Політико-владний потенціал громадянського суспільства в сучасній теорії політики - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П.Визначено, що специфіка явища полягає у підкоренні одного субєкта громадянського суспільства іншому за принципом “субєкт - субєктних” відносин, індивідуалістичним принципом, приватними інтересами і несиловими засобами досягнення мети, в основі яких лежить механізм угод між рівними агентами ринкових відносин та інститут свідків. Диссертация посвящена философско-политологическому анализу власти гражданского общества как самодостаточного института в структуре социального организма страны, который открыт для неограниченного обмена с окружающей средой веществом, энергией и информацией, способен к самовоспроизводству и неограниченному развитию в пространстве и времени. В работе концептуально обосновываются генезис, природа, сущность, содержание, формы, виды и подвиды, специфика негосударственной власти, проводится грань между нею и криминальной властью, которая также может относиться к негосударственной. Доказывается, что специфичность власти гражданского общества заключается в подчинении одного субъекта гражданского общества - другому, по принципу “субъект - субъектных” отношений, лежит в горизонтальной плоскости, диктуется индивидуалистическим принципом, частными интересами и характеризуется несиловыми способами достижения частных целей, в основе которых лежит механизм соглашений и договоров между равными агентами рыночных отношений. На основе иерархии структурных уровней социального организма страны подаются специфические узлы морфологической структуры гражданского общества и на каждом уровне выделяются ведущие формы власти гражданского общества, которые выступают аттракторами в процессе самоорганизации родовой жизни людей.Актуальність теми дослідження обумовлена спонтанним вибухом низки революцій, що довели вагомість політичного впливу громадянського суспільства на загальний хід культурно-історичного процесу. Одночасно дослідження політико-владного потенціалу громадянського суспільства, що розглядається автором як влада та її використання, вкрай важливо ще й з тієї точки зору, що цього вимагає факт функціонування інституту влади у двох формах: державній і недержавній. Громадянське суспільство є нелінійним соціальним утворенням, яке консолідує певний обсяг прав і свобод і повинно мати “свій” сегмент правового поля. Правове поле держави й правове поле громадянського суспільства не суперечать одне одному, а навпаки, інтегруються у цілісність і тому потребують більш-менш рівномірного розподілу влади, як субстрату, що наповнює загальноправовий простір соціального організму будь-якої країни. Специфіка аналізу політико-владного потенціалу громадянського суспільства полягає в тому, що наукові дослідження тематики громадянського суспільства сьогодні висвітлюють складну проблему щодо витоків і механізмів суспільної життєдіяльності, роблять акцент на громадських засадах формування та функціонування публічної влади в суспільстві.Аналіз феномену влади у різних мовах дає можливість визначати, що влада - це форма соціальних відносин між субєктами соціальної взаємодії на підставі приписаної зовні (суспільством) чи взаємно визнаної рольової і функціональної залежності одного обєкта від іншого; спосіб організації системи суспільних відносин, побудованих на принципах субординації взаємодіючих субєктів; “комунікація, що керує медійним кодом” (Н.Луман). Серед її атрибутивних властивостей найсуттєвішими є: воля, що на засадах підстави детермінує поведінку субєкта владних відносин; мета влади або прояв її цільового призначення; підпорядковуюча сила, вплив якої на людину здійснюється завдяки існуванню різновидів влади і численних засобів її реалізації; соціальна відповідальність за зміст, форму існування і наслідки функціонування влади у суспільстві. У підрозділі 1.2 “Прагнення до свободи та демократії як кратологічна потреба громадянського суспільства“ досліджується свобода як атрибутивна властивість громадянського суспільства, і демократія, завдяки механізму політичної участі, як його природна функція. Таким чином, 1) доведено, що громадянське суспільство дійсно має кратологічну потребу, яка проявляється назовні, як свобода індивіда або набуває недержавної форми влади; 2) воля особистості не тільки упорядковує власну життєдіяльність громадянського суспільства, а й реалізується за межами громадянського суспільства, тобто у проблемному полі державної влади завдяки політичній участі; 3) недержавна влада, як соціальне явище, має морфологічну і функціональну характеристики; 4) реалізація волі особистості, рівно як і політична участь субєктів громадянського суспільства у самовідтворенні інституту влади, ґрунтується на певній політичній культурі; 5) воля особистості або свобода субєкта громадянського суспільства принципово може реалізуватись, як у вимірі його внутрішнього простору - тоді ми маємо процес самоорганізації або саморегуляції, так і у зовнішньому - у процесі взаємодії з державною формою влади завдяки так званому механізму політичної участі.