Структура, мета, завдання, засоби та функції політики, як соціального явища. Класифікація видів та зміст концепцій влади. Принципи системи розподілу та реалізації політичного керівництва суспільством. Зміст поняття та типологія легітимності влади.
Політика та владаТермін „політика” походить від давньогрецького слова „поліс” (місто-держава) та його похідних: „politike” (мистецтво управляти державою), „politeteia” (конституція), „polites” (громадяни), „politica” (державний діяч). Вебер вважав, що політика - це прагнення до влади, її завоювання, утримання в різних великих суспільних колективах. Він розрізняв політику у широкому та вузькому розуміннях: у широкому - це політичні відносини, повязані з управлінням окремими сферами суспільного життя, а у вузькому - керівництво політичною організацією, передовсім державою. Істон розглядає політику як реалізований владою розподіл цінностей, а Меркл твердив, що у своїх найкращих проявах політика - це шляхетне прагнення до справедливості та розумного порядку, а у найгірших - це корислива жадоба влади, сили, багатства. Трактування політики можна згрупувати так: 1. політика як процес боротьби за завоювання та утримання влади (Макявеллі, Бюрдо, Дюверже, Арон);Основні відмінності політики і права (юридичного): 1. за своїм змістом: зміст права обмежений формами обєктивації права, політика може виходити за межі діючих НПА; 3. механізмом забезпечення: право забезпечується силою державного примусу через встановлення санкцій, політика може спиратися на силу як закону, так і переконання, навіювання, стимулювання, на здатність інститутів влади і лідерів забезпечувати собі безпосередню підтримку населення; 4. за критерієм відкритості: право публічне, відкрите, політика ж поряд з публічними, відкритими формами регулювання суспільних відносин може бути і „тіньовою”, такою що не афішує себе; 5. за динамікою змін: право порівняно з політикою більш консервативне, тому що вимагає дотримання визначених законодавчих процедур для здійснення змін; Форми вираження політики є більш різноманітними і можуть не фіксуватися письмово: політико-правові документи, програми і статути партій та рухів, ідеологічні концепції, заяви політичних лідерів, політичні дії.Влада - це здатність та можливість здійснювати свою волю, спричинювати визначальний вплив на діяльність інших людей за допомогою певних засобів - авторитету, права, насильства. За базове і найпростіше можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації) на поведінку інших у бажаному для себе напрямі. Тому, сторону з переважним впливом називають субєктом, а сторону, яка цього впливу зазнає - обєктом владного відношення, однак не треба абсолютизувати обєкт як такий, що зазнає тільки впливу і не бере вольової участі в цьому відношенні, оскільки підкорюються тільки з власної волі. Саме влада і виникає як відображення обєктивної потреби будь-якої людської спільноти до самоорганізації. Багатозначність влади проявляється й у іншому аспекті: влада може виступати як соціальна, тобто бути присутньою у відносинах між великими соціальними групами, і як міжособистісна (у стосунках між друзями, сімєю).4. вплив влади - це здатність субєкта політики здійснювати вплив у певному напрямку на поведінку індивідів, груп, організацій, обєднань з метою сформувати чи змінити думку людей з певного питання, врегулювати політичну поведінку соціальних субєктів; 5. всезагальність (публічність) - означає, що політична влада діє на основі права від імені усього суспільства; Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. До розуміння обєкта влади треба підходити діалектично, оскільки певні субєкти і обєкти влади можуть мінятись місцями залежно від обставин і ролі. Підпорядкування обєкта - здатність обєкта до підпорядкування залежить від двох основних факторів: засобів (ресурсів), якими володіє субєкт, і від мотивації підпорядкування обєкта, яка може бути викликана: страхом за свою безпеку, страхом залишитись без певних благ, звичкою виконувати накази, апатією, переконанням у необхідності підпорядкування, зацікавленістю, щоб бути у підлеглості, відчуттям обовязку, авторитетом субєкта влади.Проте не йдеться про буквальний розподіл державної влади, влада залишається єдиною, відбувається лише функціональний розподіл влади, який не допускає зосередження владних повноважень в одних руках (одного індивіда чи групи індивідів) - створюється три групи державних органів, кожна з яких виконує свою особливу функцію. Аксіоми державної влади: 1. державна вдала не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження. Правосвідомість вимагає, щоб влада сприймалась не як сила, яка породжує право, а як сила, що є засобом забезпечення права. Право народжується не від сили, а тільки від природного права. Наявність двох державних влад свідчить про існування двох політичних союзів;В легітимності відображається ставлення громади до влади. Її можна визначити як стан влади, коли вона визнається більшістю народу законною та справедливою, народ погоджується з владою, добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися.
План
План
1. Визначення політики
2. Політика і право, співіснування та взаємовплив
3. Влада як соціальне явище і як системоутворюючий чинник
4. Ознаки, структура, суть, зміст, форма та функції політичної влади
5. Основні принципи реалізації політичної влади
6. Легітимність та легальність влади
1. Визначення політики
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
