Політико-правовий та соціокультурний виміри глобалізації - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наукНе маючи єдиного розуміння сутності глобалізації, науковці тлумачать її і як соціальний процес, і як стан суспільства, і як систему взаємовідносин або чергову стадію соціально-політичного розвитку, а то й як міф. У процесі наукових досліджень глобалізації сформувалися економічний, геополітичний, соціологічний, екологічний, політологічний, культурологічний, цивілізаційний підходи. Навпаки, питання сутності глобалізації, її характеру і значення, з наукової точки зору, є настільки неоднозначними, що окремі дослідники відзначають навіть існування багатьох чи декількох «глобалізацій», які приховуються за одним поняттям, дедалі частіше залишаючи поза увагою сутність цього феномена. Глобалізація перебуває нині на початковому етапі переходу від неоліберального типу (лінійна глобалізація) до нового, вищого за своїм потенціалом типу розвитку, синергетичного (нелінійна глобалізація). Політика дедалі більше набуває цінності в сенсі глобальності й стає виміром не лише сучасного, а й майбутнього.У першому підрозділі «Концептуальні передумови аналізу політичного виміру глобалізації в контексті тенденцій світового розвитку» дисертант розглядає проблему сутності глобалізації як явища, що характеризується надзвичайно широкою амплітудою оцінок - від амбіційної апологетики до категоричного несприйняття. Відзначається, що досі поняття «глобалізація» не дістало остаточного змістовного наповнення, цей феномен характеризується ознаками універсалізації і фрагментації, конструктивності й деструктивності, розвитку та руйнації, більше хаотичного, ніж раціонально впорядкованого існування його субєктів. У другому підрозділі «Культурологічний та цивілізаційний підходи до дослідження глобалізаційних процесів» дисертант доводить, що неоднозначність у визначенні підходів до дослідження сутності глобалізації, субєктивізм та ідеологічна складова у поглядах на даний феномен окремих дослідників і експертів призводить до упередженої, не завжди обєктивної оцінки закономірного процесу розвитку світової спільноти, оптимістичного та песимістичного його сприйняття. Розкриваючи зміст взаємозумовлених понять «глобалізація», «глобальні проблеми», «глобалістика», досліджуючи динаміку відповідних процесів, автор акцентує увагу на тому, що вони зародилися століття тому, врешті призвели до глобальних проблем, у той час як усвідомлення цих явищ відбувалося у зворотньому напрямку - від глобальних проблем до глобалізації. У другому підрозділі «Глобальні трансформації сучасності» автор досліджує динаміку перманентних глобальних змін інститутів держави, права, культури як найважливіших складових будь-якого суспільно-політичного розвитку, що зумовлено, по-перше, їх цінністю у будь-якій з існуючих парадигм розвитку людства, по-друге, особливістю стану розвитку, який є перехідним від неоліберального типу глобалізації (лінійна глобалізація) до нового, більш високого за своїм потенціалом типу глобалізації, синергетичного (нелінійна глобалізація).Глобалізація - складне, багатовимірне явище розвитку людства, яке досі не знаходить ґрунтовного осмислення як у працях науковців, так і суспільній свідомості населення планети. У процесі наукових досліджень глобалізації, в тому числі вітчизняними вченими, склалися економічний, геополітичний, соціологічний, екологічний, політологічний, культурологічний, цивілізаційний підходи. Констатуючи факт неоднозначності позицій науковців у визначенні сутності глобалізації, численні спроби розкрити її як у вузькому, так і в широкому розумінні, у теорії глобалізації простежується відсутність аналізу взаємозвязків її окремих аспектів, нерідко ігнорування політичної, правової, культурологічної, екологічниої сфер трансформаційного розвитку. Водночас соціально-філософське осмислення глобалізації в цілому дає можливість виділити головну ознаку цього феномена - комплексність. Глобалізацію слід розглядати як обєктивний, закономірний процес розвитку людства, історично обмежений етап соціально-історичної динаміки, після якого людство очікує новий, більш досконалий формат відносин цілісного світу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках дисертації сформульовано найсуттєвіші результати дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - осмислення політико-правового та соціокультурного вимірів глобалізації.

