Польсько-українські стосунки у Східній Галичині в контексті польської національної політики (1918 – 1923 роки) - Автореферат

Національна академія наук України Інститут політичних і етнонаціональних дослідженьНауковий консультант - доктор історичних наук, академік НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України Курас Іван Федорович; Захист відбудеться "1" липня 1999 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 252011, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Дисертація присвячена комплексному аналізові польсько-українських стосунків періоду боротьби за українську державність у 1918-1923 рр. Досліджено історичні передумови, ґенеза міжнаціональних стосунків у Галичині та вплив на них зовнішніх і внутрішньополітичних факторів. Розкрито вплив греко-католицької церкви на взаємини між польським та українським народами, комплекс внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливали на міжнаціональні стосунки в регіоні.Незважаючи на суспільно-політичне й економічне співробітництво обох народів, їх взаємозбагачення, поляки і українці все ж не змогли побудувати свої стосунки так, щоб уникнути конфронтації та її катастрофічних наслідків. З огляду на це, важливим завданням історичної науки є дослідження процесу державотворення у Східній Галичині, політико-правових, національно-культурних засад, що сприяли формуванню національних інтересів українців як джерела державотворення; проаналізувати передумови перебігу та наслідки українсько-польської війни 1918-1919 рр., дипломатичної боротьби навколо питання державної приналежності Східної Галичини обумовлених політичними традиціями польського і українського визвольних рухів ХІХ - початку ХХ ст., й зовнішніми, міжнародними чинниками. Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1918 - 1923 рр., тобто період боротьби за Українську державу в Східній Галичині та загострення українсько-польського протистояння, зумовленого посиленням українського політичного руху та ігноруванням поляками національно-державних устремлінь українців. · проаналізувати міжнародні правові акти, за якими Польща зобовязана була гарантувати права національних меншин країни на їх вільний національно-культурний розвиток та політико-правові засади, політику Другої Речіпосполитої щодо українців Східної Галичини; Дисертант увів до наукового обігу значне коло нових джерел, повязаних з українсько-польською війною, яка була неминучим наслідком в умовах відвертої шовіністичної політики поляків щодо України та розвитку національно-державницьких устремлінь в українському середовищі.Наголошено, що взаємовідносини між польським і українським народами стали однією з центральних проблем при вивченні історії суспільно-політичного руху в українській та польській історіографії ще наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Проте австрійська політика щодо українців не була такою щирою і визначалася непослідовністю та лавіруванням між українцями і поляками, що значно загострювало суперечності між обома народами. Значний вплив на польсько-українські взаємини, як обґрунтовує дисертант, мали події, повязані з революцією 1917 р. у Росії (проголошення УНР, підписання у Бресті 9 лютого 1918 р. договору між Австро-Угорщиною та УНР щодо Східної Галичини і Північної Буковини, визначення кордонів між Польщею та Україною). На численних фактах дисертант довів, що війна ще більше поглибила ненависть між поляками й українцями. Ризький мирний договір від 18 березня 1921 р. між Польщею і радянськими республіками, Росією і Україною визнавав належність Східної Галичини до Другої Речіпосполитої.