Політична та етнокультурна маргінальність у трансформаційних процесах пострадянської України - Автореферат

Політична та етнокультурна маргінальність у трансформаційних процесах пострадянської України маргінальність політичний етнокультурнийМаргінальність як суспільне явище завжди відігравала значну роль у політичних процесах. Виходячи з того, що маргінальність є одним із основних понять у трансформаційних процесах, які обумовлюють формування української поліетнічної нації, громадянського суспільства, політичних інститутів тощо, розглянуто різні підходи до вивчення проблем маргінальності у працях зарубіжних та вітчизняних теоретиків (Р. встановити основні форми прояву політичної та етнокультурної маргінальності у політичному просторі пострадянської України; Перший базується на вивченні екзистенціальних основ політичної та етнокультурної маргінальності, їх соціокультурному характері як продукті процесів акультурації і конфлікту культур. • Уточнено сутнісні характеристики етнокультурної маргінальності та виявлено її специфіку в Україні, яка полягає у значному зростанні проявів маргіналізму серед більшості етносів, що мешкають в Україні, поглибленні маргінальних тенденцій у звязку з активізацією міграційних процесів, медіативним характером суспільно-політичного простору України (між Заходом і Сходом), що породжує її особливий етнокультурний статус як маргінальної держави, яка ще не відірвалася від Сходу, але й не примкнула до Заходу, наявністю в Україні російськомовних українців тощо;«Особливості прояву політичної маргінальності на інституціональному рівні» політична маргінальність експлікується як вияв перехідного, структурно невизначеного становища політичних інститутів у політичній системі суспільства, що характеризується відсутністю єдиної шкали політичних цінностей та кризою політичної самоідентифікації учасників політичного процесу. До основних передумов дисфункційності інститутів політичної системи в Україні, що роблять її маргінальною, автор відносить такі чинники: перехідність, швидкі економічні та політичні реформи; багатосубєктність політичної системи; конфліктність усередині політичного класу. Використовуючи метод історичної ретроспективи, у підрозділі проведено короткий екскурс діяльності політичних інститутів від початку здобуття Україною незалежності до 2006 р. Констатується відсутність в українському суспільстві ціннісно-нормативної бази соціальної та політичної консолідації. «Моделі маргінальної поведінки політичних акторів в українському суспільстві» політична маргінальність аналізується на елітарному і неелітарному рівнях політичних акторів. Зміни, які відбулися в політичній системі та в українському суспільстві за роки незалежності, визначили перехідність політико-психологічних настроїв громадян.Всю багатоманітність підходів, видів і класифікацій маргіналів і маргінальності у соціально-політичному просторі зведено до одного комплексного визначення. Політична маргінальність в умовах трансформаційних процесів українського суспільства аналізується як дворівневе явище, що впливає на діяльність політичних інститутів і поведінку політичних акторів, при цьому, як інститути, так і актори можуть бути і причиною політичної дезорганізації, і потенціалом для зародження нових політичних структур і відношень в Україні. Інституційна політична маргінальність, проявляється в політичних інститутах, організаціях і структурах, функції яких спрямовані не на цілісність політичної системи, а на її перетворення, впливаючи або на дезорганізацію (дисфункційність), або на формування нових структур (інновації у функціях). Акторна політична маргінальність, що досліджувалася з позицій поведінки елітарних і неелітарних груп, у одних - повязана з репутацією і статусними характеристиками, з участю в процесі прийняття рішень; у інших - з ціннісними орієнтаціями і особливостями електоральної поведінки в політичному просторі українського соціуму. Важливим моментом тут може виступати не лише необхідність подолання маргінальності, але й сприйняття особливостей маргінальних політичних акторів і специфічних функцій інститутів, як можливих варіантів вирішення основних проблем політичної системи України.

У дисертаційному дослідженні проведено комплексний теоретико-методологічний аналіз феномену маргінальності в політичному та етнокультурному вимірах. Всю багатоманітність підходів, видів і класифікацій маргіналів і маргінальності у соціально-політичному просторі зведено до одного комплексного визначення. Маргінали - це індивіди, що знаходяться на периферії, узбіччі соціальної, економічної, політичної, правової, психологічної та інших систем. Маргіналізація - процес перетворення індивідів, які ідентифікують себе з певною спільністю, під впливом економічних, політичних, соціальних, психологічних і культурних факторів у маргіналів.

Встановлено, що важливими детермінантами маргінальності в умовах трансформаційних процесів пострадянської України, є політичні і етнокультурні умови її функціонування. У залежності від рівня детермінації маргінальність набуває конкретних форм прояву.

