Політика радянської держави у сфері культури в українському селі (кінець 20-х – 30-ті роки) - Автореферат

Національна академія наук УкраїниНауковий консультант: доктор історичних наук, професор Кульчицький Станіслав Владиславович, Інститут історії України НАН України, заступник директора інституту з наукової роботи Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Капустян Ганна Тимофіївна, професор кафедри історії, теорії держави та права Кременчуцького державного політехнічного університету; доктор історичних наук, професор Морозов Анатолій Георгійович, завідувач кафедри новітньої історії України Черкаського національного університету ім. доктор історичних наук, професор Плисюк Василь Пилипович, завідувач кафедри українознавства Львівського державного аграрного університету. Захист відбудеться 21 березня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім.Враховуючи наукову і суспільно-політичну актуальність теми, автор вдався до дослідження становища культури в українському радянському селі наприкінці 20-х-у 30-ті рр. Проте особливості обраної проблеми дослідження вимагали від автора постійного виходу за ці рамки для визначення основних напрямків політики радянської держави у сфері культури в українському селі наприкінці 20-х - у 30-ті рр. Мета дисертації - на основі принципів обєктивності та історизму розкрити основні напрямки політики радянської держави у сфері культури в українському селі наприкінці 20-х-у 30-ті роки ХХ ст., показати суперечливий характер розвитку культури села в УРСР у добу колосальних соціальних катаклізмів. проаналізувати вплив командно-адміністративної системи на становище і розвиток культури в українському селі; дослідити тенденції політизації та ідеологізації культурних процесів в українському селі як стрижневу складову політики компартійного керівництва;У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено хронологічні рамки, наукову новизну, методологічні принципи дослідження, обєкт і предмет роботи, мету й завдання.Тільки з питань розвитку освіти в Україні було опубліковано в першій половині 30-х років понад 100 праць (брошур, статей тощо). Він проаналізував більшість проблем розвитку культури села (крім етнічно-побутових питань): роботу з лікнепу, вдосконалення мережі шкіл, діяльність культосвітніх закладів, розвиток їх матеріальної бази, роботу з кадрами. Вивчення радянськими істориками культурних процесів в українському радянському селі в 1930-х рр. перебувало під жорстким партійним контролем і мало агітаційно-пропагандистський характер. Автор показував причини згортання українізації в УРСР, негативні наслідки цього для розвитку культури села. Останнім часом вийшло ряд досліджень, що повязують культурні процеси в українському селі 1930-х рр. з остаточним встановленням тоталітарної системи, яка з особливим трагізмом відобразилася в Україні.Основні завдання культурної політики радянської держави в українському селі були досить простими: лікнеп, всеобуч і культурно-масова робота. Одночасно культурна робота на селі допомагала виховувати “гвинтиків”, тобто покірних людей, які були необхідним придатком ВПК. Це призвело до спотворення культурних процесів в українському селі; Українці, як національно-культурна політика на початку 30-х рр. національна меншина, були змушені русифікуватися. Водночас організації національно-патріотичного спрямування, насамперед ”Просвіти”, були остаточно знищені. дослідження політики радянської держави у сфері культури в українському селі в 1930-х рр. становить науковий і громадсько-політичний інтерес в умовах розбудови сучасної суверенної Української держави.

2. Основний зміст дисертації

У висновках узагальнені результати дослідження, викладені основні положення, які виносяться на захист, а саме: комуністичний штурм 1929-1939 рр. був періодом стрімких соціально-економічних і культурних перетворень, які цілком змінювали спосіб життя народу. Вожді більшовицької партії створювали державу з сильною економікою, орієнтованою, перш за все, на обслуговування воєнно-промислового комплексу. У свою чергу, така економіка вимагала істотних зрушень у рівні освіченості і культури народу. На цьому загальному тлі відбувався розвиток культури українського села. Основні завдання культурної політики радянської держави в українському селі були досить простими: лікнеп, всеобуч і культурно-масова робота. Ці напрями культурної роботи забезпечували той мінімум, який задовольняв державу, передусім у підготовці працівників масових професій. Одночасно культурна робота на селі допомагала виховувати “гвинтиків”, тобто покірних людей, які були необхідним придатком ВПК. Вона виконувала й іншу, не менш важливу функцію ідеологічного зомбування. Політика держави у сфері культури активно сприяла, з одного боку, піднесенню освіченості сільського населення. З другого боку, вона примітизувала культурний процес;

нестача матеріальних ресурсів, брак освічених кадрів, тоталітарна система управління, репресії, залишковий принцип фінансування сільської культури стали гальмом у її розвитку;

