Політико-управлінські засади взаємодії України з українською діаспорою в державах Європейського Союзу - Автореферат

Національна академія державного управління при президентові України ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИНауковий керівник - доктор соціологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ПІРЕН Марія Іванівна, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри державної політики та управління політичними процесами. Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор КУЦ Юрій Олексійович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування; Захист відбудеться 14 травня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м.Верховною Радою України “Основних напрямах зовнішньої політики України” одним із головних завдань зовнішньої політики України проголошено створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями і вихідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом. Але негативний досвід співпраці громад української діаспори з органами державної влади України, державними службовцями дає змогу виявити серйозні проблеми у відносинах України з діаспорою. Зокрема, це стосується досліджуваної проблеми розробки та впровадження політико-управлінських засад взаємодії України з діаспорою в країнах Європейського Союзу як однієї з обєктивних передумов посилення ролі українства у світі, що передбачає поглиблення та обґрунтування концептуальних чинників у дослідженні самого механізму взаємодії України з діаспорою, вивчення та адаптацію іноземного досвіду такої взаємодії, необхідність подальших досліджень суперечливих процесів розвитку українських діаспорних громад, їх можливостей у сприянні національним інтересам України, аналіз комплексу проблем, повязаних з оптимізацією управлінських засад державної політики щодо української діаспори в контексті поглиблення європейської інтеграції України. -узагальнити досвід взаємодії громад української діаспори держав ЄС з органами державної влади України, виявити недоліки у сфері державного управління, які перешкоджають взаємодії України з українською діаспорою держав ЄС та співпраці стосовно європейської інтеграції України; Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що реальна політико-управлінська взаємодія України з діаспорою в державах ЄС виступає обєктивною формою розвитку світового українства, ефективним засобом формування нової моделі державної євроінтеграційної політики, насамперед широкого залучення європейського українства до розвитку взаємовідносин між державами ЄС і Україною.У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження взаємодії України з українською діаспорою в державах ЄС” - міститься огляд літератури з досліджуваної в дисертації проблематики, розглядаються дискусії щодо характеристик феномену сучасних діаспор і визначення термінів “взаємодія” та “українська діаспора”, а також форми залучення діаспор до захисту національних інтересів історичної батьківщини та розвитку потенціалу діаспорних громад. Наголошується, що взаємодія України з українською діаспорою є процесом взаємовпливу двох обєктів - історичної батьківщини та діаспори і обєктивною формою розвитку світового українства, оскільки така взаємодія системно впливає на розвиток всього світового українства та його структурну організацію. Аналізуються фактори, які привели до посилення ролі діаспор у сучасному світі, визначаються особливості розвитку ЄС, які впливають на розширення співпраці України з діаспорою, сфери залучення потенціалу української діаспори країн ЄС до реалізації національних інтересів історичної батьківщини, зокрема процесу європейської інтеграції України, наводиться визначення поняття “українська діаспорна мережа” та розглядаються її компоненти. У другому розділі - “Становлення і розвиток української діаспори в державах ЄС та її співпраці з Україною” - розглядаються особливості розвитку українських діаспорних громад країн ЄС, зокрема організаційного та інституційного, потенціал лобістської та громадської діяльності (функціонування організацій та інституцій, громадська діяльність та контакти з владними та бізнесовими структурами країни проживання, можливість скоординованих одночасних дій), стратегія відносин з історичною батьківщиною, досвід та ефективність взаємодії з органами державної влади України, діяльність щодо збереження національної ідентичності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