Висвітлення політики європейських країн союзників США щодо врегулювання Карибської кризи у вітчизняній, радянській, сучасній російській, західноєвропейській та американській історіографії. Основні етапи становлення, ступінь наукової розробки даної теми.
При низкой оригинальности работы "Політика європейських союзників США щодо розв’язання Карибської кризи: історіографія питання", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Політика європейських союзників США щодо розв’язання Карибської кризи: історіографія питання Віталій Мікєладзе Анотація У статті аналізується висвітлення політики європейських країн- союзників США щодо врегулювання Карибської кризи у вітчизняній, радянській, сучасній російській, західноєвропейській та американській історіографії. Ключові слова: Карибська криза, історіографія, Кеннеді, Хрущов, США, СРСР, європейські союзники, джерела, архів. карибський криза історіографія європейський Холодна війна є унікальним явищем у світовій історії, яке постало як прямий наслідок Другої світової війни. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин породила феномен - біполярний поділ світу - глобальне ідеологічне, політичне, військове, науково-технічне, економічне та культурне протистояння двох наддержав - СРСР та США. Це, власне, зумовило формування двох військово-політичних блоків, очолюваних наддержавами - Організації Північноатлантичного альянсу (НАТО), створеної в 1949 р. на чолі із США, та Організації Варшавського договору (ОВД), створеної в 1955 р. на чолі з СРСР. Організація Північноатлантичного альянсу стала оплотом військової могутності США і об’єднувала практично всіх європейських союзників Сполучених Штатів: Бельгію, Велику Британію, Данію, Ісландію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Норвегію, Португалію та Францію. У 50-х роках до альянсу приєдналися Туреччина, Греція і ФРН. Незважаючи на те, що епіцентром подій був острів Куба, а головними учасниками - СРСР та США, роль європейських союзників США в цих подіях була надзвичайно важливою. Вони перебували в безпосередній близькості до СРСР та країн комуністичного табору, тому повинні були діяти надзвичайно обережно і, разом з тим, намагатися чинити опір радянській загрозі в Європі. У першій половині 80-тих років характер праць, присвячених Карибській кризі, дещо зміщується в бік більш ворожого сприйняття США та їх європейських союзників. «Застиглі» штампи та кліше радянської історичної науки поступово змінюються, багато в чому в результаті академічних обговорень тематики Карибської кризи між радянськими та американськими істориками (у зв’язку з цим варто відзначити спільні американо-радянські конференції у Москві (1986 р.) і в Університеті Огайо (1988 р.), присвячені обговоренню причин, основних етапів та наслідків «Холодної війни»). Сюди, певною мірою, можна віднести огляд у загальних працях, присвячених Карибській кризі, західнонімецького чинника, але переважно в контексті Берлінської кризи 1961 р., яка безпосередньо зачіпляла інтереси СРСР, та діяльності Ш. де Голля, котрий був чи не найвагомішою фігурою серед європейських союзників США і намагався налагодити відносини з СРСР.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