у 1930-ті роки компартійно-радянське керівництво здійснило уніфікацію культурного життя на селі. Були введені єдина загальна система освіти, єдина трудова школа, єдині підручники, єдині навчальні програми, культмасова робота за єдиним планом тощо;

зміни у галузі культури в СРСР міжвоєнного періоду більшовицька партія розглядала як складові частини так званої “культурної революції”, основним змістом якої вважалося утвердження марксистської ідеології. Сталінське керівництво зводило все багатство і різноманітність функцій культури до обслуговування політичних цілей ВКП(б). Це призвело до спотворення культурних процесів в українському селі;

у радянські часи офіційно вважалося , що релігія відімре сама по собі в міру “зникнення класового суспільства”, яке її породило. Власті розгорнули боротьбу проти релігії адміністративним шляхом, що стало складовою частиною сталінського терору. Антирелігійна кампанія 1930-х рр. деморалізувала сільських жителів, викликала зниження рівня духовності населення;

національно-культурна політика Кремля на початку 30-х рр. стала більш жорсткою. Українізація за межами УСРР була оголошена “петлюрівською” і припинена. Українці, як національно-культурна політика на початку 30-х рр. національна меншина, були змушені русифікуватися. Навпаки, політика українізації всередині УСРР продовжувалася до 1938 р., хоч і уповільненими темпами;

соціально-економічні і культурні перетворення 1929-1939 рр. були спрямовані на створення суспільного ладу, здатного перебувати під постійним контролем вождів ВКП(б). Культурне будівництво в тоталітарному суспільстві забезпечувало функціонування такого ладу. Він потребував фахівців, і нарощування чисельності інтелігенції відбувалося швидкими темпами як в місті, так і на селі. Але інтелігенція завжди являла собою особливу небезпеку для держави, заснованій на диктатурі. Щоб зменшити цю небезпеку і попередити можливий протест, держава тримала її у стані постійного тероризування. Отже, держава, з одного боку, доклала величезних зусиль для вирощування кадрів фахівців, здатних підняти в лічені роки культурний рівень країни, а, з другого боку, постійно здійснювала вибіркову зачистку створених нею же кадрів;

політика керівників державної партії щодо інтелігенції мала ще один вимір: фахівці з дореволюційними дипломами були першочерговим обєктом уваги органів безпеки. Кадри з життєвим досвідом погано піддавалися впливу марксизму і являли собою більшу небезпеку, ніж молодь робітничо-селянського походження, вихована в радянських школах. Оскільки радянські фахівці вирощувалися ударними методами і мали непорівнянно гіршу загальнокультурну і спеціальну підготовку, остільки “пролетаризація” системи вищої і спеціальної середньої освіти призводила до загального зниження культури і спеціальної підготовки. Фахівці з низькою культурною підготовкою могли готувати тільки собі подібних. Культурний рівень села за 30-ті рр. істотно зріс порівняно з дореволюційним рівнем за кількісними параметрами, але істотно погіршився за якісними показниками. Зокрема, практично повністю зник прошарок земської інтелігенції - лікарів, вчителів, працівників просвіти;

рівень освіченості сільського населення України зростав повільно. Школа була перетворена на бюрократичну організацію, яка в умовах командно-адміністративної системи виконувала суворо визначені функції щодо пропаганди комуністичних ідей і виховання будівника світлого майбутнього. Ідеологізація, побудова навчально-виховної роботи на основі вузькокласових підходів мали негативний вплив на гуманістичний характер і напрями розвитку освіти та культури;

важливі зміни відбулися в освіті дорослого населення, була ліквідована масова неписьменність. Однак повністю завершити лікнепроботу до кінця 1930-х років не вдалося, неписьменність разом з її рецидивами ще охоплювала майже половину сільського населення України;

на селі в 1930-х рр. була створена мережа радянських культосвітніх закладів нового типу: сільбуди, колбуди, клуби, хати-читальні, червоні кутки, повністю прочищено фонди бібліотек. Всі вони активно насаджували в селах колективні форми господарювання, комуністичну ідеологію, радянський спосіб життя, формували нового радянського громадянина. Водночас організації національно-патріотичного спрямування, насамперед ”Просвіти”, були остаточно знищені. дослідження політики радянської держави у сфері культури в українському селі в 1930-х рр. становить науковий і громадсько-політичний інтерес в умовах розбудови сучасної суверенної Української держави. Без правильно визначеної, науково обґрунтованої культурної політики становлення України як європейської держави неможливе. Необхідно звернути увагу на становище сільської школи, особливо її матеріально-технічного, методичного та кадрового забезпечення; подальшого вдосконалення вимагає система підготовки спеціалістів сільськогосподарського виробництва, їх закріплення в селах України, вплив на сільську культуру; необхідна перебудова мережі та напрямків роботи сільських культосвітніх закладів, особливо покращення їх матеріально-технічного, кадрового забезпечення, вдосконалення національно-патріотичної виховної роботи серед сільських жителів.