1. Глобалізація - складне, багатовимірне явище розвитку людства, яке досі не знаходить ґрунтовного осмислення як у працях науковців, так і суспільній свідомості населення планети. Широкі соціальні, політичні, економічні, культурні дискурси з питань генези цього явища та його концептуалізації, динаміки, соціально-економічних наслідків, значення для державної влади, вектора майбутнього розвитку тощо уможливили вирізнення трьох великих теоретичних шкіл: гіперглобалістів, скептиків, трансформаціоністів. У процесі наукових досліджень глобалізації, в тому числі вітчизняними вченими, склалися економічний, геополітичний, соціологічний, екологічний, політологічний, культурологічний, цивілізаційний підходи. Водночас це не вирішило проблеми умовного поділу світу на глобалістів і антиглобалістів. Майбутнє цивілізаційного розвитку залежатиме від розуміння та одностайного сприйняття змісту і сутності цього феномена.

2. Економічна сфера глобалізації є найбільш дослідженою. Нові економічні відносини є базою глобалізації. Констатуючи факт неоднозначності позицій науковців у визначенні сутності глобалізації, численні спроби розкрити її як у вузькому, так і в широкому розумінні, у теорії глобалізації простежується відсутність аналізу взаємозвязків її окремих аспектів, нерідко ігнорування політичної, правової, культурологічної, екологічниої сфер трансформаційного розвитку. Водночас соціально-філософське осмислення глобалізації в цілому дає можливість виділити головну ознаку цього феномена - комплексність. Саме в дотриманні комплексного підходу і полягає критерій розуміння генези, обєктивної необхідності, причин, характеру, сутності та недоліків цього процесу.

3. Процес глобалізації впливає і змінює всі інститути і сфери діяльності людини, причому такі зміни відбуваються несинхронно. Він характеризується розвитком протилежних тенденцій універсалізації і диференціації, однополярності й багатополярності, зіткнень і примирень, інтеграції і дезінтеграції, суверенізації і десуверенізації тощо. Прояви такої дихотомії зумовлені перехідним станом глобалізації від неоліберального типу (лінійна глобалізація) до нового, вищого за своїм потенціалом типу розвитку, синергетичного (нелінійна глобалізація). В умовах розвитку нелінійної глобалізації лише системно-синергетичний підхід у дослідженні складних глобалізаційних процесів може розкрити їх сутність та системні звязки, чіткіше виокремити переваги і скористатися можливостями глобалізації. Насамперед це сприяє усвідомленню того, що глобальним є не лише світ, а й людина.

4. Глобалізацію слід розглядати як обєктивний, закономірний процес розвитку людства, історично обмежений етап соціально-історичної динаміки, після якого людство очікує новий, більш досконалий формат відносин цілісного світу. Сучасний етап її розвитку, який характеризується насамперед універсалізацією і фрагментацією суспільних відносин, окреслює власне поле досліджень, до того ж не обмежене рамками національних держав. Важливого значення набуває культурно-цивілізаційна, духовна (немайнова) сфера трансформаційних відносин.

5. Глобалізація виступає і як потужний фактор впливу на політичні структури світу, розвиток міжнародних відносин, який спричинив на світовій арені велику кількість різноманітних субєктів, котрі, в свою чергу, прагнуть до суверенізації. Відчутний брак політичного і правового чинників у сучасних глобалізаційних процесах, значне розширення транснаціональних корпорацій, розвиток інформаційного суспільства, загострення демографічних та екологічних проблем зобовязує політичні й правові системи реагувати на виклики шляхом пошуку загальноприйнятних підходів до забезпечення співіснування світового співтовариства. У звязку з цим глобалізація виступає як процес зближення політичних і правових систем країн світу з метою створення інститутів, вироблення спільних стандартів і підходів до вирішення загальноцивілізаційних проблем.

6. Потреба виокремлення політико-правового і соціокультурного вимірів глобалізації зумовлена необхідністю вироблення основи для утвердження політичної стабільності в умовах глобального багатополярного світу, ефективної протидії глобальним викликам і загрозам, формування цінностей майбутньої цивілізації. Нехтування ними вже на сучасному етапі розвитку призводить до хаосу в суспільствах, зростання глобальних викликів.

