Розкриття особливостей еволюції, форм і методів міжнародного тероризму. Визначення його змісту та впливу на сучасні міжнародні відносини з урахуванням ймовірних шляхів боротьби з його проявами. З’ясування найважливіших причин і факторів ескалації.
Львівський національний університет імені Івана ФранкаРобота виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України). Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент Мацях Михайло Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Захист відбудеться «25 » травня 2011 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Тероризм перетворився в одне з найнебезпечніших за масштабами, непередбачуваністю і наслідками суспільно-політичних явищ, яке щораз більше загрожує безпеці багатьох країн та їхніх громадян, спричиняє величезні політичні, економічні та моральні втрати. Різноманіття підходів щодо визначення змісту та характеру терористичної загрози повязане з відмінностями у розумінні явища міжнародного тероризму і безпосередньо впливає на формування відповідних заходів протидії. Найважливіше з них - питання чіткого і несуперечливого визначення понять і термінів, що стосуються міжнародного тероризму. Проблематика повязана з міжнародним тероризмом не може досліджуватися відусоблено - як самостійний феномен політичного, культурного чи економічного характеру. У цьому контексті доречно виокремити міжвідомчий науковий збірник «Тероризм та боротьба з ним» (2000), підготовлений за участю Антитерористичного центру при Службі безпеки України, в якому висвітлюються теоретико-прикладні аспекти проблем протидії тероризму в Україні.Наукове дефініювання тероризму повинно мати функціональний характер, оскільки такий підхід дає змогу розмежувати тероризм як явище і його найпоширеніші причини. Поняття терор (від лат. terror - страх, жах) з давніх часів означало жорстоку фізичну розправу з політичними опонентами, метою якої завжди було залякування суспільства і змушення його до певних дій або навпаки до бездіяльності. Логічна схема тероризму, з огляду на існуючі наукові визначення, може бути представлена як певна послідовність взаємозвязків між його окремими елементами: субєктом терору (тероризму), який використовує насильство (або загрозу його застосування) як спосіб впливу на обєкта чи респондента для досягнення поставлених перед собою завдань (політичних, соціальних, економічних тощо) шляхом здійснення терористичного акту. Отож, тероризмом можна вважати суспільно-політичне явище, яке повязане із використанням чи загрозою використання фізичного насильства у вигляді терористичного акту з метою створення атмосфери страху в суспільстві та хаосу в державі для досягнення цілей (переважно політичного характеру) субєктів терористичної діяльності. Його принципові особливості виявили себе у: інтернаціоналізації діяльності терористичних організацій, як щодо обєктів насильства, так і їх кадрового складу; виникнення системи взаємодій у сфері матеріально-технічного забезпечення і підготовки бойовиків; орієнтація на масштабні терористичні акти, що могли б привернути увагу громадськості та урядів держав світу; розширення обєктів терору, до складу яких було залучено нові групи людей: державні службовці, працівники правоохоронних органів, журналісти, випадкові особи; істотне розширення географії тероризму, оскільки діяльність терористичних організацій охопила практично усі регіони світу; поєднання терористичних актів із пропагандою серед населення окремих країн чи їх частин.Результати дослідження можна звести до таких позицій: Джерела сучасного міжнародного тероризму містяться, насамперед, у політичній сфері, але культурна та релігійна непримиренність є чинниками які поляризують світ, призводячи до зростання екстремізму та численних людських жертв. Терором, у широкому розумінні, слід вважати дії, спрямовані на залякування політичних опонентів чи громадян засобами насильства, аж до фізичного знищення чи погрози ним. У вузькому розумінні, терор є методом впливу на респондентів (владу чи громадян держави) шляхом здійснення терористичного акту, що має на меті досягнення визначених цілей, причому жертва теракту не є обєктом цього впливу. Тероризмом можна вважати суспільно-політичне явище, яке повязане із використанням чи загрозою фізичного насильства через терористичний акт, з метою створення атмосфери страху в суспільстві чи хаосу в державі задля реалізації цілей (переважно політичного характеру) субєктів терористичної діяльності. Впродовж історії тероризм видозмінювався під впливом політичного контексту його існування та розвитку.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
