Політика австрійського уряду щодо шляхів сполучення на Північному Сході монархії в останній чверті XVIII – на початку 70-х років ХІХ ст. - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОГО УРЯДУ ЩОДО ШЛЯХІВ СПОЛУЧЕННЯ НА ПІВНІЧНОМУ СХОДІ МОНАРХІЇ В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ XVIII - НА ПОЧАТКУ 70-Х РОКІВ ХІХ СТ.Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України. Науковий консультант: Макар Юрій Іванович, доктор історичних наук, професор, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародних відносин. Офіційні опоненти: Кріль Михайло Михайлович, доктор історичних наук, професор, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри історії словянських країн; Подаляк Наталія Гордіївна, доктор історичних наук, професор, Дипломатична академія України при МЗС України, професор кафедри зовнішньої політики і міжнародного права; Ботушанський Василь Мефодійович, доктор історичних наук, професор, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри історії України.Таким чином, алгоритм економічних стосунків та торгово-транспортних звязків Галичини та Буковини, закладений їх дорадянським періодом історії, незважаючи на наступні деформації, становить собою один із факторів реінтеграції України у сучасному європейському контексті. Історики - вихідці з колись залежних від Відня провінцій, на різних часових зрізах, як правило, ведуть мову про їх господарську дискримінацію на користь центральних, промислово більш розвинутих областей Австрії. Враховуючи наукове, теоретичне і політико-практичне значення теми, виходячи з необхідності її подальшої розробки, спираючись визначальною мірою на власноруч віднайдені і опрацьовані нові документи і матеріали, залучивши наукові праці українською, російською, польською, німецькою та румунською мовами, автор поставив за мету подати системне, цілісне бачення політики австрійського уряду щодо шляхів сполучення Галичини та Буковини та її проекцій на суміжні закордонні території в останній чверті XVIII - на початку 70-х років ХІХ ст. Відповідно до поставленої мети виділено наступні завдання: - оцінити роль і значення традиційних комунікацій в інфраструктурній політиці австрійського уряду в Галичині та Буковині в останній чверті XVIII - на початку 70-х років ХІХ ст.; Хронологічно межі дисертації охоплюють період від початку 70-х років XVIII ст., тобто з моменту окупації Галичини і Буковини австрійськими військами і до початку 70-х років ХІХ ст., коли ці землі остаточно набули федеративного статусу коронних земель (Буковина як герцогство, Галичина як королівство) в складі цислейтанської частини монархії.Справи обєднаної Надвірної канцелярії (1824-1848), обєднаної Надвірної палати (1841-1848), Міністерства публічних робіт (1848), Міністерства торгівлі, промислів та публічних будівель (1849-1859), Міністерства торгівлі (1868-1896), котрі знаходяться в архіві шляхів сполучення, який на сьогодні є складовою загального архіву управління, опрацьовані автором в Австрійському державному архіві (Osterreichisches Staatsarchiv, скорочено OSA) (м. З 50-х років уряд активно пропагував свою діяльність, подаючи на сторінках періодичних видань різноманітну інформацію, яка повинна була унаочнювати цю діяльність, чи вдаючись до окремих публікацій, які розглядалися в той момент як вкрай важливі. Окремо слід виділити також матеріали, повязані з діяльністю трьох провідних залізничних товариств розгляданого періоду, - товариства Краківсько-Верхньосілезької залізниці, залізниці Карла Людвіга та залізниці Львів-Чернівці-Ясси. Протягом останньої чверті XVIII - першої чверті ХІХ ст. були побудовані головні магістральні, так звані скарбові (або державні) шляхи, які звязали новоприєднані території з центром монархії, а також з іншими коронними землями, головно з Угорщиною та Трансільванією: тракти через Верецький, Яблунецький, Ужоцький та Боргоський перевали в Карпатах, Віденський тракт через Бохню, Тарнув, Жешув, Перемишль до Львова та Бродів, Карпатський (Підбескидський) тракт від Б’яли, через Сайбуш, Маков, Сандек, Самбір, Стрий, Станіслав, Коломию, до Снятина, Семигородський тракт (або тракт Франца) від Снятина через Чернівці, Сучаву, Кимполунг, Дорну, до Бистриці та Військовий закритий (чи тракт Гора або Віковський) від Дубівців, через Сторожинець, Віков, Солку до Гура-Гумори та ін. І справді, без відповідних структурних змін останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст., коли відбувалося пристосування нових територій до умов монархії, без нагромадження відповідних матеріальних, людських, фінансових ресурсів, без, врешті-решт, побудови основних магістральних ліній, а без державних фінансів це було просто неможливим, годі було й думати про те, що на місцях зможуть власними силами будувати місцеві дороги.Перші і найбільш успішні кроки були здійснені в сфері побудови державних (скарбових) трактів, оформлення мережі яких завершилося в головних своїх рисах до кінця 20-х років ХІХ ст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