Основні положення дисертації висвітлено в таких наукових публікаціях автора

1. Книги.

Культура українського села в період сталінізму 1929-1938 рр. - Івано-Франківськ, 1998. - 254 с.

Українська культура: історія та сучасність. Посібник. - Івано-Франківськ, 2002. - 216 с.

2. Статті у наукових журналах та збірниках.

Репресії проти освітян України в роки сталінщини // Джерела: Науково-методичний вісник. - 1996.-№3. - С.23-27.

Суспільно-культурне життя України в умовах сталінського тоталітарного режиму (1923-1938рр.) // Обрії: Науково-методичний вісник для освітян. - 1996.-№1. - С.49-53.

Переслідування працівників освітніх закладів Української СРСР в роки сталінщини // Проблеми освіти. Науково-методичний збірник. -1996.- Вип. 5. - С. 121-126.

Сільське вчительство України в роки колективізації // Обрії. Науково-методичний часопис для освітян. -1999.-№2. - С.31-34

До питання дослідження проблеми державної політики у сфері освіти та культури в українському селі наприкінці 20-х -у 30-ті роки ХХ ст. істориками суверенної України // Наукові записки Інституту народознавства НАН України. - 1999.- Вип. 4. - С.38-42.

Підготовка спеціалістів та керівних кадрів сільського господарства УРСР у роки проведення масової колективізації // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. - Серія Історія. -1999. - Вип. IX. - С.77-83.

Стан роботи з ліквідації неписьменності в українських селах на початку масової колективізації // Волинь у новітній історії української державності. Зб. наук. праць. -Луцьк, 1999. - С.199-206.

Становище сільських бібліотек в УРСР наприкінці 20-х - у 30-ті роки ХХСТ. // Вісник Харківської державної академії культури. -2000. -Вип 3. -С.67-75.

Державна політика щодо прискореного забезпечення сільського господарства УРСР спеціалістами в роки суцільної колективізації. // Питання історії України. Зб. наук. ст. Чернівецький національний університет. Кафедра історії України. -2000. - Т. 4. - С. 155-159.

Церковні погроми в селах УРСР наприкінці 20-х - у 30-ті роки ХХ ст. // Науковий вісник Ужгородського державного університету. - Серія Історія.-2000. -Вип.5. - С. 109-112.

Підготовка та забезпечення сільського господарства України спеціалістами і керівними кадрами в період завершення масової колективізації // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. - Серія Історія. -2000. - Вип. X. - С.86-90.

Насильницька колективізація в Україні: невдала спроба замінити господаря найманим робітником // Вісник Прикарпатського університету. -Історія. -2000.- Вип. III - С.107-118.

Кадрове забезпечення сільських культосвітніх закладів УРСР наприкінці 20-х - у 30-ті роки ХХ ст. //Херсонський державний педагогічний університет. Зб. наук. праць ”Південний архів” (історичні науки). -2000. -Вип. ІІІ. - С.72-75.

Закріплення колгоспних кадрів у селах УРСР у роки проведення масової колективізації: досягнення і недоліки // Науковий вісник Волинського державного університету. -Історичні науки.-2000. -№3. - С. 21-25.

Культурно-масова робота в селах УРСР наприкінці 20-х - 30-ті роки ХХ ст.// Харківський державний педагогічний університет. Зб. наук. праць. Серія. Історія та географія. -Вип.5. -Історичні науки. -2000. - С. 21-25.

Становище сільських вчителів в роки завершення масової колективізації // Проблеми освіти. -2000. -Вип. 21. - С.76-83.

Матеріально-технічна база сільських шкіл УРСР (1929-1932 роки) // Джерела: Науково-Методичний вісник. -2000. -№ 1-2. - С. 13-17.

Становище сільських культурно-освітніх закладів УРСР в період сталінізму (кінець 20-х-30-ті роки ХХ ст.) //Вісник Харківської державної академії культури. -Харків,2001.- Вип.5.-с.39-45.

Учені української діаспори та зарубіжні автори про українське село наприкінці 20-х - у 30-х рр. ХХ ст. //Науковий вісник Волинського державного університету ім.Л.Українки.-2001.-№5.-С.36-39.

Сільські вчителі радянської України в роки завершення масової насильницької колективізації: правда і вимисли//Вісник Харківської державної академії культури.Збірник наукових праць.-Харків.-2001.-Вип.7.-с.25-30.

Підготовка колгоспних кадрів у роки завершення насильницької колективізації сільського господарства в УРСР // Галичина: Науковий і культурно-просвітній часопис. -2001. -№ 5. - С. 279-284.

