Структура, мета, завдання, засоби та функції політики, як соціального явища. Класифікація видів та зміст концепцій влади. Принципи системи розподілу та реалізації політичного керівництва суспільством. Зміст поняття та типологія легітимності влади.
Аннотация к работе
Політика та владаТермін „політика” походить від давньогрецького слова „поліс” (місто-держава) та його похідних: „politike” (мистецтво управляти державою), „politeteia” (конституція), „polites” (громадяни), „politica” (державний діяч). Вебер вважав, що політика - це прагнення до влади, її завоювання, утримання в різних великих суспільних колективах. Він розрізняв політику у широкому та вузькому розуміннях: у широкому - це політичні відносини, повязані з управлінням окремими сферами суспільного життя, а у вузькому - керівництво політичною організацією, передовсім державою. Істон розглядає політику як реалізований владою розподіл цінностей, а Меркл твердив, що у своїх найкращих проявах політика - це шляхетне прагнення до справедливості та розумного порядку, а у найгірших - це корислива жадоба влади, сили, багатства. Трактування політики можна згрупувати так: 1. політика як процес боротьби за завоювання та утримання влади (Макявеллі, Бюрдо, Дюверже, Арон);Основні відмінності політики і права (юридичного): 1. за своїм змістом: зміст права обмежений формами обєктивації права, політика може виходити за межі діючих НПА; 3. механізмом забезпечення: право забезпечується силою державного примусу через встановлення санкцій, політика може спиратися на силу як закону, так і переконання, навіювання, стимулювання, на здатність інститутів влади і лідерів забезпечувати собі безпосередню підтримку населення; 4. за критерієм відкритості: право публічне, відкрите, політика ж поряд з публічними, відкритими формами регулювання суспільних відносин може бути і „тіньовою”, такою що не афішує себе; 5. за динамікою змін: право порівняно з політикою більш консервативне, тому що вимагає дотримання визначених законодавчих процедур для здійснення змін; Форми вираження політики є більш різноманітними і можуть не фіксуватися письмово: політико-правові документи, програми і статути партій та рухів, ідеологічні концепції, заяви політичних лідерів, політичні дії.Влада - це здатність та можливість здійснювати свою волю, спричинювати визначальний вплив на діяльність інших людей за допомогою певних засобів - авторитету, права, насильства. За базове і найпростіше можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації) на поведінку інших у бажаному для себе напрямі. Тому, сторону з переважним впливом називають субєктом, а сторону, яка цього впливу зазнає - обєктом владного відношення, однак не треба абсолютизувати обєкт як такий, що зазнає тільки впливу і не бере вольової участі в цьому відношенні, оскільки підкорюються тільки з власної волі. Саме влада і виникає як відображення обєктивної потреби будь-якої людської спільноти до самоорганізації. Багатозначність влади проявляється й у іншому аспекті: влада може виступати як соціальна, тобто бути присутньою у відносинах між великими соціальними групами, і як міжособистісна (у стосунках між друзями, сімєю).4. вплив влади - це здатність субєкта політики здійснювати вплив у певному напрямку на поведінку індивідів, груп, організацій, обєднань з метою сформувати чи змінити думку людей з певного питання, врегулювати політичну поведінку соціальних субєктів; 5. всезагальність (публічність) - означає, що політична влада діє на основі права від імені усього суспільства; Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. До розуміння обєкта влади треба підходити діалектично, оскільки певні субєкти і обєкти влади можуть мінятись місцями залежно від обставин і ролі. Підпорядкування обєкта - здатність обєкта до підпорядкування залежить від двох основних факторів: засобів (ресурсів), якими володіє субєкт, і від мотивації підпорядкування обєкта, яка може бути викликана: страхом за свою безпеку, страхом залишитись без певних благ, звичкою виконувати накази, апатією, переконанням у необхідності підпорядкування, зацікавленістю, щоб бути у підлеглості, відчуттям обовязку, авторитетом субєкта влади.Проте не йдеться про буквальний розподіл державної влади, влада залишається єдиною, відбувається лише функціональний розподіл влади, який не допускає зосередження владних повноважень в одних руках (одного індивіда чи групи індивідів) - створюється три групи державних органів, кожна з яких виконує свою особливу функцію. Аксіоми державної влади: 1. державна вдала не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження. Правосвідомість вимагає, щоб влада сприймалась не як сила, яка породжує право, а як сила, що є засобом забезпечення права. Право народжується не від сили, а тільки від природного права. Наявність двох державних влад свідчить про існування двох політичних союзів;В легітимності відображається ставлення громади до влади. Її можна визначити як стан влади, коли вона визнається більшістю народу законною та справедливою, народ погоджується з владою, добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися.
План
План
1. Визначення політики
2. Політика і право, співіснування та взаємовплив
3. Влада як соціальне явище і як системоутворюючий чинник
4. Ознаки, структура, суть, зміст, форма та функції політичної влади