Політика НБУ з обов’язкового резервування та оцінка її ефективності - Реферат

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»В сьогоднішній день, коли банківська система України переживає свої найтемніші дні, Національний банк України повинен застосовувати всі свої інструменти грошово-кредитної політики для подолання цієї кризи в банківському секторі. Обовязковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, за винятком коштів, залучених від банків-резидентів, міжнародних фінансових організацій та коштів, залучених на умовах субординованого боргу. Національний банк України може встановлювати для різних видів зобовязань диференційовані нормативи обовязкові резерви залежно від: строку залучення коштів (короткострокові зобовязання банку, довгострокові зобовязання банку); виду зобовязань у розрізі валют (національна, іноземна, в т. ч. в банківських металах); субєктів (юридичні/фізичні особи, резиденти/нерезиденти).Політика обовязкових резервних вимог - один із класичних інструментів, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах збільшення сукупної грошової маси й окремих її агрегатів. Дія цього методу полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобовязані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку. Федеральна резервна система передбачала, що банки резервують частину залучених коштів (депозитів) у встановленій нормі на рахунках у федеральних резервних банках. Ураховуючи функціональне призначення резервних вимог, Рада керуючих Федеральною резервною системою не змінювала норму обовязкового резервування до середини 30-х років. Резервні вимоги використовуються центральними банками для розвязання макроекономічних довгострокових завдань стабілізації грошового обігу та регулювання обсягів грошової пропозиції (маси), тобто як інструмент монетарної політики.Зобовязання щодо дотримання нормативів обовязкового резервування і порядку їх формування та зберігання виникає в банків із часу отримання ними банківської ліцензії. Обовязковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, за винятком кредитів, залучених від банків-резидентів, коштів, залучених від міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу. Банки України формують обовязкові резерви виходячи із встановлених нормативів обовязкового резервування до зобовязань щодо залучених банком коштів у цілому за зведеним балансом банку - юридичної особи з урахуванням усіх філій, за винятком філій банків, створених на території інших держав, що формують обовязкові резерви відповідно до вимог, визначених законодавством держави за місцезнаходженням філії. Важливо зазначити, що для всіх банків установлюється єдиний норматив обовязкового резервування. Банки здійснюють формування та зберігання коштів обовязкових резервів в грошовій одиниці України на кореспондентському рахунку та/або на окремому рахунку.Національний банк може прийняти рішення щодо формування і зберігання банками коштів обовязкових резервів (або їх частини) на окремому рахунку в разі суттєвого погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку внаслідок несприятливих політичних, соціально-економічних обставин, техногенних катастроф, стихійного лиха чи інших подій, що потенційно можуть загрожувати стабільній роботі банківської системи. Банк у разі прийняття Правлінням Національного банку рішення щодо зберігання коштів обовязкових резервів на окремому рахунку не пізніше трьох робочих днів після набрання чинності цим рішенням має перерахувати у відповідному розмірі кошти обовязкових резервів, які розраховані за період визначення, на окремий рахунок, відкритий у територіальному управлінні Національного банку (далі - територіальне управління). Вимоги щодо дотримання банком порядку формування та зберігання обовязкових резервів на окремому рахунку є виконаними, якщо банк своєчасно та в повному обсязі перерахував на окремий рахунок суму обовязкових резервів у розмірі, установленому Національним банком на відповідний період.Вимоги щодо дотримання банком порядку формування та зберігання обовязкових резервів є виконаними, якщо: · на його кореспондентському рахунку в період утримання зберігається середньоарифметична сума залишків коштів у розмірі, який дорівнює або більший, ніж розрахована резервна база за період визначення;Банки несуть відповідальність за недотримання порядку формування та зберігання обовязкових резервів згідно з цим Положенням і про причини невиконання вимог щодо обовязкового резервування письмово повідомляють територіальне управління протягом двох робочих днів після закінчення періоду утримання.Виходячи із вищезазначеної інформації, хотілося б наголосити увагу на тому, що в Українській державі нормативи обовязкового резервування для формування банками обовязкових резервів постійно змінювалися. На кожен період свого існування НБУ встановлював різну ставку по резервах.

Зміст

Вступ

1. Поняття політики обовязкового резервування

2. Положення про порядок формування та зберігання обовязкових резервів банками України та філіями іноземних банків в Україні

2.1 Порядок визначення та формування обовязкових резервів

2.2 Контроль за дотриманням банками нормативів обовязкового резервування

2.3 Відповідальність банків за недотримання вимог щодо обовязкового резервування

3. Оцінка ефективності політики НБУ з обовязкового резервування за 2013-2014 роки

Висновки

Література

Додаток