Обґрунтовується теза про неможливість досягнення тривалого і стійкого миру у разі послідовного виконання Україною Мінських домовленостей під зовнішнім тиском. У статті пропонується втілення низки заходів законодавчого та управлінського характеру.
При низкой оригинальности работы "Політико-правовий статус Мінських домовленостей: ризики та можливості для мирного процесу", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНСЬКИХ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ: РИЗИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ МИРНОГО ПРОЦЕСУПроте Мінські домовленості не є досконалими і вже не відображають мінливої міжнародної обстановки: Росія продовжує агресивні дії на Донбасі, не визнаючи своїх зобовязань, тоді як Захід дедалі глибше занурюється у внутрішні проблеми і втрачає надію змінити поведінку РФ політичними засобами. Однією з обовязкових складових процесу розробки такого поліваріантного плану є оцінка політичних та правових механізмів, закладених у Мінські домовленості, які сприяли або, навпаки, заважали переговорному процесу щодо досягнення миру, а також аналіз ризиків та можливостей для України, з огляду на різні підходи до виконання цих домовленостей. З точки зору процесу врегулювання попередній «мирний план», підписаний у Мінську у вересні 2014 р., і Мінські домовленості у форматі «нормандської четвірки» у лютому 2015 р., залишаються базовими документами для політичного і правового аналізу сильних і слабких сторін щодо зобовязань, які взяла на себе Україна і яких вона очікує від інших учасників. Важливим аспектом гібридної війни, розвязаної Росією проти України, стало політико-правове протистояння урядів двох держав щодо умов припинення збройного конфлікту. Після наступу російських військ на Дебальцеве перший план заходів з досягнення миру пішов у минуле, а його окремі положення трансформувався у Мінські домовленості: «Комплекс заходів з виконання Мінських домовленостей» [7] та політичну заяву членів «нормандської четвірки» - Спільну декларацію президентів України, Франції, Росії та канцлера ФРН [8].Мінські домовленості, попри несиметричність покладених на Україну зобовязань і відсутність чіткого звязку між мирним врегулюванням та відповідальністю Росії за агресію проти України, не обмежують український Уряд у засобах захисту суверенітету та територіальної цілісності. Однак лише у разі ухвалення Верховною Радою України актів, що чітко визначать позицію держави та послідовність кроків у разі мирного врегулювання чи нового витка збройного конфлікту, Україна збереже шанс відновити контроль над окупованими територіями, не втрачаючи підтримки та довіри Заходу. Законодавчі рішення варто ухвалювати, враховуючи досвід непослідовності Верховної Ради та Уряду під час процесу переговорів щодо приєднання України до Договору СТАРТ-1, що вилилося у ратифікацію Договору та Лісабонського протоку до нього без чітких зобовязуючих вказівок виконавчій владі (Президента та Уряду) у відповідній Постанові Верховної Ради від 18 листопада 1993 р.[16]. Зокрема, за участі експертів - представників ФРН та Франції треба визначити, за якими критеріями представники держави в нинішніх умовах під час міжнародних переговорів визнаватимуть досягнення на лінії розмежування повного припинення вогню (критерії відліку часу початку припинення вогню, його повноти і тривалості; внесення змін до законів про оборону та Збройні сили, які визначатимуть обовязок вищого військового командування правдиво і оперативно інформувати парламент про випадки порушення цього режиму, які даватимуть право військовослужбовцям на лінії розмежування самостійно приймати рішення про збройний опір ворогу одразу після повідомлення командування про порушення режиму тиші; критерії визнання звітів спостережної місії ОБСЄ, зокрема, присутності спостерігачів на всій лінії розмежування тощо), виведення іноземних військ і техніки (визначення критеріїв та учасників документальної фіксації переміщення особового складу та техніки на територію Росії, можливо, поділу ОРДЛО на кілька зон поступового виведення військ за прикладом виведення ізраїльських військ з Синайського півострова, визначення строків та етапів такого виведення), роззброєння незаконних збройних формувань (добровільного при посередництві зовнішніх спостерігачів чи за участі миротворчого контингенту ООН) та звільнення всіх полонених і заручників (можливо, з використанням механізмів обміну військовополоненими, передбачених Женевськими конвенціями).
