Політологічна та соціалогічна концепції В"ячеслава Липинського - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ «ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» «ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ» Напрям підготовки: 6.030101 - соціологія денна форма навчання студентки І курсу, гр.Вячеслав Казимирович Липинський був видатним українським філософом, політологом, соціологом, громадським і політичним діячем кінця ХІХ-початку ХХ ст., який залишив помітний слід в українській науці. Будучи одним з перших фахових українських політологів, він зробив вагомий внесок в теорію політичних еліт, глибоко дослідив проблеми співвідношення таких важливих політологічних категорій як держава, нація, патріотизм, націоналізм, форма державного правління. Його погляди на раціональне, справедливе існування держави та суспільства за сучасних, досить складних як внутрішньо, так і зовнішньополітичних обставин в Україні, набувають особливої актуальності. Нажаль, на сьогодні в Україні немає такої легітимної сили, яку б визнавали всі прошарки суспільства і яка б була здатна сформувати і реалізувати загальнонаціональні пріоритети, обєднати суспільство і налагодити ефективне функціонування його системи, а також відстояти державний суверенітет. Метою даного дослідження є на основі комплексного аналізу проаналізувати життєвий шлях Вячеслава Липинського, його соціологічні та політологічні погляди.Липинський наголошував на тому, що «українцем, своїм, близьким, людиною однієї нації - єсть кожна людина, що органічно (місцем осідку і праці)звязана з Україною»[21, 34]. Коли його колеги відкинули цю ідею, Липинський покинув зїзд, вийшов з складу польську організацію і став членом української громади. Липинського було виявлено хворобу легенів (туберкульоз), який фактично протягом всього життя супроводжував українського мислителя. За умов наростанні українського національного руху ополячена і польська шляхта Україні повинна визначитися треба визначитись: буде вона з народом і зійде з позиції колонізаторів чи опиратиметься ходові історії. Ці погляди були сформовані у брошурі «Шляхта в Україні: її участь в житті українського народу на тлі його історії», яка вийшла в Кракові у 1909 р.У 1920 р. вийшла його історична монографія «Україна на переломі», присвячена діяльності Богдана Хмельницького після Переяславської Ради. Також Вячеслав Липинський видавав неперіодичні збірники «Хліборобська Україна», де друкувався його історіософський трактат «Листи до братів-хліборобів» (окремо виданий 1926 року). За його ініціативою була створена політична організація «Український союз хліборобів - державників», до якої увійшли відомі українські громадські, політичні діячі, науковці: М.Кочубей, Д.Дорошенко, С.Шемет, О.Скоропис - Йолтуховський, згодом і колишній гетьман Павло Скоропадський [14,21].. Липинський був автором программного статуту та організаційного регламенту організації, оголошених у грудні 1920 року, а також фактично її очолив як голова Ради присяжних. Проте беззаперечним лідером та ідеологом Український союз хліборобів - державників та всього українського консервативно - монархічного руху в еміграції, був В.К. Липинський.Липинський вважав, що держави створюються шляхом завоювання. Липинський обгрунтовано доводить, що для кожної держави, не залежно від форми устрою, притаманне існування влади та провідної верстви, як носія влади. У залежності від характеру взаємідносин цієї верстви суспільства з народом філософом було виділено три основні форми державного устрою: класократія, демократія і охлократія. Липинського, саме постать сильного, харизматичного гетьмана здатна обєднати всю Україну Без сильної централізованої влади в особі гетьмана, окремі політичні сили будуть продовжувати боротьбу в країні, вважаючи лише свої погляди вірними і вартими втілення в життя. Липинський був переконаний, що культурно-національні (етнічні, мовні, релігійні) відмінності між українським і російськими народами не настільки радикальні й непримиренні, щоб можна було б налаштувати українців проти росіян під гаслами націоналістичної виключності.В.К.Липинський вважав, що за будья-яких обставих і при різних соціально-економічних формаціях, чи то феодалізмі, чи капіталізмі, люди залишаються однаковими. Він вважав, що у першу чергу вони повинні опанувати самі себе, свої антигромадські, антиорганізаційні інстинкти, мусять творити в собі нові складніщі соціальні вартості, і разом творити нову вищу громадську національну мораль, виробляти в собі нову, більшу силу духа. На думку вченого, суспільство, яке не зможе витворити нової моралі, руйнується і в кінцевому результаті вимушене буде відтворюватися з самого початку [22, 78-79]. В основу соціального розподілу Липинського був покладений професійний показник, тобто люди розподілялись на класи не за походженням, а за основним заняттям. Суспільство класово диференційоване, при цьому органи классового самоврядування користуються автономією у своїх власних сферах; зверхні групи всіх класів входять до загальнонаціональної провідної верстви.Цілком виправдано В.К.

Зміст

Розділ 1. Життєвий шлях Вячеслав Казимировича Липинського

1.1 Дитинство та юність

1.2 Діяльність в період Національно-демократичної революції 1917 -1920 рр.

1.3 Життя в еміграції

Розділ 2. Політологічна та соціологічна діяльність вченого

2.1 Політологічні погляди В.К. Липинського

2.2 Соціологічні погляди науковця

Розділ 3. Концепція політичної еліти

3.1 Поняття політичної еліти та шляхи її формування

3.2 Основні риси, завдання та функції політичної еліти

Висновки

Список використаної літератури і джерел