7. У складній ситуації конструктивно-деструктивних змін на внутрішньогрупових, національних, наднаціональних і світовому рівнях, коли глобалізація у нинішньому її проекті має більше недоліків, ніж досягнень, особливої актуальності набуває політичний аспект глобальної проблематики. Питання обєднання інтересів усього людства вперше поставлено в площину конкретної політики. В центрі уваги світобачення постійно перебувають політичні проблеми, повязані з усталеними уявленнями про національну державність, суверенітет, громадянське суспільство, представництво інтересів і демократичні процедури. Відкривається новий, заснований на інших пріоритетах етап розвитку, який стає виміром майбутнього і вимагає нового покоління лідерів, здатних мислити в масштабах світу, які були б здатні проводити реалістичну політику, розвивати демократію, чітко усвідомлювати сучасні геополітичні зміни і проблеми. В цьому полягає сутність нового багатополярного світу, який вимагає постійного відстоювання національних інтересів на основі обовязкового врахування національних інтересів держав-сусідів.

8. У глобальному діалозі цивілізацій політичне партнерство ускладнене соціокультурною проблематикою. Тому мистецтво політики в діалозі цивілізацій - це прорив у ціннісні виміри іншої культури, де політику необхідна особлива парадигма розуміння - методологія інтерпретації. Головним у цій методології є постулат первинності політичної культури щодо всіх детермінацій світу політики: інститутів, систем і процесів. Саме політична культура як сукупність норм, традицій, переконань та ідеалів визначає певну ціннісну програму розвитку політичних процесів та інститутів, їх головні вектори розвитку.

9. Глобалізація не скасовує національну державу, а трансформує її роль і функції. За таких умов держава поступається частиною суверенітету заради вирішення загальносвітових проблем. Залишаючись ядром політичної системи, вона також незамінна в доступній для огляду перспективі у вирішенні таких проблем, як забезпечення миру, правопорядку й обороноздатності, надання соціальних послуг, регулювання ринкових відносин, міграція, підтримка транспортної інфраструктури тощо. Повної втрати суверенітету держави бути не може. Держава залишається реальною, єдиною інституцією, здатною встановити взаємозвязок і взаємозалежність політики та економіки, реалізувати стратегію, яка визначала б принципи й умови неухильного зростання позитивних результатів глобалізації і мінімізації її негативних наслідків.

10. Право є культурним надбанням цивілізації. Глобальні процеси без потужної правової основи обовязково призводять і призводитимуть до різних деформацій, перекосів, загострення соціальної та економічної нерівності. Міжнародно-правові норми є основою глобального порядку. Сучасний стан права характеризується постійними трансформаційними змінами з розмежуванням його на національне, регіональне і глобальне, активним використанням принципів права як регуляторів суспільних відносин. Тенденція до універсалізації та уніфікації права, розширення юридичного сектора в діяльності держави щодо забезпечення прав людини і громадянина, поглиблення взаємозвязку і взаємодії міжнародного права з регіональним і національним правом, політизації й соціалізації права засвідчують рух світової спільноти до глобального права, формування правової системи планетарного масштабу, суспільства з єдиним законом і безліччю культур.

11. Права людини, з одного боку, виникають і проявляються під впливом певного середовища, а з іншого - самим фактом свого існування справляють зворотний вплив на політичне, соціальне й правове середовище. В реалізації принципу людиноцентризму глобалізації права людини є інструментом, головною ціннісною характеристикою тих умов життєдіяльності, які мають забезпечити свободу, справедливість, гідність, ідентичність громадянина і нації. Залежність рівня реалізації права від соціального капіталу дає підстави говорити про необхідність формування та зміцнення соціального капіталу всього людства. Основою цього є відносини співробітництва і партнерства в рамках ООН та інших міжнародних організацій, а також міжнародне право. Глобалізація може дати цьому позитивний поштовх за умови зваженого підходу до формулювання цілей і реалізації соціальної, економічної та правової політики.

12. Демократія, перебуваючи під тиском глобальних трансформацій, здатна забезпечити найбільш ефективне співіснування країн і народів цілісного світу. Розширення поля демократичного співіснування засвідчує не лише цінність цього інституту, а й створює одночасно можливості для реалізації стратегій і програм гуманізації глобального розвитку.

