Польсько-німецькі відносини другої половини X-початку XIV століття у сучасній польській медієвістиці - Автореферат

У контексті загальної мети в дисертації ставляться наступні завдання: розкрити основні напрями дослідження польськими істориками суті польсько-німецьких політико-правових стосунків від часу їх зародження до початку політичної роздробленості Давньопольської держави; проаналізувати їхні погляди щодо впливу християнізації Польщі на розвиток цих відносин; охарактеризувати місце польсько-німецьких відносин у дослідженнях регіональної історії Польщі, зокрема Поморя і Сілезії, - регіональних одиниць, які постійно перебували у зоні інтенсивного польсько-німецького протистояння; виявити рівень наукового вивчення ролі західнословянського порубіжжя у стримуванні німецького “натиску на схід” у ХІІ столітті; На підставі результатів дослідження монографічної літератури та наукових статей, вивчення матеріалів дискусій і творчих лабораторій істориків розкрито погляди вчених на складні питання у двосторонніх стосунках: рівень залежності Давньопольської держави від Священної Римської імперії у конкретні проміжки часу, роль християнізації Польщі у протистоянні німецькій східній експансії, масштаби і наслідки німецької колонізації і колонізації на німецькому праві для польських земель. Після Другої світової війни у Польщі зявилася значна кількість робіт, в яких обєктом дослідження були польсько-німецькі відносини у Середньовіччі. Політичні чинники розвитку історичної науки в Польщі визначались як міжнародними реаліями, що утвердились після 1945 року і мали своїм наслідком приєднання західних земель до Польщі, так і внутрішньополітичною ситуацією у самій Польщі, яка привела до еволюції світоглядних засад від плюралізму до історичного матеріалізму і від історичного матеріалізму знову до плюралізму.Польські вчені стверджують, що конфліктність польсько-німецьких стосунків була закладена самим фактом виникнення Польської держави на словянських землях, які західні сусіди вважали теренами для експансії. Історики підкреслюють, що юридико-політичний аспект польсько-німецьких стосунків впродовж класичного середньовіччя характеризувався різними формами залежності Давньопольської держави від Священної Римської імперії. Досліджуючи польсько-німецькі стосунки у ХІІІ-початку XIV століття, вчені вказують, що їх зміст визначало продовження внутріполітичної боротьби у Польщі між представниками Пястів; зміцнення впливу німецьких територіальних князів на східну політику, особливо Бранденбургу і держави Тевтонського ордену; посилення позицій католицької церкви і папства у Польщі, що дало йому змогу реально впливати на тогочасні міжнародні стосунки. Тому, починаючи з правління верховного князя Мешка Білого і до початку XIV століття, основні напрями зовнішньої політики Польщі на загальнодержавному рівні визначались налагодженням стосунків з папством та Німецькою імперією: західний напрям передбачав встановлення відносин із територіальними німецькими князівствами; північний, що сформувався в результаті діяльності князя Конрада Мазовецького, мав на меті реалізацію комплексу проблем, які виникли у звязку з експансією в Пруссію, а потім з обороною перед наступами Тевтонського ордену. Натомість щодо впливу папи римського на польсько-німецькі стосунки в період політичної роздробленості Польщі, то історики не прийшли до єдиної думки.

1. Сучасна польська медієвістика підходить загалом виважено до аналізу всього комплексу середньовічних польсько-німецьких відносин. Польські вчені стверджують, що конфліктність польсько-німецьких стосунків була закладена самим фактом виникнення Польської держави на словянських землях, які західні сусіди вважали теренами для експансії. Її розпочав ще Генріх І, продовжив Оттоні І і його наступники. Час виникнення Давньопольської держави збігся з процесом загарбання Священною Римською імперією прикордонних словянських земель, тому її поява як організованої сили не була на руку німецьким володарям. Співпраця між німецькими імператорами і польськими князями проявилась лише один раз в період формування універсалістської концепції Оттона ІІІ.

2. Історики підкреслюють, що юридико-політичний аспект польсько-німецьких стосунків впродовж класичного середньовіччя характеризувався різними формами залежності Давньопольської держави від Священної Римської імперії. Загалом переважала данинна та ленна залежність, хоча зустрічались також данинно-ленні відносини.

3. Досліджуючи польсько-німецькі стосунки у ХІІІ-початку XIV століття, вчені вказують, що їх зміст визначало продовження внутріполітичної боротьби у Польщі між представниками Пястів; зміцнення впливу німецьких територіальних князів на східну політику, особливо Бранденбургу і держави Тевтонського ордену; посилення позицій католицької церкви і папства у Польщі, що дало йому змогу реально впливати на тогочасні міжнародні стосунки. Тому, починаючи з правління верховного князя Мешка Білого і до початку XIV століття, основні напрями зовнішньої політики Польщі на загальнодержавному рівні визначались налагодженням стосунків з папством та Німецькою імперією: західний напрям передбачав встановлення відносин із територіальними німецькими князівствами; північний, що сформувався в результаті діяльності князя Конрада Мазовецького, мав на меті реалізацію комплексу проблем, які виникли у звязку з експансією в Пруссію, а потім з обороною перед наступами Тевтонського ордену.

4. Дослідницьку увагу викликали також проблеми впливу християнізації Польщі та утворення самостійної церковної організації на генезу польсько-німецьких стосунків у Середньовіччі. Стверджується, що за перших Пястів церковні й державні відносини між Польщею і Німеччиною тісно переплітались. Створення самостійної церковної організації у Давньопольській державі та її підпорядкованість безпосередньо Риму були суттєвим чинником у протидії німецькій експансії.

