Політика Республіки Індія щодо країн пострадянського простору (1991-2004) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукЦі чинники зумовили формування сучасної індійської зовнішньої політики як нової політичної реальності, що докорінно відрізняється від політики офіційного Делі часів біполярної системи міжнародних відносин та потребує уважного вивчення із застосуванням підходів та методів політологічної науки. Дослідження концепції зовнішньої політики Індії в постбіполярний період, вивчення стратегії реалізації національних інтересів та пріоритетів країни на пострадянському просторі, а також визначення етапів та специфіки формування двосторонніх відносин Республіки з країнами регіону у період після розпаду СРСР, дає можливість визначити пріоритетні напрями політики зазначеної держави щодо країн пострадянського простору. В цьому звязку, дослідження особливостей та пріоритетних напрямів реалізації політики Індії щодо країн пострадянського простору є важливим для формування українською дипломатією стратегії двосторонньої та багатосторонньої співпраці з цією державою, особливо в тих галузях співробітництва, які є предметом спільного інтересу Індії, України та інших колишніх радянських республік, зокрема Російської Федерації. Вивчення політики Індії щодо країн пострадянського простору дає можливість оптимізувати зовнішньополітичні зусилля України в частині формування ефективноїї співпраці з Індією, а також посилення присутності України в регіоні Південної Азії, де, на сьогоднішній день, інтереси нашої держави представлені досить невиразно. Дослідження здійснено згідно з науковою програмою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації системи міжнародних відносин» (номер державної реєстрації 0197U003325).У першому розділі - „Концептуально-теоретична та джерельно-документальна база дослідження” - обґрунтовано концептуальні засади дослідження, категорійно-понятійний апарат, наводиться пояснення методологічних засад дослідження та огляд основних джерел, використаних при написанні рукопису дисертації, а також фахової літератури з проблематики формування та реалізації політики Індії у постбіполярний період. Основу даного дослідження значною мірою становлять документи-першоджерела, зокрема: міжнародні договори, нормативно-правові акти, офіційні документи МЗС Індії, заяви, промови, а також прес-релізи за результатами дво-та багатосторонніх зустрічей вищих посадових осіб Індії з керівництвом пострадянських республік. Базою для залучення фактичного матеріалу стали видання індійських офіційних установ, у тому числі інтернет-видання МЗС Індії, Міністерства оборони Індії, Інституту дипломатичної служби (Foreign Service Institute) при МЗС Індії. У другому розділі - „Формування політики Індії щодо країн пострадянського простору”-автором виявлено, що досвід індійсько-радянського співробітництва відіграв важливу роль при формуванні комплексу відносин Індії з країнами пострадянського простору, зокрема в частині визначення пріоритетних напрямів співпраці із зазначеними державами після розпаду СРСР. У концепціях зовнішньої політики Індії протягом періоду, що досліджувався, зокрема, у доктрині Гуджрала, окремим державам пострадянського простору, а саме Центральноазійського регіону, який виділений в окреме «коло» зовнішньої політики Республіки, приділялася значна увага в контексті досягнення головної мети зовнішньої політики Індії в постбіполярний період, яка полягала у набутті країною статусу великої держави.У результаті дослідження автором встановлено, що після розпаду Радянського Союзу Індія продовжувала співробітництво з колишніми радянськими республіками переважно у тих самих сферах, які мали першочергове значення для Делі за часів біполярної системи міжнародних відносин - політичній, безпековій, військово-технійчній. Головною відмінністю стало те, що в біполярній системі міжнародних відносин Індія будувала асиметричні відносини з СРСР, тобто на міжнародній арені Республіка реалізовувала свою політику згідно із радянськими інтересами або утримувалась від будь-яких кроків, ніколи не діючи в розріз із зовнішньополітичним курсом радянського керівництва, у той час як після краху Радянського Союзу Індія стала здійснювати самостійну зовнішню політику, спрямовану на поглиблення як вертикальних, так і горизонтальних симетричних звязків із світовими державами. Встановлено, що важливою особливістю політики Індії на пострадянському просторі, яка суттєво відрізняла її від індійсько-радянських відносин, стала деідеологізація співробітництва Республіки з державами зазначеного простору. Протягом 1991-1992 рр.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