13. Суттєвих змін під тиском глобалізації зазнає сімя. У забезпеченні нового світового порядку та ідеологічному його обгрунтуванні виникнуть і розвиватимуться обмеження у системі прав, повязаних з порушенням глобального порядку (обмеження у рівні доходів, споживання, кількості дітей у сімї, обмеження на проживання в окремих регіонах, кількості укладених шлюбів тощо). Однак сімя ще довго залишатиметься важливою структурною складовою громадянського суспільства. У різних середовищах сформованих цивілізацій, політичних культур (західній, ісламській, конфуціансько-буддійській, індо-буддійській, православно-словянській) по-різному збережуться вікові традиції сімейних відносин. Майбутнє цього інституту значною мірою залежить від ієрархії цінностей.

14. В ході розвитку та глобальних перетворень постійно вдосконалюється і набуває нових якісних ознак громадянське суспільство. Сучасне громадянське суспільство має бути здатним протидіяти глобальним викликам. Таку вимогу до громадянських суспільств ставить глобалізований світ. Особливої актуальності набуває проблема відносин між неурядовими організаціями наднаціонального характеру з національними урядовими організаціями та урядами, ролі партій у глобалізованому світі, формування регіональних та глобального уряду, впливу інформаційно-комунікаційних технологій на відносини у суспільстві тощо. До важливих особливостей ідеї громадянського суспільства слід віднести поширення її в сучасних умовах не лише в західних, а й інших країнах світу, перенесення ідей громадянського суспільства з національного на регіональний і глобальний рівні.

15. Основою ідентичності глобалізації в сучасних умовах є ідентичність самої глобалізації. Вона повинна сприяти соціальному прогресу - зростанню зайнятості, скороченню безробіття, ліквідації бідності. Для цього необхідно надати її процесам соціальної спрямованості, сприяти соціальній захищеності та підвищенню якості життя людини. Здійснити це можна лише за умови врахування політико-правових і соціокультурних вимірів глобалізації.

Індивідуальна монографія: Співак В. М. Політико-правовий та соціокультурний виміри глобалізації: монографія / В. М. Співак. - К.: Логос, 2011. - 416 с.

Рецензії: Наумкіна С. М. Новий погляд на сутність і основні виміри глобалізації // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Вип. 51. - К., 2011. - С. 759-761.

Хилько М. І. Вагомий внесок у розвиток сучасної порівняльної політології // Порівняльно-правові дослідження. - 2011. - № 1. - С. 295-298.

Статті у фахових наукових виданнях з політичних наук: Співак В. М. Глобалізація у людському вимірі // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 37. - К., 2007. - С. 626-636.

Співак В. М. Еволюція інституту сімї у процесі глобалізації // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 39. - К., 2008. - С. 645-652.

Співак В. М. Глобалізація і злочинність // Політологічний вісник. - Вип. 37. - К., 2008. - С. 95-107.

Співак В. М. Культура та її роль у процесі глобалізації // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 42. - К., 2008. - С. 654-662.

Співак В. М. Глобалістика: парадигми розвитку сучасного світу // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 43. - К., 2009. - С. 709-715.

Співак В. М. Наука і освіта як чинники в процесі глобалізації // Політологічний вісник. - Вип. 40. - К., 2009. - С. 90-102.

Співак В. М. Глобалізація постсоціалістичних країн: соціальний аспект // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / Керівник авт. кол. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. - Вип. - 36. - Одеса, 2009. - С. 96-106.

Співак В. М. Проблеми захисту прав людини в умовах глобалізації // Політологічний вісник. - Вип. 41. - К., 2009. - С. 249-260.

Співак В. М. Україна в глобалізаційному процесі: проблеми дотримання міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини // Політологічний вісник. - Вип. 42. - К., 2009. - С. 200-210.

Співак В. М. Національна безпека України в контексті стратегії глобалізаційного розвитку // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 45. - К., 2009. - С. 604-612.

Співак В. М. Глобальна криза: економічні причини і політичні наслідки // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 46. - К., 2009. - С. 598-605.

Співак В. М. Політична самоідентифікація сучасного українського суспільства в умовах глобалізації // Політологічний вісник. - Вип. 44. - К., 2009. - С.135-147.

14. Співак В. М. Глобалізаційні фактори впливу на функціонування політичних партій: політико-правовий аспект // Порівняльно-правові дослідження. - 2009. - №1. - С. 179-183.

