Дослідження польсько-української конфронтації 1918-1919 років. Характеристика сприйняття Акту Злуки польською стороною. Дослідження головної причини конфлікту, жертвами якого стали близько 25 тисяч поляків та українців. Сучасна оцінка досвіду минулого.
Польсько-українська конфронтація в часи ЗУНРРозвязання «українського» і «польського» питань, створення незалежних держав сусідніх словянських народів відкривало реальний шанс для розбудови нової архітектури Центрально-Східної Європи, однак воно наштовхнулося на стереотипи імперської політики Росії та західних держав, задавнені суперечності між українцями і поляками, в центрі яких опинилися територіальні претензії Польщі на Галичину та Західну Волинь. Серед них українці становили 11531220 осіб, євреї - 2047890, росіяни - 770290, поляки - 740000, німці - 354340. Безпосереднім поштовхом до державотворчих процесів на теренах Галичини та нагнітання конфронтації українців і поляків став Маніфест імператорів Німеччини Вільгельма ІІ й Австро-Угорщини Франца Йосифа І від 5 листопада 1916 р., в якому декларувалося створення на підросійських землях Польщі й України Польського Королівства як „самостійної” держави зі спадковою монархією, конституційним ладом та армією. Спільним для обох рухів було прагнення українців і поляків до самостійного національно-культурного розвитку, відновлення національних держав, до відокремлення Галичини від Австро-Угорщини, але її подальший розвиток уявлявся діаметрально протилежним. Ситуація у Львові ускладнювалася тим, що понад 62% його двохсоттисячних жителів становили поляки, 20% - євреї і лише 18% - українці.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