Вывод
Мінські домовленості, попри несиметричність покладених на Україну зобовязань і відсутність чіткого звязку між мирним врегулюванням та відповідальністю Росії за агресію проти України, не обмежують український Уряд у засобах захисту суверенітету та територіальної цілісності. Однак лише у разі ухвалення Верховною Радою України актів, що чітко визначать позицію держави та послідовність кроків у разі мирного врегулювання чи нового витка збройного конфлікту, Україна збереже шанс відновити контроль над окупованими територіями, не втрачаючи підтримки та довіри Заходу.
Законодавчі рішення варто ухвалювати, враховуючи досвід непослідовності Верховної Ради та Уряду під час процесу переговорів щодо приєднання України до Договору СТАРТ-1, що вилилося у ратифікацію Договору та Лісабонського протоку до нього без чітких зобовязуючих вказівок виконавчій владі (Президента та Уряду) у відповідній Постанові Верховної Ради від 18 листопада 1993 р.[16].
Шляхом ухвалення закону з директивами для переговорів та критеріями оцінки успішності втілення мирного плану, зокрема, окремих кроків, передбачених Мінськими домовленостями, вдасться забезпечити виконання українських зобовязань перед західними союзниками і водночас встановити чіткі межі можливих компромісних рішень.
Ідеться про те, що внесення змін до Конституції, в тому числі щодо особливостей урядування в ОРДЛО в Перехідних положеннях, може відбутися лише після або, як виняток, одночасно із ухваленням окремого закону. В ньому, на відміну від пропозицій О. Сироїд, варто не констатувати факт агресії та окупації, а визначити вимоги України до втілення такого самоврядування та послідовність дій органів виконавчої влади з відновлення суверенітету на Донбасі. Так само має бути ухвалений закон, що наділятиме Президента України додатковими повноваженнями, в тому числі щодо ініціювання перегляду положень Мінських домовленостей у разі загрози нового наступу Росії.
Зокрема, за участі експертів - представників ФРН та Франції треба визначити, за якими критеріями представники держави в нинішніх умовах під час міжнародних переговорів визнаватимуть досягнення на лінії розмежування повного припинення вогню (критерії відліку часу початку припинення вогню, його повноти і тривалості; внесення змін до законів про оборону та Збройні сили, які визначатимуть обовязок вищого військового командування правдиво і оперативно інформувати парламент про випадки порушення цього режиму, які даватимуть право військовослужбовцям на лінії розмежування самостійно приймати рішення про збройний опір ворогу одразу після повідомлення командування про порушення режиму тиші; критерії визнання звітів спостережної місії ОБСЄ, зокрема, присутності спостерігачів на всій лінії розмежування тощо), виведення іноземних військ і техніки (визначення критеріїв та учасників документальної фіксації переміщення особового складу та техніки на територію Росії, можливо, поділу ОРДЛО на кілька зон поступового виведення військ за прикладом виведення ізраїльських військ з Синайського півострова, визначення строків та етапів такого виведення), роззброєння незаконних збройних формувань (добровільного при посередництві зовнішніх спостерігачів чи за участі миротворчого контингенту ООН) та звільнення всіх полонених і заручників (можливо, з використанням механізмів обміну військовополоненими, передбачених Женевськими конвенціями).
Поряд із втіленням Мінських домовленостей має відбуватися правове забезпечення заходів із зміцнення обороноздатності країни. Варто внести зміни, тимчасові положення до закону про воєнний стан, які чітко зобовязуватимуть Президента та Уряд запроваджувати його при виникненні певних нових обставин і загроз з боку РФ.
Варто переглянути засади конституційного парламентського контролю у сфері національної безпеки та оборони. Зокрема, доцільно розширити повноваження Верховної Ради в частині затвердження кандидатур вищого військового командування, ухвалення рішень за підсумками оборонного огляду, здійснення закупівель та витрат у оборонній сфері, проведення розслідувань за підсумками воєнних невдач.
