Реакція поляків, які мешкали поза своїми етнічними землями на просторах колишньої Російської імперії, на відродження незалежної Польщі. Роль поляків у державному становленні УНР, участь в національно-визвольних рухах на постімперському просторі Росії.
Поляки на постімперському просторі Росії 1918-1921 pp.Окрім литовських, білоруських і українських земель, поляків можна було зустріти на Кавказі, Закавказзі, Туркестані, безкрайніх просторах Сибіру і навіть далекій Манджурії. Бурхливий розвиток промисловості й залізних доріг в Російській імперії потребував високоосвічених спеціалістів, серед яких були й поляки. За матеріалами МЗС Польщі лише на Кавказі й Закавказзі в 1918 р. проживало близько 200 тис. поляків, з яких принаймні 100 тис. були добре матеріально забезпеченими[8]. Поляки зробили вибір на користь національної армії, бо в противному випадку їм загрожував примусовий набір до ЧА, яка воювала проти Польщі. Ця заява кримського міністра не була несподіванкою, оскільки Польща і поляки були прикладом для багатьох народів колишньої царської Росії у боротьбі за незалежність.
Список литературы
1. Lewandowski J. Imperializm slabosci. Ksztaltowaiiie si$ koncepcji polityki wschodniej pilsudczykow 1921-1926. Warszawa, 1967 . 225 s.
2. Mikulicz S. PROMETEIZMWPOLITYCEIIRZECZYPOSPOLITEJ. -Warszawa, 1971.-314 s.
3. Ksik J. Zaufaiiy Komendanta. Biografia polityczna Jaua Henryka Jozewskiego 18921981. Wroclaw: Wydawnictwo Uniwesytetu Wroclawskiego, 1995. -214 s.
4. Гудь Б., Голубко В. Нелегка дорога до порозуміння. До питання генези українсько-польськоговійськово-політичного співробітництва 1917-1921 pp. Львів: Вид-во "Українські технології", 1997. 65 с.
5. Гудь Б. Загибель Аркадії. Етносоціальні аспекти українсько-польських конфліктів XIX першої половини XX століть. Львів: ПП "Інформація. Поступ. Перспективи", 2006. 448 с.
6. Зарецька Т. Юзеф Пілсудський і Україна. K.: Інститут історії України HAH України, 2007. 288 с.
7. MATERSKIW. Nawidecie. II Rzeczpospolita wobec Sowietow 1918-1943. Warszawa: Instytut Studiow Politycznycli PAN; Oficyna Wydawnicza RZTM, 2005. 777 s.
8. ARCHIWUMAKT Nowych (AAN), Ministerstwo Spraw Zagranicznych (MSZ), sygn. 6674b, mf. B 22972, k.37 (ZSRR, Kaukaz. Sytuacja wewn^trzna. Kontakty wladz Amienii, Azerbajdzanu і Gruzji z Polskq. 1918,1919).
9. Ibid., k.147 (Главная ставка польських военных организаций на Кавказе и Туркестане Господину Председателю Армянской республики. 1 декабря 1918 г.). Ibid., к. 138 (Приказы Владикавказкого градоначальника. 6 марта 1919 г. Владикавказ.)
10. Biblioteka Uniwersytetu Warszawskiego (BUW), Rps. № 1522, Mikr. 13286, к.2 (Memorial Jachimowicza agenta Rzqdy Polskiego w Turkiestanie dla Ministerstwa Spraw Zagranicznych z 7.02.1920 г.).
11. Зарецька Т. Польське населення УНР в добу Української Центральної Ради (1917 1918 pp.) // // Історіографічні дослідження в Україні / Еолова редколегії В.А. Смолій; відп. ред. Ю.А. Пінчук. К.: HAH України, Ін-т історії України, 2003. Вип. 13. У 2 ч.: Україна Польща: історія і сучасність: Збірник наукових праць і спогадів памяті П.М. Калениченка (1923-1983). -4.1. -С.186-187.
12. KRYCZYIISKIL. Tatarzy polscy a swiat islaniu//Wsch6d-Orient. Warszawa, 1932. R. III. -№1-2 (5-6). styczeii. S.61. "Литовські татари" або "польські татари" це одночасно історична і офіційна назва татарів, що оселилися в Литві в XIV-XV cm. і жили тут, зберігаючи свої традиції. Після утворення Речі Посполитої в 1569р. вони відзначилися великими заслугами перед польською державою і культурою.
13. Российский государственный военный архив (РЕВА), ф.308/к, оп. З, д.34, л. З (Referat Wladyslawa de Bondy. AIDE MEMOIRE w sprawie tatarow krymskich).
14. Charszkiewicz E. Przebudowa Wschodu Europy. Materialy do polityki wschodniej Jozefa Pilsudskiego w latach 1893 1921 // Niepodleglosc. Londyn, 1955. T. 5 (po wznowieniu). S. 147.
15. Monitor Polski. 1920. 14 maja. № 107.
16. Симонова Т.М. "Прометеизм" во внешней политике Польши. 1919-1924 гг. // Новая и новейшая история. 2002. № 4. С.58.
17. Відродження. 1918. 23 квітня; Сергійчук В. Українські державники: Всеволод Петрів. К.: ПП Сергійчук М. I., 2008. С.94.
19. Krymski T., Wisniowski Е. Racja stanu Polski па Wschodzie // Pod znakiem odpowiedalnosci і pracy. Dzisi^c wiczorow. Pod red. A. Skwarczynskiego. Warszawa: "Droga", 1933.S.210.
20. CENTRALNEARCLIIWIMI Wojskowe (CAW), Oddzial II Sztabu Glownego (Od. II St. Gl.), sygn. 1.303.4.5742, k.31 (О Ерузии и грузинской политике); Ibid., sygn. 1.303.4.5737, k. 5 (Dr N. Nakwaszwili (Londyn). Gruzja).
21. AAN, MSZ, sygn.6687, mf. 22985, k.188 (Oddzial II Sztabu Generalnego Ministerstwa Spraw Wojskowy eh do Pana Ministra Skarbu w sprawie oficerow gruzinskich niezakontraktwanych. 22.III.1926 r.).
22. РЕВА, ф. 308/к, оп.4, д.91, л.12 (Oficerowie gruzinscy w Szkole dla Podoficerow Zawodowych Piechoty w Chelnmie 1924 r.).
23. Ze wsponmien gen. Aleksandra Zachariadze // Pro Georgia. 1997. №6. S.49.
24. РЕВА, ф.461/к, оп.2, д.42, л. 170. (Cele polityczne szkolenia wojskowych gruzin. Bez daty.).
25. BUW, Rps. BUW № 1522, niikr. 13286, k.4 (Memorial p.t. "Sytuacja polityczna NABLISKIM і SREDNINIWSCHODZIE (styczen-marzec 1920 r.)" [Antorw 1919 r. przebywalw Szwajcarii, bra I udzial w konferencji partij socjalistycznych w Bemie і Luceniie w 1919 r ]).
26. Исхаков С.М. Мамед Эмин Расул-Заде. Национальное движение в Азербайджане // Вопросы истории. 2002. №2. С.6. Вони познайомилися в Баку під час Першої російської революції 1905-1907 pp. Тоді поліція хотіла арештувати Иосифа Джугашвілі (Сталіна), а Расул-Заде, будучи відомим журналістом, врятував його, переховуючи в себе дома.
