Визначення політології як багатогалузевої наукової дисципліни, її суть, особливості, комплексність, функції. Сутність, основні концепції, форми, типологія політичної влади, а також її специфіка в Україні. Поняття легітимності, її особливості в Україні.
Название науки политология образовано в результате сочетания двух слов политика и логос (от греч. logos понятие, учение). Следует однако иметь в виду, что политика или политическая жизнь общества, объект многоплановый, многоуровневый. Еще с большим основанием считает объектом своего анализа политическую жизнь общества такая политикоюридическая дисциплина как теория государства и права. Сутність та специфіка політичної влади Поняття «влада» має багато сенсів і різноманітних підходів до їх розуміння. У вітчизняній літературі влада розуміється у трьох значеннях: 1) як відносини командування і підпорядкування у суспільній групі, державі й суспільстві; 2) як вольовий елемент, який виражається у здатності одних субєктів навязати волю іншим субєктам з допомогою примусу і переконання, підпорядкувати їх своїм інтересам; 3) як інститут, тобто організована установа, здатна забезпечити єдність дій і усталений порядок у суспільних відносинах. Влада за її застосуванням у суспільних сферах, а також засобами впливу поділяється на: економічну (владу менеджерів, власників); духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів); інформаційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації); політичну; адміністративну; військову. Політична влада опирається на такі основні засоби: примус, легітимність, угоду. Відповідно до цих засобів, залежно від того, який із них найбільше абсолютизується, вирізняють такі парадигми влади, як примус, легітимність і угода. Парадигма легітимності, сформована М. Вебером, передбачає, що влада ґрунтується здебільшого на довірі підданих або громадян до неї. Якщо М. Вебер виділяв три типи легітимності (традиційний, харизматичний, легально-раціональний), то в сучасній політичній науці вирізняється сім: традиційний, харизматичний, правничо-раціональний, на засадах участі, раціонально-цільовий, соціально демонічний і національно-патріотичний . Харизматична легітимність передбачає визнання виняткових рис і здібностей політичного лідера; вона найбільш нестабільна через такі обставини: по-перше, виникає проблема спадкоємності влади, оскільки немає ким замінити харизматичного лідера; по-друге, збереження харизми вимагає від політичного лідера поєднання двох несумісних принципів - уникнути «косності» і не втратити «любові» народу; по-третє, зміна харизматичного лідера може привести до зміни політичної системи. Кожна з названих теорій в основу формування цивільно-політичного товариства кладе критерій технологічного детермінізму. Стосовно до політичної сфери товариства принципи меритократії найбільш повно обґрунтував американський політолог Д. Белл.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
