Політика гетьманату П. Скоропадського в галузі освіти та культури - Курсовая работа

Цей план прийнято називати тематичним, так як в ньому перераховані теми (назви) усіх видань, над якими буде працювати видавництво в запланований термін. Тільки після обговорення та утвердження цього проекту видавництво заключає договір з автором, за яким доручає йому написати твір на задану тему і в завданий термін. Хоча буває й так, що рукопис потрапляє в видавництво «самотужки», тобто без укладення договору між видавництво та автором. Право на авторство (Авторське Імя) означає, що автору належить вибір позначення приналежності його твору (псевдонім, справжнє Імя), і якщо він від позначення не відмовився (анонім), імя повинне вказуватися при кожній публікації твору, при цитуванні тощо. Право авторства засвідчується шляхом державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури и мистецтва и здійснюється Державним агентством з авторських і суміжних прав (ДААСП) дійсне протяг усього терміну охорони авторських прав (для фізичної особи весь термін життя автора и 50 років після його смерті та починаючи з 1 січня наступного року смерті автора або останнього співавтора; для Юридичної особини діє безстроково, а у разі реорганізації організації переходити до правонаступника, у випадку ліквідації - держави).Визнавши Україну самостійною державою, Німеччина 27 січня 1918 р. підписала з нею окрему угоду, обіцявши разом зі своїми союзниками сприяти до примирення Москву та Київ. Крім того, таємним договором з Австро-Угорщиною передбачалося поділ Галичини на українську та польську частини. Україна, зі свого боку, зобовязувалася до кінця літа 1918 р. поставити Німеччині та Австро-Угорщині 1 млн тон хліба та іншої продукції. Через два місяці після брестських переговорів Україна була звільнена від більшовицьких військ. Непорозуміння виникли також між українською та німецькою сторонами у звязку з виконанням господарських зобовязань, передбачених договором між двома державами.Його вирішення було повязане насамперед з розвязанням складної проблеми задоволення національних інтересів корінного населення - українців - з врахуванням потреб населення українських міст, а також реалізацією культурних запитів національних меншостей на території Української Держави. За його словами, «як би піти першим шляхом, то зважаючи на те, що майже всі міста на Україні і надати їм українське обличчя можна було лиш з часом, в міру зросту національної культури, піддержуваної всіма засобами держави, але без насильства, - то зачиняти російські школи або примушувати їх українізуватись, це значило викликати страшну боротьбу двох культур і ускладнити безмежно і без того складне внутрішнє становище». «…Ця українізація йшла з такою стихійною силою, - писав Д.Дорошенко, - що сміливо можна було сказати, що ще кілька років мирного життя, і українське місто не можна було б пізнати: воно зробилось би українським не тільки в державно-територіальному розумінні, але й в національному». Ключовим у вирішенні цього питання в Україні був процес запровадження безперервності навчання українською мовою у всіх навчальних закладах України, оскільки саме він створював головні стимули для вивчення мови всіма категоріями українських громадян, які прагнули здобути освіту і стати фахівцями у різних галузях знань. За умови, коли українців у цих навчальних закладах було менше половини, пропонувалося ввести «дисципліни по українознавству (українську мову, історію і географію України) і викладати їх тою мовою, яка вживається в школі, або українською, коли діти як слід розуміють її».Літературний процес в Україні 1917-1921 рр. повязаний як з іменами вже відомих письменників і поетів, так і з новими іменами літераторів, талант яких почав розкриватися в умовах революції і визвольних змагань. Не всі залишилися в Україні. Грушевський писав як про «найбільшого з нині живучих поетів на Україні». Співзвучними настроям радикальної української молоді, яка з революцією повязувала надії на створення незалежної радянської республіки в Україні, були книги віршів В. У жовтні 1918 р., ще в умовах гетьманату, в Ромнах на Сумщині було відкрито перший в Україні памятник Т. Шевченку.Та уже з березня 1917 р. в Києві та й в усій Україні розпочалось небувале національно-культурне піднесення, в основі якого було відродження українського друкований слова. За часів гетьманату (29 квітня - 14 грудня 1918 р.) Було відкрито 150 нових українськомовних шкіл, 2 українських університети, засновувано Національну бібліотеку України, з метою Поширення української книги, друкованої за кордоном, Рада Міністрів приймає закон, за яким було скасовано мито, що накладалося на Українські книги, ноти та мапи віддані поза державою, було засновано видавничий відділ при міністерстві народної освіти, метою якого було видавництво літератури в Українській державі. За цей період випущено приблизно тисяча нових видів української літератури: шкільні підручники, навчальні підручники, довідкові та інформаційні видання, порівняно з ними однозначно менше агітаційно-пропагандисткою літератури.