Результати дослідження можна звести до таких позицій: Джерела сучасного міжнародного тероризму містяться, насамперед, у політичній сфері, але культурна та релігійна непримиренність є чинниками які поляризують світ, призводячи до зростання екстремізму та численних людських жертв. Прояви сучасного політичного тероризму суттєво відрізняються як за розмахом, так і за характером, що змушує детально вивчити це явище на науковому рівні. Отож, можна виокремити такі особливості міжнародного тероризму: По-перше, міжнародний тероризм у результаті стрімкого поширення перетворився наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. в одну з глобальних загроз людства. Водночас, він зазнав якісних змін, оскільки набув ознак системного явища та глобального географічного виміру. Сучасні терористичні організації вже не діють як окремі субєкти, а активно взаємодіють та координують власні зусилля. По-друге, в умовах політичної глобалізації світу міжнародний тероризм став істотною загрозою не лише для національної безпеки окремих держав, але й для усієї світової спільноти. По-третє, боротьба з проявами міжнародного тероризму, як глобальної проблеми людства, вимагає колективних зусиль більшості держав і народів, всієї світової спільноти. По-четверте, все виразнішим стає взаємозвязок сучасного міжнародного тероризму з іншими актуальними глобальними проблемами сучасності.
Проблема міжнародного тероризму тісно повязана з найважливішими сферами життєдіяльності людства: політичною, економічною, соціальною, релігійною, національною, екологічною, правовою. Саме тому, мотиви діяльності терористичних організацій мають мультифункціональний характер, однак, незалежно від інтересів і цілей, усі послуговуються фізичним насильством, як засобом політичної боротьби.
Терором, у широкому розумінні, слід вважати дії, спрямовані на залякування політичних опонентів чи громадян засобами насильства, аж до фізичного знищення чи погрози ним. У вузькому розумінні, терор є методом впливу на респондентів (владу чи громадян держави) шляхом здійснення терористичного акту, що має на меті досягнення визначених цілей, причому жертва теракту не є обєктом цього впливу.
Тероризмом можна вважати суспільно-політичне явище, яке повязане із використанням чи загрозою фізичного насильства через терористичний акт, з метою створення атмосфери страху в суспільстві чи хаосу в державі задля реалізації цілей (переважно політичного характеру) субєктів терористичної діяльності.
Впродовж історії тероризм видозмінювався під впливом політичного контексту його існування та розвитку. Загалом, від початку ХІХ ст. в еволюції міжнародного тероризму можна виділити три етапи, що якісно відрізняються між собою (Табл. 1.).
Таблиця 1 - Етапи формування міжнародного політичного тероризму
Етап Історичний період Субєкт терористичної діяльності Обєкт терористичної діяльності Спосіб здійснення терористичного акту Респондент
1. ХІХ ст. - середина ХХ ст. Особа організація глави держав, державні посадові особи замах на життя громадяни
2. середина ХХ ст.- початок ХХІ ст. організація громадяни захоплення заручників влада
3. початок ХХІ ст. організація громадяни масове вбивство без формальних вимог засоби масової інформації
Джерело: власне опрацювання автора
Від початку ХІХ ст. і до кінця ІІ світової війни. Цей етап характеризувався переважно діяльністю окремих груп і осіб, керованих ідеологічними або націоналістичними мотивами. Обєктами актів терору були, здебільшого, керівники політичних партій, посадовці й глави держав.
Від кінця ІІ світової війни - до 70-80-х років ХХ ст. У цей час до активної терористичної діяльності вдавалися (окрім інших) також національно-визвольні, сепаратистські, релігійні та кримінальні організації. Окрім терористичних актів, спрямованих проти конкретних осіб, вони активно використовувати захоплення заручників з метою подальшого шантажу урядів держав світу.
Від 80-х років ХХ ст. до наших днів. У практиці мережі терористичних організацій набуло поширення масове вбивство людей, а також виникла загроза (що є предметом дискусій в рамках урядів і спецслужб) технологічного тероризму - захоплення терористами обєктів підвищеної небезпеки (атомних електростанцій, хімічний підприємств тощо) або зброї масового ураження з метою здійснення терористичних актів надзвичайних масштабів.
