується високим ступенем активності субєктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обовязків, у межах правових норм;
- законослухняну поведінку - це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості субєктів;
- конформістську поведінку - це поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності субєктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших субєктів, основним принципом даної поведінки є "роби як всі";
- маргінальну поведінку, яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю;
- звичну поведінку, яка є різновидом діяльності субєктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат.
Список литературы
1. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За редакцією В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком, 2002.
2. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996.
3. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. - М., 1999.
4. Основи теорії права: Навчальний посібник / А.А. Нечитайленко - Харків, 2000.
5. Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник / П.М. Рабінович. - К.: ШСДО, 1995.
