Політика партійно-державного керівництва Кримської АРСР щодо національних меншин (1921-1941 роки) - Автореферат

ПОЛІТИКА ПАРТІЙНО-ДЕРЖАВНОГО КЕРІВНИЦТВА КРИМСЬКОЇ АРСР ЩОДО НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН (1921-1941 РОКИ) АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі російської історії Таврійського національного університету ім. Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Туган-Барановського, Сімферопольський навчальний центр, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Панчук Май Іванович, Інститут політології і етнонаціональних досліджень НАН України, завідувач відділу національних меншин кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться "02" квітня 2005 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.05 в Запорізькому національному університеті за адресою: 69063, м.Нині в Україні, крім українців, проживає велика кількість представників інших національностей. За даними перепису населення 2001 року, тут проживають представники 110 різних націй і національностей. Протягом десятиліть радянської історії в науковій історичній літературі не ставилися і не вивчалися питання, повязані з переселенням до Криму за рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) великої кількості єврейських родин. Проведення такого дослідження буде сприяти, по-перше, ліквідації ряду "білих плям" у висвітленні практичної діяльності більшовиків щодо вирішення національного питання в одному зі своєрідних регіонів Російської Федерації; по-друге, дасть змогу виявити позитивні і негативні сторони цієї практики з метою можливого використання її елементів у наш час. Особистий внесок автора дисертації полягає у всебічному дослідженні політики владних структур щодо національних меншин у Кримській АРСР протягом 20-30-х років ХХ століття.Багатоетнічний склад його населення, неоднаковий соціально-економічний стан національних меншин, прагнення деяких представників громадськості кримських татар до національного самовизначення і створення на території Криму своєї національної державності зумовило появу в періодичній пресі вже на початку 1920-х років ряду публікацій з національного питання. В них наводилися факти про досягнення в національних сферах життя, в той же час про якісь недоліки у практичній діяльності органів влади з регулювання національного питання в країні в цілому й у Кримській АРСР зокрема, не йшлося. У другій половині 80-х років і в 90-х роках ХХ століття вперше за багато років в СРСР, у тому числі і в Криму, появилися публікації, що містили критичний аналіз ленінської теоретичної спадщини з національного питання і практичної діяльності радянської влади у сфері національних відносин. Гарчева дійшли висновку про те, що Кримська АРСР проголошувалася з ініціативи ЦК РКП (б) без врахування ленінського програмного положення про обласні (територіальні) автономії, була за своїм характером інтернаціональною, поява її була зумовлена більшовицьким курсом на світову соціалістичну революцію. Автор наводить дані про відсутність культурно-освітньої роботи серед українського населення, про свідоме заниження у статистичних матеріалах кількості українців на півострові, на підставі чого робиться справедливий висновок, "…що більшовицька влада цілковито знехтувала тутешнє українство". національних бюро і секцій серед національних меншин республіки, процеси створення національних шкіл, культурно-освітніх закладів, періодичної преси, висування представників національних меншин до органів влади й управління.Проведене нами дослідження більшовицької практики вирішення національного питання в кримському регіоні свідчить про те, що дії радянської влади у цій сфері нерідко були погано продуманими і не відповідали теоретичним настановам програмних документів РКП (б) - ВКП (б). Радянське керівництво, будучи заручником власного курсу на світову революцію, допускало безпринципні компроміси, що завдали шкоди міжнаціональному співробітництву в СРСР. Догматично йдучи за настановами марксизму-ленінізму, висуваючи на передній план інтереси розвитку класової боротьби, вони принижували, а часом і повністю ігнорували значущість національних моментів у житті населення. У випадках, коли владні структури змушені були констатувати свої невдачі у проведенні національної політики, вони повязували їх з діями класових ворогів радянської держави - поміщиків, куркулів, служителів церкви, агентів фашизму і т.п. Догматично йдучи за настановами марксизму-ленінізму, висуваючи на передній план інтереси розвитку класової боротьби, вони принижували, а часом і повністю ігнорували значущість національних моментів у житті населення.

Основний зміст дисертації

Проведене нами дослідження більшовицької практики вирішення національного питання в кримському регіоні свідчить про те, що дії радянської влади у цій сфері нерідко були погано продуманими і не відповідали теоретичним настановам програмних документів РКП (б) - ВКП (б). Радянське керівництво, будучи заручником власного курсу на світову революцію, допускало безпринципні компроміси, що завдали шкоди міжнаціональному співробітництву в СРСР. Догматично йдучи за настановами марксизму-ленінізму, висуваючи на передній план інтереси розвитку класової боротьби, вони принижували, а часом і повністю ігнорували значущість національних моментів у житті населення.

Радянські керівники всесоюзного і кримського масштабів постійно вихвалялися величезними успіхами у вирішенні національного питання. Масам навязувалася думка про те, що в Радянському Союзі забезпечена повна рівність представників усіх народів, що усі вони однаковою мірою керують державою. Але ці твердження не відповідали дійсності.

У випадках, коли владні структури змушені були констатувати свої невдачі у проведенні національної політики, вони повязували їх з діями класових ворогів радянської держави - поміщиків, куркулів, служителів церкви, агентів фашизму і т.п. Але ніколи не визнавали власних помилок, що часто граничили зі справжніми злочинами проти народів. Догматично йдучи за настановами марксизму-ленінізму, висуваючи на передній план інтереси розвитку класової боротьби, вони принижували, а часом і повністю ігнорували значущість національних моментів у житті населення.

Наведені в дисертації численні факти дають змогу зробити висновок про те, що ніякого вирішення національного питання в Кримській АРСР за роки її існування не відбулося. У сфері міжнаціональних відносин проблем не стало менше, ніж їх було до початку 1920-х років. Апофеозом стала незаконна депортація кримських татар та інших національних меншин за межі Криму у 1941 та 1944 роках, що призвела до нових проблем та протиріч, які не вирішені дотепер.

Історичний досвід вирішення національного питання в Кримській АРСР упродовж її існування неодмінно мав бути врахований при регулюванні національних відносин у Криму на сучасному етапі. Ми вважаємо за необхідне керуватися такими уроками, що випливають з цього досвіду: 1. Представники всіх народів, що проживають нині в Автономній Республіці Крим, повинні користуватися абсолютно однаковими економічними, політичними, соціальними правами без надання будь-яких привілеїв будь-якій національності чи національній меншині.

2. Автономна Республіка Крим має бути за своїм статусом тільки інтернаціональною, а не національною. В іншому разі вона буде приречена на повторення колишніх трагедій, повязаних з боротьбою за національне самовизначення в Криму.

3. Усі без винятку національності Криму мають раз і назавжди відмовитися від претензій на національну державність у Криму, щоб уникнути вже відомих нам наслідків політики коренізації в республіці.

Основний зміст та висновки дисертації викладені у таких публікаціях автора: 1. Ободном из "белых пятен" национальной политики в Крымской АССР // Культура народов Причерноморья. - 2001. - № 17. - С.150-154.

2. О национальной политике в Крымской АССР // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 8. - С. 201-205.

3. О теоретических и практических предпосылках образования Крымской АССР // Культура народов Причерноморья. - 1998. - № 5. - С.313-317.

4. Политика коренизации на Украине и в Крыму: сравнительный анализ практики 20-х гг. // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 11. - С.83-86.

5. Ленинизм и национальный вопрос в Крымской АССР. // Культура народов Причерноморья. - 2003. - №43. - С.168-171.