Натомість щодо впливу папи римського на польсько-німецькі стосунки в період політичної роздробленості Польщі, то історики не прийшли до єдиної думки. Деякі з них схильні вважати, що більшість польських князів на противагу німецькій експансії приймала зверхність папи римського, як гаранта їх безпеки. Згодом така папська протекція переросла у форму ленної залежності польських правителів. Основний зміст іншої концепції полягає в тому, що папська протекція не змогла захистити їх від німецького “натиску на схід”, більше того, його наслідки були катастрофічними для Польської держави. У багатьох випадках папа римський ігнорував інтереси польських удільних князів, а у питанні щодо створення держави Тевтонського ордену і формування його політики відкрито став на бік останнього.

5. В окрему групу наукових робіт можна виділити дослідження, присвячені історії західних словянських державних утворень, які майже до середини ХІІ століття були своєрідним щитом поляків проти німецького просування на схід. Історики підкреслюють, що на підкорених німцями словянських землях виникли прикордонні марки та князівства - основна рушійна сила німецької східної експансії у XIII столітті.

6. Після Другої світової війни зросла зацікавленість польських вчених регіональною історією. Для висвітлення польсько-німецьких відносин важливі роботи з історії Поморя, Сілезії, західних земель країни, які найбільш повно відчули на собі вплив німецької експансії. В працях істориків акцентується увага на тому, що Поморя і Сілезія ввійшли до складу Давньопольської держави ще в період правління Мешка І. Відмічається також зменшення польських впливів на ці регіони у ХІІ столітті, наслідком чого стала їх втрата Польщею.

7. Значну літературу має також проблема німецької колонізації та колонізації на німецькому праві. Її оцінки у сучасній медієвістиці були різними: від негативних у перші повоєнні роки до більш виважених у наступні десятиріччя. Зацікавленість вчених колонізаційними питаннями спричинила вивчення нових археологічних і писемних джерел, а інтенсивне їх дослідження дало змогу історикам прийти до певних узагальнень. Тому при оцінці причини масового переселенського руху німців на землі Польщі наголошується, що вони лежали в площині тогочасних господарських реалій. Недостатня густота населення на польських землях, їх слабкий економічний розвиток, намагання польської господарської еліти збільшити власні прибутки поєднувалися з достатньо високим рівнем залюднення прикордонних з Польщею німецьких територій і прагненням німецьких власників зменшити гостроту внутрішніх соціальних конфліктів через відтік частини населення. Підкреслюється також, що німецьких колоністів приваблювали поселенські пільги. Польські історики позитивно оцінюють нові самоврядні корпоративні форми організації суспільства, принагідно відзначаючи, що під впливом німецької міської практики виробився новий тип міського устрою, який посилив роль міста і міської культури.

8. Дискусійним залишається питання щодо наслідків німецької колонізації для польських земель. Історики вказують на переважно позитивні результати колонізації, хоча не заперечують германізації і втрати частини польських земель, а також численних етнічних і соціальних конфліктів, які її супроводжували. З 70-х років в історичних дослідженнях польських вчених переважає тенденція до оцінки колонізаційного руху на польських землях у порівнянні з аналогічними подіями в інших регіонах Європи. Підкреслюється, що Польща не стала винятком у загальноєвропейських реаліях. На її території спостерігалися ті ж самі процеси, з якими окремі європейські землі зіткнулись в ранній чи пізніший період своєї історії.

9. Розбудова організаційної системи дослідження польсько-німецьких відносин відбувалася у тісному звязку з підвищенням її теоретично-методологічного рівня, підготовкою наукових кадрів, розширенням проблематики і джерельної бази.

1. Проблема християнізації Польщі в контексті польсько-німецьких відносин Х-ХІІ століть (історіографічний аспект) // Науковий вісник ВДУ. Випуск 3. Серія: історія. Випуск 1. - Луцьк. - 1996. - С. 128-134.

2. Місце Західного Поморя в польсько-німецьких відносинах середини - другої половини ХІІ століття (історіографія питання) // Науковий вісник ВДУ. Серія: історія. Випуск 2. - Луцьк. - 1997. - С. 79-83.

3. Проблема німецької колонізації і колонізації на німецькому праві у повоєнній польській історіографії // Збірник навчально-методичних і наукових статей історичного факультету. Випуск 2. - Луцьк. - 1997. - С. 152-156.

4. Польська повоєнна медієвістика про характер польсько-німецьких відносин середини - другої половини ХІІ століття // Науковий вісник ВДУ. Серія: історичні науки. Випуск 1. - Луцьк. - 1998. - С. 116-119.

5. Тлумачення документу “Dagome iudex” сучасною польською медієвістикою // Науковий вісник ВДУ. Серія: історичні науки. Випуск 5. - Луцьк. - 1999. - С. 167-169.

6. Влияние польско-германских отношений на генезис Древнепольского государства: историографический аспект // Славяне и их соседи. Миф и история. Происхождение и ранняя история славян в общественном сознании позднего средневековья и раннего Нового времени: Тезисы 15 конференции. 27-28 мая 1996 года. - М.: Институт славяноведения и балканистики РАН, 1996. - С. 53-55.

Размещено на .ru