Політико-адміністративний устрій Київської Русі ІХ – початку ХІІ століть - Автореферат

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукЗахист відбудеться 19 березня 2008 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 61.051.04 Ужгородського національного університету (88016, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету (88000, м. Також сформовано системно структуровану ієрархію малих територіальних одиниць та визначено, у якій мірі та чи інша одиниця була задіяна в політико-адміністративній системі держави. Підраховано загальну кількість згадок кожного міста в писемних джерелах, кількість згадувань у певний період часу, що дозволило визначити відносний рівень значимості того чи іншого града та ступінь прояву його активності (в тому числі політичної). В межах цього чітко відділено органи політико-адміністративного управління від інших, неадміністративних, структур.Політико-адміністративний устрій - це поділ території держави на складові частини (територіальні одиниці), відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади і управління. Політико-адміністративний устрій Київської Русі був тим чинником, що зєднував у єдине ціле різні її частини. Комплексне дослідження політико-адміністративного устрою Київської Русі, який висвітлювався науковцями досить фрагментарно, дає змогу виявити причини хиткості її політичної системи, через які вона так і не стала міцною централізованою державою, дозволяє глибше пізнати її сутність як політичного організму, а також шляхом наведення історичних паралелей чіткіше побачити деякі з тих „вічних” чинників, які визначали злети та падіння в еволюції української державності. Практична актуальність теми зумовлена тим, що у звязку із політико-адміністративною реформою, проведення якої планується в сучасній Україні, є потреба докладно проаналізувати еволюцію політико-адміністративного ладу держав, від яких сучасна України бере свої початки. Серед окремих завдань дисертації слід назвати такі: - зясувати внесок дослідників у вивчення політико-адміністративного устрою Київської Русі ІХ - початку ХІІ ст.;У розділі І - „Історіографія та джерела” - розглянуто внесок дослідників у вивчення політико-адміністративного устрою Київської Русі в цілому та окремих його аспектів зокрема. „Історіографія політико-адміністративного устрою Київської Русі” - зазначається, що найбільш вагомий внесок у дослідження політико-адміністративного ладу Київської Русі ІХ - початку ХІІ ст. зробили російські (М.Д.Затиркевич, С.М. Попередніми науковцями було зроблено вагомий внесок у дослідження політичного ладу Київської Русі, її земель та міст, князівських вотчин і сільських поселень, влади князя, його думи та адміністрації. Динаміка згадувань („активності”) градів в літописі має такий вигляд: 1) лише до 1054 р. згадуються 9 міст (Белз, Василів, Ізборськ, Іскоростень, Листвен, Овруч, Пересечен, Переяславець, Родень); 2) тільки після 1054 р. згадуються 66 градів (Божеськ, Броди, Варін, Вигошев, Вир, Воїнь, Волок, Всеволож, Голотичеськ, Голтав, „Город на Встрі”, Горошин, Дорогобуж, Друцьк, Дубен, Желань, Желді, Заречеськ, Заруб, Засаков, Звенигород Київський, Звенигород Галицький, Звижден, Кописа, Красн, Кснятин, Курськ, Логожськ, Лубн, Лукомль, Луцьк, Микулін, Мінськ, Неятин, Новий Город, Обров, Одрськ, Олешшя, Переволока, Перемиль, Песочен, Пінськ, Прилук, Римов, Ромен, Ростовець, Рша, Рязань, Саков, Святополч, Святославль, Случеськ, Сновськ, Стародуб, Сутейськ, Теребовль, Торчеськ, Треполь, Турійськ, Уветичі, Устя, Халеп, Чорторийськ, Шеполь, Юріїв, Ярославль); 3) приблизно однакову кількість разів до і після 1054 р. проявляють активність 9 градів (Білгород, Білоозеро, Вишгород, Волинь, Ладога, Полоцьк, Псков, Червен, Юріїв Північний); 4) до 1054 р. більшу активність проявляють три міста (Київ, Новгород, Любеч); 5) після 1054 р. більш динамічними були 12 міст (Берестя, Володимир, Городець, Муром, Перемишль, Переяслав, Ростов, Смоленськ, Суздаль, Тмуторокань, Туров, Чернігів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