15. Співак В. М. Глобалізація та її вплив на національну державу і право // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Вип. 39. - Одеса, 2010. - С. 736-746.

16. Співак В. М. Глобалізація, глобалізм, сталий розвиток: політичні проблеми взаємоузгодженості // Політологічний вісник. - Вип. 46. - К., 2010. - С. 204-214.

17. Співак В. М. Україна і сталий розвиток: глобальні виклики та локальні проблеми // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 47. - К., 2010. - С. 675-682.

Співак В. М. Глобальне громадянське суспільство: реалії та майбутнє // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К., 2010. - №1. - С. 150-154.

Співак В. М. Культурологічний та цивілізаційний підходи до дослідження глобалізаційного процесу // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К., 2010. - №2. - С. 163-167.

Співак В. М. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення та трансформації // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 48. - К., 2010. - С. 613-620.

Співак В. М. Дослідження глобалізаційних процесів вітчизняними вченими // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 49. - К., 2010. - С. 626-634.

Співак В. М. Другий тип глобалізації: проблеми та перспективи дослідження // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К., 2010. - № 3. - С. 169-173.

Співак В. М. Глобалізація та її вплив на політичну систему суспільства // Держава і право: Зб. наук. праць. - Вип. 50. - К., 2010. - С. 740-748.

Співак В. М. Держава в процесі глобального управління: порівняльні характеристики // Порівняльно-правові дослідження. - 2010. - № 1. - С. 132-141.

Співак В. М. Соціокультурний фактор у розбудові інформаційного суспільства: порівняльний аспект // Порівняльно-правові дослідження. - 2010. - № 2. - С. 138-146.

Співак В. М. Особливості трансформації політичних систем в умовах глобалізації // Сучасна українська політика. - 2011. - Вип. 23. - С. 334-344.

Публікації, які додатково відображають результати дисертації: Співак В. М. Глобалізація і державний суверенітет // Національна держава і право в умовах глобалізації: Зб. наук. статей. - К., 2007. - С. 120-123.

Співак В. М. Освіта як чинник глобалізаційного розвитку // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса, 2009. - № 1. - С. 272-276.

Співак В. М. Глобалізація і міжнародне співробітництво // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Зб. наук. праць. - 2009. - № 2 (43). - С. 269-276.

Співак В. М. Системно-синергетичний підхід до досліджень глобалізаційних процесів // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ: Зб. наук. праць. - 2010. - № 1 (48). - С. 309-317.

Співак В. М. Глобальні трансформації сучасності: держава, право, культура // Соціально-політичні події сучасності: правові наслідки та філософське осмислення / Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. Спец. випуск №2. У 2-х ч. Ч. 1. - Луганськ, 2010. - С. 259-269.

Основні результати, положення і висновки дисертації доповідались та обговорювались на конференціях: Співак В. М. Проблеми захисту прав людини в умовах глобалізації: порівняльний аналіз: Зб. матер. міжнар. наукового симпозіуму «Дні порівняльного правознавства» (8-11 квітня 2009 р. м. Київ) [«Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку»] / За ред. Ю. С. Шемшученка, Л. В. Губерського, І. С. Гриценка; упор. О. В. Кресін. - К., 2009. - С. 253-255.

Співак В. М. Глобалізаційний розвиток: освіта: Матеріали наук.-практ. конф. (10 квітня 2009 р., м. Одеса) [«Роль та місце ОВС у розбудові демократичної, правової держави»]. - Одеса, 2009. - С. 375-376.

Співак В. М. Сучасні тенденції глобалізації: Матеріали наук.-практ. конф. (23-24 квітня 2009 р., м. Київ) [«Пяті юридичні читання. Проблеми верховенства права: теорія і практика»]. - К., 2009. - С. 435-438.

Співак В. М. Глобалізація і суверенітет держави: Матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф. (24 квітня 2009 р., м. Запоріжжя). [«Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні»]. - Ч. І. - Запоріжжя, 2009. - С. 154-158.

Співак В. М. Соціальний капітал під впливом глобалізаційних процесів: психологічний аспект: Матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. (28-29 травня 2009 р., м. Донецьк) [«Психологічні технології в екстремальних видах діяльності»]. - Донецьк, 2009. - С. 419-421.

