Польсько-білоруські відносини (1991–2004 рр.) - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРоботу виконано на кафедрі історії словян Прикарпатського національного університету ім. Стефаника Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Крипякевича НАН України, керівник Центру дослідження українсько-польських відносин кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться «12» квітня 2011 р. о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім.З огляду на це особливої актуальності набувають дослідження з історії міжнародних відносин, а зокрема Республіки Польща (РП) з Республікою Білорусь (РБ) впродовж 1991-2004 рр., які були вкрай суперечливими і непослідовними. Характер польсько-білоруських взаємин у зазначений період визначали кілька вагомих проблем, а саме: визнання кордонів за результатами Другої світової війни та примирення між двома народами; захист прав національних меншин поляків у Білорусі й білорусів у Польщі; налагодження економічної та гуманітарної співпраці; спільна протидія викликам глобалізованого світу - тероризму, забезпечення країн енергоресурсами. Приклад взаємин між двома державами, що межують з Україною, спонукає українських дипломатів, політиків, економістів та істориків до вироблення адекватних стратегічних моделей зовнішньої політики нашої держави у стосунках із Польщею та Білоруссю. Наукова актуальність теми обумовлюється також недостатнім її вивченням українськими науковцями, що пояснюється незначною віддаленістю у часі, незавершеністю процесу, варіативністю двосторонніх стосунків, що вимагає подальшого ґрунтовного, цілісного і обєктивного дослідження. розкрити специфіку євроінтеграційної політики Польщі щодо транскордонного та єврорегіонального співробітництва з Білоруссю;Серед документів, які стали своєрідним фундаментом для формування польсько-білоруських відносин, варто виокремити „Декларацію між Республікою Білорусь та Республікою Польща про добросусідство та приязну співпрацю”, „Консульську конвенцію між Республікою Польща та Республікою Білорусь”, „Угоду між Республікою Польща і Республікою Білорусь про встановлення дипломатичних відносин”, „Договір між Республікою Польща та Республікою Білорусь про добросусідство та приязну співпрацю”. Важливими джерелами, що відображають ставлення Сейму РП до окремих загально-та внутрішньополітичних процесів у РБ, є „Рішення Сейму Республіки Польща від 31 серпня 1991 р. щодо визнання незалежності Білорусі”, „Рішення Сейму Республіки Польща від 19 листопада 1996 р. щодо ситуації в Республіці Білорусь”, „Рішення Сейму Республіки Польща від 22 січня 1999 р. Серед опублікованих джерел виокремлено міжурядові постанови, домовленості та угоди стосовно польсько-білоруських взаємин у різних сферах суспільно-політичного та зовнішньоекономічного співробітництва: „Договір між Республікою Білорусь і Урядом Республіки Польща про оперативне повідомлення у випадку ядерних аварій і співпрацю у сфері радіаційної безпеки”, „Постанову Ради Міністрів Республіки Білорусь про заходи стосовно торговельно-економічних відносин з Республікою Польща”, „Постанову Ради Міністрів Республіки Білорусь про відкриття торговельного представництва в Республіці Польща”, „Угоду між Урядом Республіки Польща та Урядом Республіки Білорусь про головні умови транскордонного співробітництва” та багато інших. У першому підрозділі „Політика „двох шляхів” Польщі щодо БРСР” розглянуто перший етап польсько-білоруських відносин, який проходив у контексті реалізації зі сторони РП щодо колишніх республік СРСР політики „двох шляхів”, що тривав упродовж 1989-1991 рр. Вказана зовнішньополітична практика передбачала розбудову двосторонніх відносин РП не тільки з Москвою, але й з окремими радянськими республіками, у тому числі з БРСР. Візит до Білорусі не досягнув мети, що полягала в підписанні декларації „Про принципи та основні напрямки розвитку польсько-білоруських відносин”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