Польська повоєнна проза пограниччя: ідентичність, часопростір, катастрофізм - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Робота виконана на кафедрі полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор РАДИШЕВСЬКИЙ Ростислав Петрович, завідувач кафедри полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться «19» червня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.У панорамі повоєнної польської літератури важливе місце посідає проза «малої вітчизни» - спадщина розмаїтих погранич (польсько-німецького, польсько-литовського та польсько-українського), які існували «на межах» національного культурного простору до геополітичних зрушень середини ХХ ст. Польсько-український напрям, тематично повязаний з південно-східними «кресами» Польщі, відіграв одну з провідних ролей у «незаангажованому дискурсі» повоєнного польського письменства. У Польщі дослідження літератури пограниччя здійснюються нині в контексті різних методологічних підходів: регіоналізму, риторики, феміністичної критики, наратології, літературної антропології, інтертекстуальних досліджень, студій над гетерогенністю явищ культури тощо. Отже, актуальність теми зумовлена необхідністю нового неупередженого дослідження літератури польсько-українського пограниччя в ключових вимірах, що визначають її специфіку, а саме: дискурсу Іншого, сформованого «власним голосом» цього Іншого у творі, текстовими позиціями героїв щодо нього та застосованими наративними стратегіями, які дозволяють позиціонувати Іншого в значеннєвому полі художнього часопростору. Мета дослідження - визначити характерні світоглядні й формальні риси повоєнної польської прози пограниччя шляхом системного аналізу її часопросторової та гетерологічної складових, розкрити риси новаторства художньої інтерпретації теми «кресів» у прозі В.У першому розділі «Генеза та еволюція польської повоєнної літератури пограниччя» окреслено головні складові, що визначили її тематичну специфіку та ідейно-стильову своєрідність, а саме: феномен культурного пограниччя; автобіографічний досвід як головне джерело тем і мотивів; літературну традицію «кресів» і формальні пошуки. «Пограниччя культур: історія та міф у світлі сучасних досліджень» висвітлено історичний контекст, механізми функціонування польсько-українського культурного пограниччя, ідеї, що формують образ «кресів» у суспільній свідомості, простежено зміну статусу корелюючих понять «креси» - «пограниччя» у сучасному польському культурологічному дискурсі. Питання культуротворчої ролі польсько-українського пограниччя та термінологічної доцільності («креси» чи пограниччя?) на зламі тисячоліть породили гостру дискусію в польських наукових колах, де, з одного боку, утримується жорстка полоноцентрична позиція стосовно історико-цивілізаційної місії титульного етносу (М. Одоєвського вписується в національно-історичну матрицю трактування теми пограниччя («креси» як проблема «ідеологічної вітчизни»), відмінну від поліетнічного образу («креси» «зсередини», як досвід «малої вітчизни»), характерного для стильової палітри А. Утрата аксіологічного осердя відбивається на характері відношення «автор - герой» у художньому творі: автор не може перебирати на себе функцій морального судді, оскільки істини, що творили цілісність людини часів «до-Голокосту», вже не безсумнівні, у кожній з них може критися «узурпація місця Іншого» (Е.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