Список литературы
1. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України» [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.Ua/laws/show/287/2015/paran7#n7
2. G7 Ise-Shima Leaders’ Declaration, G7 Ise-Shima Summit, 26-27 May 2016 [Електронний ресурс] / Ministry of Foreign Affairs of Japan. - Режим доступу : http://wwwmofa.go.jp/files/000160266.pdf
3. Донбас і Крим: ціна повернення : монографія / за заг. ред. В.П. Горбуліна, О.С. Власюка, Е.М. Лібанової, О.М. Ляшенко. - К. : НІСД, 2015. - С. 123.
4. Протокол по итогам консультаций Трехсторонней контактной группы относительно совместных шагов, направленных на имплементацию Мирного плана Президента Украины П. Порошенко и Президента России В. Путина [Електронний ресурс] / ОБСЄ. - Режим доступу : http://wwwosce.org/home/123257?download=true
5. Мирний план Президента України щодо врегулювання ситуації в східних регіонах України [Електронний ресурс] // Офіційне інтернет-представництво Президента України. - 20 червня 2014 р.. - Режим доступу : http://wwwpresident.gov.ua/news/petro-poroshenko-predstaviv-v-donbasi-mirnij-plan-z-vregulyu-33044
6. Президент России Владимир Путин озвучил подробности плана по урегулирования ситуации в Украине [Електронний ресурс] // ТАСС. - 3 сентября 2014 г.. - Режим доступу : http://tass.ru/info/1418600
7. Комплекс мер по выполнению Минских соглашений, согласованный Трехсторонней контактной группой на саммите в Минске 12 февраля 2015 [Електронний ресурс] / ОБСЄ. - Режим доступу : http://www.osce. org/ru/cio/140221?download=true
8. Декларація Президента Російської Федерації, Президента України, Президента Французької Республіки і Канцлера Федеративної Республіки Німеччина про підтримку Комплексу заходів з імплементації Мінських домовленостей, схваленого у Мінську 12 лютого 2015 року [Електронний ресурс] // Офіційне інтернет-представництво Президента України. - Режим доступу : www.president.gov.ua/news/ deklaraciya-prezidenta-rosijskoyi-federaciyi-prezidenta-ukra-34695
9. UN Security Council Resolution 2202 (2015) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www securitycouncilreport.org/atf/cf/{65BFCF9B-6D27-4E9C-8CD3-CF6E4FF96FF9}/s_res_2202.pdf
10. Hans Binnendijk and John E. Herbst. Putin and the ‘Mariupol Test’ [Електронний ресурс] / Hans Binnendijk and John E. Herbst // The New York Times. - 2015. - March 15. - Режим доступу : http://wwwnytimes. com/2015/03/16/opinion/putin-and-the-mariupol-test.html?_r=0
11. Анатолій Гриценко: «Мінські угоди - це обман українського народу»[Електронний ресурс] // Лівий берег. - Режим доступу : http://lb.ua/news/2016/10/02/346755_anatoliy_gritsenko_minski_ugodi-.html
12. Сироїд О.І. Не залишитися в конфлікті [Електронний ресурс] / О.І. Сироїд // Дзеркало тижня. Україна. - 2016. - 11 червня. - Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/internal/ne-zalishitisya-v-konflikti-_.html
13. Клімкін у Раді безпеки ООН знову закликав створити миротворчі сили для Донбасу [Електронний ресурс] // Радіо Свобода. - Режим доступу : http://www.radiosvoboda.org/a/news/27421760.html
14. Президент України провів телефонну розмову у «Нормандському форматі» [Електронний ресурс] // Офіційне інтернет-представництво Президента України. - 24 травня 2014 р.. - Режим доступу : http://www president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-proviv-telefonnu-rozmovu-u-normandskomu-f-37183
15. Виктор Медведчук: 70% политиков Минские соглашения «не читали, но осуждают» [Електронний ресурс] // Комсомольская правда в Украине. - 2016. - 9 июня. - Режим доступу : http://kp.ua/ politics/541746-vyktor-medvedchuk-70-polytykov-mynskye-sohlashenyia-ne-chytaly-no-osuzhdauit
16. Постанова Верховної Ради «Про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного у Москві 31 липня 1991 року, і Протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року» від 18 листопада 1993 р. № 3624-XII [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3624-12
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы