Політика радянської влади у сфері релігії та конфесійне життя на Прикарпатті в 40 - 80-х роках ХХ століття. Історико-правовий аналіз - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ РЕЛІГІЇ ТА КОНФЕСІЙНЕ ЖИТТЯ НА ПРИКАРПАТТІ В 40-80-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ.За словами українського історика, філософа і публіциста В.Липинського, держава як сила матеріальної культури завжди була тісно повязана з релігією, що виступала її духовною опорою. Таким чином, комплексний підхід дає можливість: 1) повно й обєктивно відтворити картину діяльності різних конфесійних обєднань на теренах Прикарпаття в умовах радянського тоталітарного режиму; 2) використовуючи неопубліковані й опубліковані архівні матеріали, існуючі історіографічні напрацювання, встановити механізми і методи політики радянської влади у сфері релігії та шляхи її практичної реалізації як загалом, так і стосовно конкретних конфесійних обєднань; 3) показати роль і вплив релігії та церкви на духовне життя громадянства краю, формування й утвердження національного менталітету, обрядів, традицій та звичаїв, розвиток культурної спадщини; 4) відновити місце церкви і релігії в суспільному житті, з якого їх насильно було витіснено за часів радянської влади; 5) простежити специфіку державно-церковних відносин у контексті національної безпеки України на сучасному етапі її розвитку, оскільки останнім часом ця сфера суспільного життя перетворилася на арену жорсткого протистояння не тільки політичних, але й церковних сил різної орієнтації. Поставлена мета реалізовувалась шляхом вирішення таких дослідницьких завдань: 1) зясувати стан наукового вивчення проблеми, здійснити систематизацію і класифікацію її джерельного забезпечення, проаналізувати основні теоретичні концепції, категорії і поняття, що використовувалися для висвітлення політики радянської влади у сфері релігії та конфесійного життя в інтерпретації різних наукових шкіл; Розкриття специфіки предмета стало можливим завдяки загальним принципам наукового пізнання: системності (дозволив розглянути кожне з конфесійних обєднань як окрему структуру, простежити внутрішні і зовнішні звязки), обєктивності (дав можливість критично осмислити окремі упереджені положення та штампи радянської історіографії стосовно релігії, свободи совісті та конфесійної діяльності), історизму (дозволив простежити історію релігійного руху на теренах Прикарпаття у тривалому часовому проміжку в усій багатогранності його розвитку), комплексності (допоміг дослідити й проаналізувати різні обєктивні й субєктивні фактори, які впливали на діяльність конфесійних обєднань і віруючих в умовах антирелігійної політики). Серед спеціальних методів використовувалися: історико-функціональний (встановлення взаємозвязків між рівнем розвитку релігійності і політичних процесів та їх сприйняттям), історико-генетичний (відображення еволюції у діяльності релігійних громад, у державно-церковних взаємовідносинах на конкретному історичному етапі), історико-порівняльний (визначення етапів, аналогів і детермінант розвитку державно-церковних відносин як динамічного соціального явища), історико-системний (для теоретичних конструкцій, зокрема, стосовно релігії як різновиду суспільної свідомості), проблемно-хронологічний (структурування тексту дослідження, діяльності релігійних конфесій, державно-церковних відносин), психологічний (виявлення у масовій свідомості релігійних стереотипів), емпіричного аналізу (упорядкування історичних фактів).Важливе значення для розвитку пошукових зусиль у даній тематичній ніші мають матеріали круглих столів та наукових конференцій, а саме: “Релігія і церква в контексті суспільних і духовних реалій сьогодення” (Київ, 1995), “Держава і церква: уроки минулого і проблеми сьогодення” (Ужгород, 2003), “Духовна вісь України: Галичина - Наддніпрянщина - Донеччина” (Івано-Франківськ, 2004) та інші, які започаткували вивчення важливих проблем з історії України, в тому числі й релігійно-конфесійних відносин. Дослідження релігійно-церковної тематики в радянський час на Прикарпатті були актуалізовані на початку 60-х рр., коли влада стала проводити значні антирелігійні акції. Водночас огляд вітчизняної та зарубіжної літератури за темою дисертаційного дослідження показує, що, незважаючи на значну кількість історіографічної літератури, малодослідженими залишається цілий комплекс проблем, зокрема: 1) діяльність на Прикарпатті релігійних громад православного, римо-католицького, протестантського та іудейського віросповідань; 2) ефективність і реальний вплив на населення агітаційно-пропагандистських акцій Компартії з атеїстичної пропаганди; 3) діяльність уповноважених у справах релігій; 4) роль місцевих органів влади, силових структур та громадських організацій у боротьбі з релігійними впливами; 5) боротьба віруючих за свободу совісті і віросповідань та ін. Інші, підтримуючи думку М.Драгоманова, твердять, що “ідентифікація якої б то не було національності з релігією є абсурдом” (В. Найголовнішою причиною, яка зумовила рух Опору проти радянської влади під час другого її приходу в березні 1944 р.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