На початку 70-х років ХХ ст. у світі починає формуватись якісно нове явище - міжнародний політичний тероризм. Його принципові особливості полягають у інтернаціоналізації діяльності терористичних організацій; виникненні системи взаємодій у сфері матеріально-технічного та кадрового забезпечення; розширення кількості обєктів терору та орієнтації на масштабні терористичні акти; істотному розширенні географії тероризму; поєднанні терористичних актів із пропагандою серед населення окремих країн чи їх частин та досягненні значного інформаційного ефекту.
Терористична діяльність у сучасних умовах характеризується широким розмахом, відсутністю чітко виражених державних кордонів, наявністю звязку та взаємодією з міжнародними терористичними центрами і організаціями; жорсткою організаційною структурою, що складається з керівної і оперативної ланки, підрозділів розвідки і контррозвідки, матеріально-технічного забезпечення, бойових груп і прикриття; жорсткою конспірацією і ретельним відбором кадрів; наявністю агентури в правоохоронних і державних органах; хорошим технічним оснащенням, яке іноді перевершує рівень спорядження окремих підрозділів урядових військ; наявністю розгалуженої мережі конспіративних укриттів, навчальних баз і полігонів.
Істотну роль у сучасному терористичному русі відіграють мережеві організації, що трансформувалися у справжні корпорації із залежними від їхніх лідерів банками, виробничими потужностями, юридичною інфраструктурою, значними контрольованими територіями, надсучасними засобами масового знищення і десятками тисяч добре організованих, оснащених і навчених бойовиків. Висока конспіративність таких структур та транснаціональний характер сприяють їхній неуразливості. Концентрація значного капіталу у приватних руках і легкий доступ до технологій створюють сприятливе середовище для виникнення замкнених соціо-техногенних утворень, лідери яких через одержимість або фобії можуть вдаватися до масштабних актів терору, в умовах зниження ролі суверенної держави.
Сучасна система багатостороннього співробітництва в боротьбі з тероризмом формувалася впродовж 30-и років. На глобальному рівні вона функціонує під егідою ООН та її спецпідрозділів, насамперед, ІМО, ІКАО та МАГАТЕ, на основі одинадцяти універсальних конвенцій та спеціальних протоколів щодо боротьби із різними проявами тероризму на суші, на морі та у повітрі.
Ці угоди закріплюють механізми, що передбачають ефективну практичну взаємодію. Вони містять зобовязання припиняти теракти, включно зі знешкодженням та затриманням осіб, винних або підозрюваних у їх скоєнні, обмінюватися відповідною інформацією, надавати максимальну правову підтримку. Безперечно, найбільше значення мають конвенційні положення, що забезпечують неухильне покарання злочинців на основі принципу aut dedere aut judicare. Згідно з ним, держава, на території якої перебуває злочинець, має або сама покарати його, або видати з цією метою іншій державі.
Українська влада та суспільство не можуть ігнорувати можливість розгортання терористичної діяльності в нашій країні. Чинниками, які можуть сприяти розгортанню терористичної діяльності в Україні, є: глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, наростання проявів сепаратизму, зубожіння значної частини населення, соціальне розшарування, розвиток кримінальних підприємницьких структур, корумпованість державного апарату, функціонування потужного нелегального ринку зброї, девальвація моральних та духовних цінностей в суспільстві, ймовірні етнополітичні та етнорелігійні конфлікти.
Незважаючи на гострі політичні й громадські дискусії щодо напрямів та дій влади із забезпечення національної і міжнародної безпеки, однозначність позиціонування України в глобальній боротьбі з міжнародним тероризмом не викликає істотних заперечень.
Список литературы
1. Чікель Ю.В. Проблеми наукового дефініювання та трактування міжнародного тероризму. // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. - Вип. 15. - Львів, 2005. - С. 40-43.
2. Чікель Ю.В. Найважливіші причини та наслідки ескалації міжнародного тероризму. // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. - Вип. 16. - Львів, 2006. - С. 17-20.
3. Чікель Ю.В. Тероризм як нова глобальна проблема людства. // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. - Вип. 18. - Львів, 2006. - С. 51-54.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы