Політичний міф як універсальний інформаційний код в системі політичного виміру буття - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукСучасна українська політична наука у своєму проблемному полі повинна вирішити два надскладні завдання: сформувати методологічні основи теорії, яка відповідала б не лише вимогам сьогодення, а й змогла б дати відповіді на низку складних запитань стосовно закономірностей історичного розвитку, принципів політичного пізнання; дослідити, пояснити та спрогнозувати не менш складний обєкт, яким є політична практика, в основу якої покладено не лише контекст теперішніх реалій, а й «зняті» форми минулого, що репрезентують себе через зміст людської діяльності, певні алгоритми поведінки, через призму національної культури, форми політичного устрою, через систему соціальних, владних та економічних відносин. Саме цим викликана потреба звернення до дослідження універсальних інформаційних кодів політики, адже доцільним є віднайти ті загальні «ключі», за допомогою яких можна «відкрити» особливості історії того чи іншого народу, зокрема й політичної історії, політичної практики, правових, владних взаємозвязків, специфіку здійснення перехідних форм влади, удосконалення інституційних основ політичного буття, визначення пріоритетів та перспектив розвитку. Кожне суспільство в основі розвитку має той невеликий набір системи історично заданих, універсальних інформаційних кодів, які вибудовують звязок у лінійності «минуле - теперішнє - майбутнє». Таку артикулюючу характеристику має міф, а тому основна увага в дисертаційному дослідженні зосереджується на аналізі того, що можемо означити гіперуніверсальним інформаційним кодом - політичним міфом. доведено, що міф є гіперуніверсальним інформаційним кодом, через який усі інші універсальні інформаційні коди, виділені в рамках дослідження (традиції, ментальність, поведінкові форми, національна ідентичність та культура), можуть репрезентувати себе, вибудовуючи в такий спосіб особливу модель політичних відносин, суть яких полягає в неартикульованих означеннях структурних елементів політичної системи загалом та їх взаємодії у процесі реалізації влади;Доведено, що міф не припиняє свого існування під час усього суспільного розвитку, а набуває різних детермінантних ознак впродовж свого більш активного прояву в соціально-політичному житті суспільства. Міф наявний завжди, накладаючи свій відбиток на ті чи інші соціальні процеси (міф має здатність не лише розказувати, пояснювати чи визначати суть створеного, а й брати участь безпосередньо у процесі творення). Визначається міфологема будь-якого міфу, а саме, ідентичність міфічної дійсності з реальною дійсністю, не метафоричною, не алегоричною, а зовсім самостійною, достеменною, яку потрібно сприймати такою, якою вона є, адже міф не є буттям ідеальним, а постає як дійсність, що сприймається як жива, творима (А. Досліджено політичний міф через призму лінгвістичної системи, тобто як комунікативне повідомлення, якісну особливість політичного міфу зумовлює його особлива метамова як вторинна семіотична система. Вагому роль в обґрунтуванні сутності та значення поняття «міф» «політичний міф» внесли: Платон, М.Здійснений системний теоретико-методологічний аналіз дослідження універсальних інформаційних кодів та особливостей їх впливу на формування політичної практики та політичної теорії дає можливість констатувати: 1. Суть політичного визначається не лише раціональними складовими діяльнісно-розумінєвого характеру, а й позараціональними чинниками, якими є універсальні інформаційні коди, котрі авторка визначає як сталі зрізи людської памяті, своєрідні формули життя, що мають здатність не встановлюватись (як це властиво законам), а відтворюватись у формах та способах людської діяльності. На основі цього комплексного методологічного аналізу підходів до визначення сутності міфу сформульвано авторське визначення політичного міфу як гіперуніверсального інформаційного коду та його співвідношення з іншими універсальними інформаційними кодами (традиціями, ментальністю, поведінкою, нацією, ідеологією та культурою), що суттєво впливають на форми, способи та зміст продукування політичної дійсності. Міф (а в нашому дослідженні - політичний міф) не формує принципів, не теоретизується, а замінює ці принципи ідеологією, яка, разом з тим, є самою практикою, особливою межевою формою буття, теорії та практики, специфічною формою їх синтезування. Доведено особливості історичних форм відображення такого інформаційного універсального коду, як міф у системі політичної ідеології (ідеологія як політико-владна форма та ідеологія як складова культурно-національної ідентичності).

Основний зміст дисертації

Здійснений системний теоретико-методологічний аналіз дослідження універсальних інформаційних кодів та особливостей їх впливу на формування політичної практики та політичної теорії дає можливість констатувати: 1. Суть політичного визначається не лише раціональними складовими діяльнісно-розумінєвого характеру, а й позараціональними чинниками, якими є універсальні інформаційні коди, котрі авторка визначає як сталі зрізи людської памяті, своєрідні формули життя, що мають здатність не встановлюватись (як це властиво законам), а відтворюватись у формах та способах людської діяльності.

2. На основі цього комплексного методологічного аналізу підходів до визначення сутності міфу сформульвано авторське визначення політичного міфу як гіперуніверсального інформаційного коду та його співвідношення з іншими універсальними інформаційними кодами (традиціями, ментальністю, поведінкою, нацією, ідеологією та культурою), що суттєво впливають на форми, способи та зміст продукування політичної дійсності.

3. Стверджено, що політичний міф як універсальний інформаційний код у системі політичної практики та політичних відносин не може безпосередньо інституювати себе. Він взагалі ніколи не здатний до свого інституювання ні в політичній, ні в економічній сферах людського життя, оскільки інституювання може відбуватися опосередковано через ідеологію, мораль, культурні, традиційні цінності тощо. Міф (а в нашому дослідженні - політичний міф) не формує принципів, не теоретизується, а замінює ці принципи ідеологією, яка, разом з тим, є самою практикою, особливою межевою формою буття, теорії та практики, специфічною формою їх синтезування. Сам політичний міф - своєрідна праідеологія (неструктурована свідомість виступає особливою політичною свідомістю, яка є основою формування настільки ж специфічної системи політичних цінностей, політичних інтересів, форм та способів політичного пізнання, розумного відтворення політичної реальності).

4. На основі цього доведено, що в такому стані політична свідомість лише формується, стає весь час перехідною, адже суть її розвитку - міф, тобто нескінченність (українська політична практика традиційно, спираючись на залишкові форми міфологічної свідомості, часто абсолютизує транзитні, революційні форми свого конституювання). У той же час політична свідомість та політична практика завжди є конкретно історичною, а не перехідною (перманентною). У цьому випадку («вічно перехідного стану»), направленість руху, сама динаміка розвитку перетворюється на демагогію розвитку, адже вона реалізується, не виходячи із сутності (принципів) політичних реалій, а лише за формальними оцінками (як, наприклад, у І. Канта «суспільство соціального критицизму»).

5. Обґрунтовано здатність політичного міфу як універсального інформаційного коду, виконувати роль стабілізаційного чинника, що по-особливому поєднує у формах людської діяльності, поведінки, інституційних утвореннях логічний ряд «минуле - теперішнє - майбутнє» і виявляє себе у змісті політичної ідеології, традицій, у нормах культури, поведінки, в особливостях здійснення політичних процесів

6. Доведено особливості історичних форм відображення такого інформаційного універсального коду, як міф у системі політичної ідеології (ідеологія як політико-владна форма та ідеологія як складова культурно-національної ідентичності). Саме ідеологія як репрезентант культурно-національної ідентичності (своєрідна загальнонаціональна ідеологія) є тим чинником і шляхом, через який міф може опосередковано себе інституювати в політичній формі.

7. Доведено, що в міфі, релігії, ідеології відсутня самооцінка (оскільки через порівняння немає реального бачення себе у іншому, як у своєрідному дзеркалі). І взагалі, можна стверджувати, що інший себе відсутній взагалі, він є лише як чужий, у більшості випадків як ворог, а звідси зявляється нелогічність, навіть неадекватність у формах та способах політичної практики, стверджується популізм як принцип та основа політичного життя. Загалом, можемо говорити, що міфологічна свідомість є свідомістю не толерантного характеру, особливо йдеться про репрезентування себе через інтереси та цінності політичного змісту. Власне, це потребує постійної легітимації влади. Доведено ефективність, правильність, логічність її дій (міф як універсальний інформаційний код завжди стверджує неперервність боротьби, задає сенс буття, як смисл «боротьбізму», а от же, він формулює фундаментальний принцип становлення політичної влади - недовіру, а вічна боротьба за неї з нею ж самою стає принципом життя).

8. Зясовано, що міф як універсальний інформаційний код - це та основа, яка визначає особливості детермінантності етнонаціональної ідентичності (родова єдність). Розглянуто суть етнополітичної ідентичності (неструктуроване політичне суспільство, а отже, і його політична система).

9. Дослідження дало змогу стверджувати, що моральні цінності тотальної ідентичності визначають суть права (право доцільності). За такої умови етнонаціональний компонент можна розглядати як такий, що допускає до оцінки культуру та політику, і таку форму політичної влади, як демократія. Домінантними тут є категорії цілісності, єдності, тотожності, неподільності, а визначником політики є стратегія, а не тактика (а тому часто всім політичним програмам властивий утопічний зміст). Політика стає суто стратегічною (це можна спостерігати на прикладі сучасної України, яка утопізувала своє майбутнє за рахунок свого ж міфологічного минулого).

10. На основі цього підтверджено, що, спираючись на міфологічну свідомість як на універсальний інформаційний код політичних дій та політичної поведінки, здійснюється апеляція не до фундаментальних, гуманітарних цінностей, а до технологічних (не до універсальних свобод, а для вибіркових свобод для вибраних людей, як це характерно для сучасної української політики). Сформульвано складну модель суперечності між універсальними та партикулярними цінностями (етнокультурні, історичні тощо наприклад, у Г. Гегеля логіка політичного укладається у схему «право - мораль - громадянське суспільство - держава », а в сучасній українській політичній практиці ця логіка вибудовується у ряд «держава - мораль - право», де абсолютно немає місця для такої важливої ланки, як громадянське суспільство, а тому своєрідним ідеологічним лозунгом дня стає не «Слава людині!», а «Слава Україні!» або, як у міфі, «Героям Слава!»).

1. Кацюк О. Міф як носій інформації: аналіз через призму ідеології, свідомості та комунікації / Ольга Кацюк // Вісник СЕВДТУ. зб. наук. пр. Вип. 77: Політологія / редкол. : П. І. Артюх (відп. ред.) та ін., Севастоп. нац. техн. ун-т. - Севастополь : Изд-во СЕВНТУ, 2006. - С. 97-105.

2. Кацюк О. Карл Гюстав Юнг про колективне безсвідоме: політичний зміст самоідентифікації індивіда та діалектичний вимір свободи / Ольга Кацюк // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. : Політологія. Соціологія. Філософія. - 2006. - Вип. 3. - С. 9-12.

3. Кацюк О. Культура як соціальна память / Ольга Кацюк // Політологічний вісник : зб. наук. пр. - К. : ІНТАС, 2008. - Вип. 38. - С. 232-244.