Політико-правова система Туреччини в період 1918-1945 років - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукОфіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор, Зайчук Олег Володимирович, завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України доктор юридичних наук, професор Колодій Анатолій Миколайович, начальник кафедри конституційного права Національної академії внутрішніх справ України Провідна установа - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Захист відбудеться “_10_” червня 2002 року о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Київ, вул.Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої Ради.Саме з цієї причини вивчення держави і права Туреччини в історичний період, повязаний з поваленням імперії, встановленням засад республіканського ладу, будівництвом правових основ нової державності, становить предмет особливого інтересу, а динаміка розширення й активізації політичних та економічних зв”язків між нашими країнами лише підсилює актуальність обраної теми. В дисертації досліджується еволюція політико-правової системи Туреччини в період з 1918 по 1945 роки. Цьому історичному періоду у вітчизняній науці приділено значну увагу, проте дослідження політико-правової системи навіть у недавньому минулому проводилися на базі методології матеріалістичної діалектики або офіційної ідеології сучасної Туреччини, повязаної з утвердженням образу Мустафи Кемаля Ататюрка як одноосібного вождя нації, що забезпечив перемогу Туреччини над військами іноземних окупантів (Антанти) та заклав основи республіканської форми правління. Крім цього, дослідження, здійснені дисертантом на основі численних архівних матеріалів, праць турецьких та іноземних науковців, допомагають точніше розуміти суть еволюції політико-правової системи Туреччини за період понад два десятиріччя. Аналізуючи розвиток політико-правової системи Туреччини у визначений темою дисертації період, дисертант використовував роботи радянських, турецьких та інших зарубіжних вчених, які вивчають питання, повязані з розвитком держави і права Туреччини, еволюцією державного будівництва, а також історією цієї країни.Автор, на підставі архівних маловідомих в Україні турецьких матеріалів, детально розглядає політичні та правові аспекти виникнення руху опору і показує, що в той час коли султанська влада в результаті поразки у першій світовій війні фактично погодилася на іноземну окупацію, в Анатолії та інших регіонах Туреччини утворилися місцеві організації захисту прав населення, які фактично і стали джерелом побудови нової незалежної держави - Турецької республіки. Зокрема, рішенням Великого конгресу в Карсі 17-18 січня 1919 року було прийнято закон про основні організації, назва якого “Teskilat-i Esasiye Kanunu”, в січні 1921 року була використана Великими національними зборами Туреччини в якості назви першої кемалістської конституції. Рішенням конгресу було створено єдине Товариство захисту прав Анатолії і Румелії і було обрано його керівний орган - Представницький комітет у складі 13 осіб на чолі з Мустафою Кемалем. 2 травня 1920 року було прийнято Закон № 3 “Про обрання виконавчих векілей ВНЗТ”, згідно з положеннями якого, створювався уряд при меджлісі. Проте, на практиці вся влада була сконцентрована в руках Мустафи Кемаля, який одночасно був главою парламенту, уряду, а також 5 серпня 1921 року з прийняттям Закону № 44 він був призначений Верховним головнокомандувачем регулярної армії ВНЗТ та тимчасово отримав надзвичайні повноваження у військовій сфері.У висновках підведено загальні підсумки дослідження, сформульовано основні наукові положення, що становлять зміст дисертації. Ісламізм перестав бути ідеологічною основою нової держави і що найголовніше - шаріат перестав бути джерелом права в країні. В цілому “турецький шлях в Європу” був послідовний і незмінний в головному - збереженні стратегії європеїзації, яка сприймалася в Туреччині як модернізація усього суспільства. Ці висновки мають практичне значення і на сучасному етапі, оскільки дають можливість більш обєктивно визначати джерела, природу та характерні особливості природи ідеології ататюркізму, яка і на даний час залишається основою політико-правової системи Турецької республіки. Проведені дослідження також підтверджують, що Україна ще в часи національно-визвольної боротьби турецького народу за незалежність надала сусідній Туреччині значну політичну, військову та фінансову допомогу.

2. Основний зміст роботи

У висновках підведено загальні підсумки дослідження, сформульовано основні наукові положення, що становлять зміст дисертації. Найбільш важливим, на думку автора, підсумком розвитку політико-правової системи Туреччини в період після повалення імперії стала заміна релігійно-правових основ існування держави, суспільства і особи на світські. Ісламізм перестав бути ідеологічною основою нової держави і що найголовніше - шаріат перестав бути джерелом права в країні.

В цілому “турецький шлях в Європу” був послідовний і незмінний в головному - збереженні стратегії європеїзації, яка сприймалася в Туреччині як модернізація усього суспільства. Якщо сама ця стратегія не є унікальною, то унікальними слід вважати способи її досягнення - через подолання традиційного східного авторитаризму та релігійного фанатизму. При цьому одним із головних ідеологічних напрямків зазначеної стратегії була політика секуляризації та державне втручання в економіку та інші сфери життя суспільства.

Ці висновки мають практичне значення і на сучасному етапі, оскільки дають можливість більш обєктивно визначати джерела, природу та характерні особливості природи ідеології ататюркізму, яка і на даний час залишається основою політико-правової системи Турецької республіки.

Проведені дослідження також підтверджують, що Україна ще в часи національно-визвольної боротьби турецького народу за незалежність надала сусідній Туреччині значну політичну, військову та фінансову допомогу. В той час ця допомога суттєво сприяла виходу турецької держави з дипломатичної ізоляції. Безперечно, цей факт брався до уваги урядом Турецької республіки при прийнятті рішення щодо визнання незалежності України 16 грудня 1991 року.

Основні положення, теоретичні та практичні висновки дисертації, викладені автором у наступних одноосібних наукових публікаціях

1. Міщенко О.П. Мустафа Кемаль і перша конституція Туреччини // Право України.- 1998. -№11. -С.119-123.

2. Міщенко О.П. Політико-правова характеристика утворення Турецької Республіки // Право України.- 1999. -№2. -С.113-114.

3. Міщенко О.П. Основні риси періоду правових реформ Туреччини (1925-1935 роки) // Держава і право. -2000. -випуск 7. -С.99-106.

4. Міщенко О.П. Запровадження в Туреччині реформ, які забезпечили світську основу нової турецької держави // Держава і право. -2000. -випуск 8. -С.445-451.

5. Міщенко О.П. Характеристика Конституції Туреччини 1924 року // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Випуск 2. - Львів, 2000. - С.242-252.