Політика партії та радянського уряду у відношенні релігійних культів у 40-60-ті роки ХХ століття - Автореферат

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОЛІТИКА ПАРТІЇ ТА РАДЯНСЬКОГО УРЯДУ У ВІДНОШЕННІ РЕЛІГІЙНИХ КУЛЬТІВ У 40-60-ті РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛАХ КРИМУ)Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент СІГАЄВА Галина Вікторівна, доцент кафедри культурології Таврійського національного університету ім. ВОДОТИКА Сергій Григорович професор кафедри державно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться “11” травня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 при Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м.362 церковні громади належать представникам інших конфесій - Всеукраїнському обєднанню євангельських християн-баптистів, євангельських християн, адвентистів сьомого дня, Свідків Єгови, іудаїзму, пресвітеріанської, лютеранської, католицької, греко-католицької та інших церков. Після ліквідації наприкінці 30-х років усіх конфесій, що існували на території півострова, у період другої світової війни в окупованому Криму була відновлена діяльність багатьох культів. У цей час влада ініціювала обєднання до єдиного центру кількох релігійних культів - євангелістів, баптистів, християн віри євангельської-пятидесятників та менонітів, що в подальшому призвело не тільки до виникнення непорозумінь та розколів між цими конфесіями, але стало однією із причин протистояння деяких релігійних обєднань з радянською владою. Тому вивчення історії релігійних культів та їх взаємовідносин з державою у 40-60 роки є не тільки актуальною, але й соціально значимою темою, яка дозволить відповісти на складні питання історичного минулого, а також буде сприяти вирішенню проблем формування етноконфесійних відносин у Криму. Мета дослідження повязана з виявленням механізму тиску з боку партійних та державних органів влади стосовно релігійних культів, який використовувався на території Криму у 40-60 роки ХХ століття.У процесі вивчення діяльності релігійних культів на території Криму у період 40-60 років ХХ століття виникла потреба не тільки у проведенні ґрунтовного аналізу публікацій на тему дослідження та пошуку джерел, до яких належать архівні документи та публікації періодичних видань, але й необхідність в уточненні деяких специфічних термінів, що використовуються у різноманітних публікаціях та юридичних документах. Аналізуючи різні точки зору, можна дати узагальнену характеристику цього поняття: „Релігійний культ - це група віруючих конкретної конфесійної приналежності, що активно використовують у своїй діяльності елементи шанування матеріальних та духовних явищ, повязаних з поклонінням одновірцям, що канонізовані до групи “святих”, виконанням ритуальних обрядів та релігійних свят, притаманних даному напряму тощо”. З 60-х років ХХ століття у Радянському Союзі почала формуватись наукова школа істориків релігії та релігієзнавців, у рамках якої не тільки розроблялись загальнометодологічні проблеми, але стали вирізнятися і окремі напрямки, повязані з вивченням конкретних конфесійних груп. Однозначно засудивши політику тиску у відношенні до релігії та церкви у радянські часи, деякі дослідники впадають у іншу крайність, стверджуючи, що єдино можливою духовною основою життя, як особистості, так і усього суспільства, може бути лише те, яке засновано на релігійному світогляді. Аналіз історіографічної бази свідчить про те, що вже існують фундаментальні труди з різних проблем історії релігії, але у більшості з них ще недостатньо присутні матеріали, повязані з діяльністю релігійних культів, які діяли у Криму в період 40-60-х років ХХ століття.Аналіз історіографічної та джерельної бази дослідження дозволяє зробити висновок, що режим Сталіна після приєднання до СРСР наприкінці 30-х років територій Бессарабії, Західних областей України та Білорусії, а пізніше - Прибалтійських держав, на яких проживала велика кількість віруючих, був змушений змінити свою політику відносно релігії та церкви у бік послаблення репресій, а з перших місяців після нападу Німеччини на СРСР припинити їх зовсім. Для координації взаємодії держави та православної церкви у 1943 році була створена Рада у справах Руської православної церкви. Для координації взаємовідносин держави з представниками „неправославних” плинів у 1944 році була створена Рада у справах релігійних культів. Аналіз політики, яку проводила партія та держава у відношенні релігійних культів у період 40-х - першої половини 50-х років, свідчить про фактичну відсутність антирелігійної та атеїстичної пропаганди серед населення, що, у свою чергу, призвело до суттєвого росту релігійних громад та формування релігійного світогляду у значної частини населення Криму.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