Виділення адміністративно-територіальних одиниць серед єврейського населення Півдня України. Сталінський варіант індустріалізації та суцільної колективізації. Політика коренізації та ліквідація національного районування. Становище єврейського населення.
Аннотация к работе
Політика коренізаціі та етнічне населення Півдня України у 20-30-х роках ХХ ст.Цими документами встановлювалось, що національний район може бути утворений при наявності на його території не менш ніж 10 тисяч громадян певної національності, а національна сільська Рада - 500 чоловік [1,312-313]. Всю роботу по вивченню національного складу населення і виділенню національних адміністративно-територіальних одиниць здійснювала Центральна адміністративно-територіальна комісія (ЦАТК) при ВУЦВК та її відділи на місцях за участю фахівців інших державних установ. У 1925 році створено 4 національних райони - 3 німецьких: Гросс-Лібентальський, Зельцський (Одеська округа) і Ландауський (Миколаївська округа) і один болгарський: Великобуялицький (Одеська округа) [3,47]. Район мав землі - 77972 десятини, населення - 25320 чоловік (з них 92% становили німці) [13, арк. 20 жовтня 1925 року обєднана нарада активу німців - членів ВУЦВК і Центральної Комісії у справах національних меншостей констатувала, що виділення німецьких районів і сільрад дали позитивні результати, які проявилися у піднятті настрою німецького населення, великому зрушенні в суспільному житті і укріпленням довіри населення до радянської влади.