Кінофікація українського села наприкінці 20-х - у 30-ті роки ХХ ст. як засіб насадження комуністичної ідеології //Вісник Прикарпатського університету. Історія.- 2001.- Вип.. 4-5.-С. 95 - 100.

Діяльність партійних та радянських органів УРСР по використанню преси і радіомовлення для насадження комуністичної ідеології в українському селі в кінці 20-х - у 30-ті рр. ХХ ст. // Зб. праць науково-дослідницького центру періодики. - Львів.- 2001. -Вип. 9 - С. 402-408

Партійно-радянська преса і радіомовлення в українському селі наприкінці 20-х-30-х рр. ХХ ст.: джерелознавчий аспект //Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника. -Львів.-2002. - Випуск 9/10.-С.470-477.

Соціально-професійна характеристика сільськогосподарських кадрів УСРР в роки завершення масової колективізації//Питання історії України. Збірник наукових статей.Т. 5. Чернівецький національний університет. Кафедра історії України.-Чернівці.-2002.-С.80-8.3.

Навчання дорослого населення в селах радянської України на початку 30-х рр. ХХ ст.//Вісник Харківської державної академії культури.-Харків.-2002.-Випуск 9.-С.40-44.

Сільська школа радянської України в першій половині 30-х рр. ХХ ст.: правда і міфи //Вісник Прикарпатського університету. Історія. - Івано-Франківськ.- 2002.- Вип. VI. - С. 100-106.

3. Тези наукових доповідей і повідомлень.

До питання про саморозпуск Української автокефальної православної церкви// Тези 5-ої Всеукраїнської наукової конференції з історичного краєзнавства. Камянець-Подільський, 1991. - С. 241-242.

Українське село під владою Сталіна. // Тези науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу Івано-Франківського інституту нафти і газу.- Івано-Франківськ,1992. - С. 46-47.

Становище в сфері культури України в 20-х - 30-х рр. ХХ ст.// Поліття. Зб. статей. - Івано-Франківськ, 1992.- С. 40-42.

Суспільно-політичне життя України в умовах сталінського тоталітарного режиму // Поліття. Зб. статей. - Івано-Франківськ, 1992. - С. 42-44.

Використання матеріалу досліджень з теми “Культурно- технічний розвиток українського села 1928-1941рр.” під час викладання історії України в технічному вузі. // Тези Всеукраїнської науково-методичної конференції “Проблеми поширення досвіду вивчення історії України у вищих технічних навчальних закладах”.-Одеса, 26-28 травня 1993р. - С. 112-113.

Репресивна політика сталінського режиму щодо церкви в Україні в 1930-их роках.// Матеріали Міжнародної конференції „ Українська національна ідея і церква”. - Київ, 1993, 23 листопада. - С. 115-116.

Боротьба українського селянства проти масової колективізації. (1929-1930 рр.) // Тези науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу Івано-Франківського інституту нафти і газу: В 2-х ч. - Івано-Франківськ, 1994.Ч.1. - С. 42-43.

Жіночі бунти в селах України в час голодомору 1933р. // Тези міжнародної науково-методичної конференції “Жіночий рух в Україні: історія і сучасність”. - Одеса, 1994, 27-29 жовтня. - С. 24-25.

Репресії проти працівників освіти в Україні в період 1929-1938 рр. // Тези науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу. - Івано-Франківськ, 1994.Ч.1. - С. 42-43.

До питання про історіографію проблеми “Культура українського села в 1928-1938 рр.”. // Тези науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу. - Івано-Франківськ, 1994.Ч.1. - С. 44-45.

Релігійні рухи в селах України напередодні колективізації // Тези науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу. 1995р., 2-4 травня. - С. 24-25.

Освіта в період гетьманщини та в 30-ті роки ХХ ст. Української РСР: порівняльний історичний аналіз. // Тези міжвузівської науково-теоретичної конференції до 400-річчя Б.Хмельницького. - Івано-Франківськ, 1995р., 26 грудня. - С. 14-15.

Сталінщина і культура села радянської України в 1929-1938 рр. // Тези науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу.- Івано-Франківськ, 1997. - С. 53-54.

Національна ідея в історії українського культурного процесу //Українська національна ідея. Дослідження, переклади, публікації. Збірник наукових праць. - Івано-Франківськ, 1998.-Вип.VI. - С. 27-28.

Репресії серед працівників сільського господарства УРСР у 30-х роках ХХ ст. //Матеріали Всеукраїнської наукової конференції ”Україна між минулим і майбутнім”. - Івано-Франківськ, 2002.-С 29-33.