Співак В. М. Національна безпека в глобалізаційному просторі: психологічний аспект: Тези ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (22-23 вересня 2009 р., м. Львів). [«Психологічні аспекти національної безпеки»]. - Львів, 2009. - С. 31-33.

Співак В. М. Політична самоідентифікація сучасного українського суспільства в умовах глобалізації: Зб. доповідей щорічних Всеукраїнських громадських слухань (24-25 вересня 2009 р., м. Одеса) [«Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування»] / ред. кол.: Т. В. Мотренко (голов. ред.) [та ін.]. - Одеса, 2009. - С. 42-46.

Співак В. М. Проблеми запобігання правопорушенням у молодіжному середовищі: політологічний аспект: Зб. матеріалів всеукраїнської наук.-практ. конф. (29 жовтня 2009 р., м. Херсон) [«Проблеми запобігання правопорушенням у молодіжному середовищі»]. - Херсон, 2009. - С. 101-104.

Співак В. М. Глобалізація і міжнародне співробітництво: Матеріали наук.-практ. конф. (30 жовтня 2009 р., м. Київ) [«Актуальні питання управління органами внутрішніх справ у сучасних умовах»]. - К., 2009. - С. 12-14.

Співак В. М. Проблеми захисту прав людини: глобальні та локальні виміри: Матеріали міжнар. наук.-практ конф. (4 грудня 2009 р., м. Київ) [«Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов»]. - К.- Х., 2009. - С. 148-151.

Співак В. М. Тенденції розвитку права в умовах глобалізації: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (9-16 січня 2010 р., м. Шамборі та Шамоні (Франція) [«Європейське право та порівняльне правознавство»] / Зб. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Гриценка, О. В. Кресіна. - Київ-Шамборі, 2010. - С. 128-135.

Співак В. М. Транснаціональна злочинність - глобальний виклик сучасності: Тези доповідей міжнар. наук.-практ. конф. (24 березня 2010 р., м. Київ) [«Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю»]. - К., 2010. - С. 214-219.

Співак В. М. Держава в процесі глобалізації: політологічний аспект: Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (16-17 квітня 2010 р., м. Сімферополь) [«Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи»]. - Сімферополь, 2010. - С. 41-43.

Співак В. М. Глобалізація і суверенітет держави: Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (23 квітня 2010 р., м. Одеса) [«Роль та місце ОВС у розбудові демократичної, правової держави»]. - Одеса, 2010. - С. 63-65.

Співак В. М. Порівняльно-політологічні аспекти глобалізаційного дискурсу: Матеріали ІІ міжнародного симпозіуму (22-25 квітня 2010 р., м. Івано-Франківськ - Яремче) [«Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Зб. наук. праць»] / За ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Гриценка, М. Б. Бучка; упор. О. В. Кресін. - К., 2010. - С. 93-98.

Співак В. М. Запобігання та протидія торгівлі людьми: соціокультурний аспект: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (30 квітня 2010 р., м. Київ) [«Актуальні питання запобігання і протидії торгівлі людьми»]. - К.- Х., 2010. - С. 77-79.

Співак В. М. Соціокультурний вимір глобалізації: Тези Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (20-21 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ) [«Проблеми розвитку сучасного суспільства: економіка, соціологія, філософія»]. - Дніпропетровськ, 2010. - С. 247-249.

Співак В. М. Глобалізація як соціокультурний процес: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (27-28 травня 2010 р., м. Київ) [«Культура і суспільство ХХІ століття: духовні, культурологічні, соціальні виміри»]. - К., 2010. - С. 158-161.

Співак В. М. Політико-правовий аспект досліджень глобальних трансформацій: Зб. доповідей шорічних Рішельєвських академічних читань (15-17 вересня 2010 р., м. Одеса) [«Модернізація державного управління, державної служби і кадрової політики»] / ред. кол.: Т. В. Мотренко (голов. ред.). - Одеса, 2010. - С. 211-214.

Співак В. М. Культурна політика в умовах глобальних трансформацій: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (29-30 вересня 2010 р., м. Київ) [«Культурна політика у контексті етнокультурного різноманіття України»]. - К., 2011. - С. 134-136.

Размещено на .ru