Політика пам’яті Народної Республіки Болгарія щодо доби національного відродження: джерельний комплекс - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Політика памяті Народної Республіки Болгарія щодо доби національного відродження: джерельний комплекс Робота виконана на кафедрі українознавства Харківського національного університету імені В. Н.Апелюючи до Відродження як до найгероїчнішого періоду історії, періоду формування болгарської нації та її боротьби за визволення з-під влади Османської імперії та зверхності Константинопольського патріархату, історики (та інші «агенти памяті») фактично легітимізували існування новоствореного Болгарського князівства та утверджували засадничу роль Відродження у національному метанаративі. Відсутність загальноприйнятої думки щодо взаємодії/взаємовпливу між образами в історичній науці та політиці памяті, а також щодо доречності/недоречності ототожнення цих двох сфер підкреслює важливість подальших теоретичних дебатів про співвідношення історіографії та історичної памяті. Виходячи з цього, при дослідженні наукових і публічних образів національного Відродження вихід за рамки класичної історіографії та обєднання академічної історичної науки та політики памяті у межах однієї роботи дозволить долучитися до вирішення наявної наукової проблеми. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні політики памяті НРБ щодо образів національного Відродження в джерельному комплексі, виявленні загальних тенденцій та особливостей (від)творення, трансляції та взаємодії цих образів. Досягненню поставленої мети підпорядковані такі дослідницькі завдання: - окреслити методологію вивчення політики памяті НРБ щодо образів національного Відродження;Цей підхід фокусується у такому випадку на комплексі взаємодій між головними учасниками, залученими до продукування ідентичності в соціалістичній Болгарії: по-перше, взаємодії внутрішньої політики НРБ стосовно турецької меншини та інтерпретації турецького правління й національного Відродження; по-друге, відносин соціалістичної Болгарії з Туреччиною та їхнього впливу на репрезентацію «турецького ярма»; по-третє, творення образів «турецького рабства» та Болгарського Відродження у НРБ з перспективи відносин між НАТО та ОВД. Поняття «політика памяті» є ключовим для методології цього дослідження і розглядається як політичне використовування памяті в контексті легітимації певного явища, феномену, процесу, режиму тощо. «Історіографія проблеми» - відзначено, що відповідно до двох основних ракурсів дослідження образів національного Відродження (історіографії та політики памяті), виділено дві групи робіт: праці з історіографії Відродження та дослідження, присвячені (від)творенню памяті про Відродження. У другому розділі - «Історіографічний канон та історіографічні образи як джерело вивчення політики памяті» - окреслено чинники та контексти, що впливали на оформлення історіографічного канону доби Відродження у соціалістичній Болгарії, простежено основні віхи в оформленні історіографічних образів національного Відродження, проаналізовано особливості цих образів у НРБ. «Національне Відродження: від події до історіографічного образу» - зясовується, який часовий проміжок прийнято маркувати як Болгарське Відродження, який зміст вкладався в це означення епохи, відзначено, що історіографічне осмислення цієї епохи розпочалося вже під час самого Відродження.

Основний зміст дисертації