Політико-адміністративний устрій Київської Русі ІХ – початку ХІІ століття - Автореферат

Ужгородський національний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукПолітико-адміністративний устрій - це поділ території держави на складові частини (територіальні одиниці), відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади і управління. Політико-адміністративний устрій Київської Русі був тим чинником, що зєднував у єдине ціле різні її частини. Комплексне дослідження політико-адміністративного устрою Київської Русі, який висвітлювався науковцями досить фрагментарно, дає змогу виявити причини хиткості її політичної системи, через які вона так і не стала міцною централізованою державою, дозволяє глибше пізнати її сутність як політичного організму, а також шляхом наведення історичних паралелей чіткіше побачити деякі з тих „вічних” чинників, які визначали злети та падіння в еволюції української державності. Практична актуальність теми зумовлена тим, що у звязку із політико-адміністративною реформою, проведення якої планується в сучасній Україні, є потреба докладно проаналізувати еволюцію політико-адміністративного ладу держав, від яких сучасна України бере свої початки. Серед окремих завдань дисертації слід назвати такі: - зясувати внесок дослідників у вивчення політико-адміністративного устрою Київської Русі ІХ - початку ХІІ ст.;„Історіографія політико-адміністративного устрою Київської Русі” - зазначається, що найбільш вагомий внесок у дослідження політико-адміністративного ладу Київської Русі ІХ - початку ХІІ ст. зробили російські (М.Д.Затиркевич, С.М. Попередніми науковцями було зроблено вагомий внесок у дослідження політичного ладу Київської Русі, її земель та міст, князівських вотчин і сільських поселень, влади князя, його думи та адміністрації. У розділі ІІІ - „Гради як основні осередки політико-адміністративного устрою Київської Русі ІХ - початку ХІІ ст.” - здійснено аналіз кількісних та якісних показників літописних градів, які були кістяком адміністративно-територіальної структури Київської Русі. Динаміка згадувань („активності”) градів в літописі має такий вигляд: 1) лише до 1054 р. згадуються 9 міст (Белз, Василів, Ізборськ, Іскоростень, Листвен, Овруч, Пересечен, Переяславець, Родень); 2) тільки після 1054 р. згадуються 66 градів (Божеськ, Броди, Варін, Вигошев, Вир, Воїнь, Волок, Всеволож, Голотичеськ, Голтав, „Город на Встрі”, Горошин, Дорогобуж, Друцьк, Дубен, Желань, Желді, Заречеськ, Заруб, Засаков, Звенигород Київський, Звенигород Галицький, Звижден, Кописа, Красн, Кснятин, Курськ, Логожськ, Лубн, Лукомль, Луцьк, Микулін, Мінськ, Неятин, Новий Город, Обров, Одрськ, Олешшя, Переволока, Перемиль, Песочен, Пінськ, Прилук, Римов, Ромен, Ростовець, Рша, Рязань, Саков, Святополч, Святославль, Случеськ, Сновськ, Стародуб, Сутейськ, Теребовль, Торчеськ, Треполь, Турійськ, Уветичі, Устя, Халеп, Чорторийськ, Шеполь, Юріїв, Ярославль); 3) приблизно однакову кількість разів до і після 1054 р. проявляють активність 9 градів (Білгород, Білоозеро, Вишгород, Волинь, Ладога, Полоцьк, Псков, Червен, Юріїв Північний); 4) до 1054 р. більшу активність проявляють три міста (Київ, Новгород, Любеч); 5) після 1054 р. більш динамічними були 12 міст (Берестя, Володимир, Городець, Муром, Перемишль, Переяслав, Ростов, Смоленськ, Суздаль, Тмуторокань, Туров, Чернігів). Свідчити про залежність одного міста від іншого може наступне: 1) вказування (пряме або непряме) в джерелі на належність того чи іншого міста князю, який сидів у головному місті; 2) вказування (пряме чи непряме) на залежність князя, який сидів в певному місті, від князя, який сидів у головному місті; 3) посадник (князівського або некнязівського роду) в тій чи іншій мірі залежав від князя, який сидів в головному місті; 4) син в певній мірі залежав від батька; 5) племінник, який мав сильного (в політичному та військовому плані) дядька, залежав від останнього; 6) часті поїздки князя в те чи інше місто можуть свідчити про приналежність цього міста князю; 7) відносна близькість розташування невеликих міст, які рідко згадуються в джерелах, від головного міста; 8) побудоване князем місто, як правило, йому і належало; 9) вказування в джерелі на те, що один князь дав іншому якесь місто, може свідчити про залежність останнього від першого, а отже, і переданого міста від головного; 10) наявність у війську князя військових загонів з інших міст може свідчити про певну залежність цих міст від князя; 11) під час військових дій князі, як правило, ховаються у своїх містах, а в облогу беруть міста князів-суперників; 12) князь, який переходив із одного стола на інший, більш значиміший, як правило, автоматично підпорядковував собі міста, залежні від нового стольного міста, залишаючи при цьому за собою і свої попередні володіння.

Основний зміст дисертації

1. Мателешко Ю.П. „Гради” Київської Русі: спроба кількісного аналізу // Науковий вісник УЖНУ. Серія: Історія. - Вип. 16. - Ужгород, 2006. - С. 68-81.

2. Мателешко Ю.П. Гради-волості Київської Русі: спроба системного аналізу // Carpatica-Карпатика. - Вип. 35. - Ужгород, 2006. - С. 254-281.

3. Мателешко Ю.П. Рівні, типи та функції руського посадництва (кін. ІХ - поч. ХІІ ст.) // Грані. - 2007. - № 3. - С. 8-12.

4. Мателешко Ю.П. „Старці градські” та „старійшини города” як категорії осіб з різним владним статусом у Київській Русі Х століття // Грані. - 2007. - №5. - С. 6-9.

5. Мателешко Ю.П. „Страна”, „земля”, „волость”: специфіка вживання на рівні термінології та конкретних територіальних одиниць в „Повісті временних літ” // Історичні студії: Проблеми давньої і середньовічної історії та етнології. - Ужгород: Видавництво УЖНУ „Говерла”, 2007. - Випуск 1. - С. 86-105.

6. Мателешко Ю.П. Землі і волості „Повісті минулих літ”: спроба подолання кабінетних стереотипів // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Дні науки - 2006”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т.20: Історія. - С. 46-52.

7. Мателешко Ю.П. Політико-адміністративні реформи у Київській Русі Х століття та їхні наслідки // Материалы І Международной научно-практической конференции „Научная индустрия европейского континента - 2006”. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - Т.3. - С. 70-73.

8. Мателешко Ю.П. Реальні та потенційні адміністративні посади у Київській Русі кін. ІХ - поч. ХІІ ст. // Материалы ІІ Международной научно-практической конференции „Современные научные достижения - 2007”. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - Т.3: История. - С. 5-9.