Політологічний аналіз: Антитерористична діяльність як складова національної безпеки держави - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуттґя наукового ступеня кандидата політологічних наукТероризм постав як один з найнебезпечніших викликів людству, що на початку ХХІ століття загрожує не лише безпеці окремих країн, а й, враховуючи інтеграційні процеси та випадки несанкціонованого розповсюдження зброї масового ураження, ставить під загрозу глобальні стабільність і безпеку. Загалом, проблеми забезпечення національної безпеки і відвернення терористичної загрози останнім часом набувають дедалі більшого значення для збереження гідних умов життєдіяльності людини. Таким чином, дослідження антитерористичної діяльності та її взаємозвязку з національною безпекою має як теоретичне, так і практичне значення. З іншого боку, це дослідження дозволяє окреслити перспективи розвитку міжнародного співробітництва в галузі забезпечення безпеки як на локальному, регіональному й національному, так і на глобальному рівнях. Українські фахівці, які досліджують національну безпеку, зосереджують свою увагу передусім на осмисленні і пошуку адекватних механізмів становлення і розвитку системи національної безпеки України в умовах пожвавлення інтеграційних і поглиблення глобалізаційних процесів.У першому підрозділі - “Феномен національної безпеки: сутність, ознаки, нормативно-правові визначення” - визначається, що забезпечення національної безпеки є найважливішою функцією будь-якої держави і ключовою сферою діяльності її політичних та державних інституцій. Останні, ставлячи собі за мету реалізацію життєво важливих інтересів людини, суспільства та держави, захист їх від негативного впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, повинні гарантувати сприятливі для життя і розвитку умови існування усіх громадян країни, внаслідок чого національна безпека виявляється базовою категорією державної політики, визначальним параметром державного управління, а також неодмінною умовою будь-якої економічної, суспільно-політичної, гуманітарної діяльності. Одним з визначальних чинників трансформації систем національної, регіональної та міжнародної безпеки є поява транснаціональних субєктів застосування збройної сили і становлення глобальних терористичних мереж, що спричиняє принципові зрушення у системі забезпечення національної безпеки і робить необхідними узгоджені та скоординовані зусилля національних держав щодо розробки і запровадження адекватних сьогоденню механізмів забезпечення глобальної стабільності та безпеки. Шляхи подолання наявних суперечностей між країнами, що уможливить становлення на європейських теренах “спільноти безпеки”, можна репрезентувати у вигляді двох сценаріїв: 1) силового домінування однієї держави, найймовірніший варіант - мяка гегемонія США в тій ситуації, коли слабкість Росії і добровільне підпорядкування інших держав створюватимуть, бодай тимчасово, мирну систему, учасники якої співробітничають між собою; Це передбачає виважену, розраховану на широкі верстви громадськості, стратегії протидії розповсюдженню проявів екстремізму і тероризму, у розробці і запровадженні якої мають брати участь усі фахові агенти поля публічної політики, а саме - політики, журналісти та експерти із суспільно-політичних питань.Процеси глобалізації, становлення і розвиток наднаціональних та регіональних структур призводять до помітних змін в функціональних завданнях та можливостях державних інституцій, зокрема тих, що мають забезпечувати національну безпеку України. В сучасних умовах адекватна ступеню наявних загроз стратегія протидії тероризму полягає у зміцненні передусім держави як головного джерела правопорядку. Регуляторні її функції в сучасних умовах полягатимуть у тому, що попри помітне обмеження впливу урядів на процес прийняття рішень в економічній сфері державні органи залишатимуться єдиним легітимним монополістом у застосуванні силових методів контролю в межах національного територіального суверенітету та демократичних цінностей. Тобто застосування насильства в рамках іррегулярних воєнних дій (терористичної діяльності) викликає необхідність нових підходів до політики безпеки. Тому адекватна актуальним викликам та загрозам антитерористична діяльність потребує не лише удосконалення наявних і створення нових структур і механізмів глобальної і, зокрема, національної безпеки, а й передбачає вирішення низки теоретичних і практичних завдань: аналізу причин та умов виникнення та розповсюдження глобального тероризму, розробки методології дослідження мережевих структур, удосконалення наявної нормативно-правової бази боротьби з тероризмом, винайдення шляхів реорганізації структур безпеки та заходів боротьби із сучасним тероризмом та ін.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Процеси глобалізації, становлення і розвиток наднаціональних та регіональних структур призводять до помітних змін в функціональних завданнях та можливостях державних інституцій, зокрема тих, що мають забезпечувати національну безпеку України.

В сучасних умовах адекватна ступеню наявних загроз стратегія протидії тероризму полягає у зміцненні передусім держави як головного джерела правопорядку. Регуляторні її функції в сучасних умовах полягатимуть у тому, що попри помітне обмеження впливу урядів на процес прийняття рішень в економічній сфері державні органи залишатимуться єдиним легітимним монополістом у застосуванні силових методів контролю в межах національного територіального суверенітету та демократичних цінностей. Тобто застосування насильства в рамках іррегулярних воєнних дій (терористичної діяльності) викликає необхідність нових підходів до політики безпеки. Вони передбачають відмову від традиційного розуміння політики безпеки з домінуванням воєнної складової. Тому адекватна актуальним викликам та загрозам антитерористична діяльність потребує не лише удосконалення наявних і створення нових структур і механізмів глобальної і, зокрема, національної безпеки, а й передбачає вирішення низки теоретичних і практичних завдань: аналізу причин та умов виникнення та розповсюдження глобального тероризму, розробки методології дослідження мережевих структур, удосконалення наявної нормативно-правової бази боротьби з тероризмом, винайдення шляхів реорганізації структур безпеки та заходів боротьби із сучасним тероризмом та ін.

Аналіз міжнародного досвіду у сфері антитерористичної діяльності свідчить про те, що на національному та міжнародному рівнях адекватне протистояння тероризмові уможливлюється завдяки низці передумов. По-перше, завдяки підтримці і довіри до антитерористичних структур безпеки з боку населення і політичних лідерів. По-друге, за рахунок тісних та постійних контактів і співробітництва між військовими і державними службами безпеки з питань антитерористичної діяльності. В цьому контексті набуває принципового значення доступ до новітніх технологій зі збору розвідданих, комунікацій і спостереження. По-третє, завдяки наявності тісного міжнародного співробітництва на рівні країн щодо обміну інформацією про терористичні рухи та їхню діяльність, про участь держав в цьому співробітництві у всіх сферах: політико-правовій, економічній, фінансовій тощо.

Проведений аналіз нормативно-правових та організаційних аспектів антитерористичної діяльності дозволяє зробити такі висновки: - по-перше, одним з головних чинників, що зумовлюють вирішення задачі формування національної системи профілактики тероризму, є надзвичайне ускладнення тероризму як соціально-політичного та кримінального явища. Цій множині різнорідних обставин і чинників можна адекватно протистояти лише завдяки створенню системи заходів, що викликає потребу в співпраці усіх державних структур і громадськості;

- по-друге, під час генези терористичних проявів на різних стадіях криміногенний процес здатний переходити з однієї сфери суспільних відносин до іншої, тобто терористична діяльність може переслідувати як політичні, так й інші цілі, наприклад, економічні. Це викликає потребу у комплексному розгляді обставин конкретних терористичних загроз із залученням до співпраці відповідних органів виконавчої влади та дослідження взаємного впливу теророгенних процесів різного ґатунку для розробки і запровадження багатоаспектної системи заходів завдяки поєднанню інформаційного, наукового та ресурсного потенціалу різних відомств в межах централізованої національної програми;

- по-третє, реакцією на трансформацію і дестабілізацію суспільно-політичних процесів останніх десятиріч стала активізація різних громадських рухів і організацій, що вимагають від влади підвищення рівня захисту громадян від акцій психологічного і фізичного терору. Тому створення адекватної системи антитерористичної діяльності на національному передбачає як узгодження і врахування інтересів громадян в галузі організації самозахисту, так і проведення відповідної пропагандистсько-розяснювальної роботи щодо рішень і заходів органів державної влади антитерористичної спрямованості.

- по-четверте, транснаціональний характер сучасного тероризму детермінує налагодження більш тісних міжнародних звязків між субєктами антитерористичної діяльності, що передбачає як розробку і запровадження відповідної нормативно-правової бази співробітництва, так і створення на ній організаційних структур наднаціонального (регіонального та глобального) ґатунку.

Національна стратегія боротьби з тероризмом має бути функціонально та просторово всеохоплюючою, тобто розраховувати на залучення до співробітництва як національних так і міжнародних інституцій. Вона повинна передбачати застосування всієї множини наявних заходів: розвідка, стримування, попередження, розслідування, кримінальне переслідування, превентивні дії, кризове та післякризове врегулювання.

1. Марченко Ю.В. На тлі ціннісної кризи. Тероризм: анатомія витоків // Політика і час. - 2003. - № 12. - С. 61-66.

2. Марченко Ю.В. Концептуальні і нормативно-правові аспекти антитерористичної діяльності // Політологічний вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - 2003. - № 15. - С. 128-137.

3. Марченко Ю.В. Нормативно-правові та організаційні засади анти терористичної діяльності (міжнародний досвід) // Нова парадигма, вип. 37. - К., 2004. - С. 213-222.

4. Марченко Ю.В. Національна безпека в умовах монополярного світу: геополітичні зрушення та національні інтереси // Нова парадигма, вип. 38. - К., 2004. - С. 173-182. антитерористичний національний політика

5. Марченко Ю.В. Правові засади антитерористичної діяльності // Людина і політика. - 2004. - № 4. - 0,5 д.а.

6. Марченко Ю.В. Антитерористичний потенціал громадянського суспільства // Матеріали “круглого столу” НІСД “Відносини між державою і громадянським суспільством”. - К., НІСД, 2003. - С. 106-107.

Размещено на .ru