Аналіз впливу радянського фактора на українсько-польський міжетнічний конфлікт в Західній Україні в 1939-1947 рр. Ставлення Кремля і, особисто Сталіна, до питання бойової взаємодії Червоної армії з Армією Крайової. Національно-визвольні прагнення поляків.
При низкой оригинальности работы "Політика СРСР у процесі ліквідації антикомуністичного підпілля та припинення українсько-польського конфлікту (1944-1946 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Політика СРСР у процесі ліквідації антикомуністичного підпілля та припинення українсько-польського конфлікту (1944-1946 рр.)У суспільно-політичній і громадській думці України і Польщі, а також у новітній історіографії в обох країнах, вельми поширеним є погляд, що в роки Другої світової війни так званий радянський фактор відіграв важливу роль у дестабілізації українсько-польських відносин, усунувши таким чином можливість обєднання українського і польського національного підпілля на антикомуністичній основі. При цьому стверджується, що вплив радянського чинника на ці взаємини мав місце як на міжнародному рівні, в тому числі, по лінії радянське керівництво в Москві - польський емігрантський уряд у Лондоні, Польський комітет національного визволення, Тимчасовий уряд національної єдності і т. д., так і на місцевому територіальному рівні, перш за все в тих регіонах спільного проживання українців і поляків (Полісся, Західна Волинь, Східна Галичина, сучасні південно-східні території Польщі), де активно в роки війни діяв радянський партизанський рух і комуністичне підпілля, контрольовані органами НКВС-НКДБ. У 2008 році, у зв’язку із відзначенням 65-ї річниці трагедії польського населення на Волині та організованими з цього приводу в Польщі скорботними заходами, тодішній Маршалок Сейму Польської Республіки, пізніше Президент Польської Республіки, Броніслав Коморовський в інтерв’ю газеті «Річпосполита» заявив про те, що «відповідальність за трагедію на кресах варто було б цілком покласти на совіти» [1]. 60], подібне уявлення надалі підтримується в національно-патріотичних колах в обох країнах, а також в національній історіографії, причому не лише в Україні та Польщі, а навіть серед частини російських істориків ліберального напряму. Оскільки діям радянської влади протистояли національні військово-політичні угруповання (Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія, Делегатура уряду Речіпосполитої і Армія Крайова), яких підтримувало місцеве населення, органи НКВС-НКДБ в першу чергу вжили дезінформативних заходів, спрямованих на дискредитацію, розкол і зрештою знищення українського та польського незалежницького підпілля.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