Політична маргінальність в умовах трансформаційних процесів українського суспільства аналізується як дворівневе явище, що впливає на діяльність політичних інститутів і поведінку політичних акторів, при цьому, як інститути, так і актори можуть бути і причиною політичної дезорганізації, і потенціалом для зародження нових політичних структур і відношень в Україні. Інституційна політична маргінальність, проявляється в політичних інститутах, організаціях і структурах, функції яких спрямовані не на цілісність політичної системи, а на її перетворення, впливаючи або на дезорганізацію (дисфункційність), або на формування нових структур (інновації у функціях). Акторна політична маргінальність, що досліджувалася з позицій поведінки елітарних і неелітарних груп, у одних - повязана з репутацією і статусними характеристиками, з участю в процесі прийняття рішень; у інших - з ціннісними орієнтаціями і особливостями електоральної поведінки в політичному просторі українського соціуму.

В сучасних умовах політична маргінальність представляє собою динамічне явище, яке змінюється поряд з політичним простором, так як кожний новий етап у його розвитку виділяє специфічні критерії даного феномену. Динаміка маргінальності відстежується на політико-психологічному рівні політичних акторів. Зіткнення політичного простору з індивідуально-адаптивним призвело до виникнення маргінальної свідомості, що пройшла такі етапи розвитку: права (консервативна) маргінальна свідомість; ,,дискретна» маргінальна свідомість; ,,несвідомо-демократична» маргінальна свідомість. Не дивлячись на постійну присутність маргінальності в центрі політичного простору пострадянської України, у державних органах влади все ще недостатньо усвідомлюється необхідність аналізу політико-психологічного настрою і особливостей поведінки маргінальних груп, а також недооцінка цього феномену при проведенні реформ у всіх сферах суспільного життя і при прийняті політичних рішень. Важливим моментом тут може виступати не лише необхідність подолання маргінальності, але й сприйняття особливостей маргінальних політичних акторів і специфічних функцій інститутів, як можливих варіантів вирішення основних проблем політичної системи України.

Поряд з політичною маргінальністю, важливе місце у трансформаційних процесах пострадянської України займає етнокультурна маргінальність. До етнічних маргіналів відносять вихідців з національно-змішаних родин, коли людина сприймає дві традиції, дві мови, а тому повинна обирати якусь з них, або синтезувати щось своєрідне. Перебування у іноетнічному середовищі будь-якої родини протягом кількох поколінь може призвести до подвійної етнічної самосвідомості її членів. В іншому разі етномаргінальний статус набувається зі зміною життєвої ситуації внаслідок міграції, трансформації політичних, культурних, соціальних умов життя людини. Зазвичай, такі процеси супроводжуються зміною особистісних орієнтацій в етнокультурній сфері та певною трансформацією свідомості.

Визначено особливості етнокультурної маргінальності в Україні: - значне зростання проявів маргіналізму серед усіх етносів, які мешкають в Україні, що обумовлено системною трансформацією суспільства;

- поглиблення маргінальних тенденцій у звязку з активізацією міграційних процесів;

- рубіжний характер України (між Заходом і Сходом), що породжує її особливий етнокультурний статус як маргінальної держави, яка ще не відірвалася від Сходу, але й не примкнула до Заходу;

- наявність в Україні двох основних мов - української та російської - це питання з культурно-інформаційного перетворилося на політичне;

- відсутність загальнонаціональної державної еліти, яка змогла б консолідувати суспільство;

- розподіл віруючих, в межах держави, за різними конфесійними вподобаннями;

- відсутність правової бази для захисту інтересів титульної нації і прав національних меншин.

Перенісши специфіку етнокультурної маргінальності у практичну площину політики, вдалося простежити тенденції до встановлення тісного взаємозвязку між мовою спілкування, релігійними вподобаннями, етнічними ідентифікаціями тієї чи іншої групи населення та її політичними орієнтаціями.

Узагальнюючи результати теоретичного аналізу ролі політичної та етнокультурної маргінальності в трансформаційних процесах пострадянської України, рекомендується: Проблему маргінальності вирішувати шляхом встановлення нової парадигми міжетнічних відносин та формування поліетнічної нації як основи існування сегментованого вітчизняного соціуму. В цьому сенсі важливим завданням є завершення консолідації української етнонації як політико-соціальної, культурної і психологічної цілісності, здатної виконувати роль центру тяжіння в системі українського етнополітичного організму. Поряд з цим, процес національного будівництва навряд чи матиме позитивні результати без залучення до нього численних національних меншин та етнічних груп країни. Інакше кажучи, має відбуватися паралельний та взаємозалежний розвиток етнічної та громадянської складових української нації. Зважаючи на достатньо високий рівень субкультурного плюралізму української держави, найбільш сприятливі умови для зазначених процесів лежать в основі моделі етнокультурного плюралізму, яка передбачає необхідність вироблення - не лише завдяки зусиллям держави, а й за активної участі різноманітних структур громадянського суспільства - консолідуючої програми міжетнічного діалогу на засадах інтеграції та мультикультуралізму, яка б обєднала різні верстви населення за принциповими питаннями з обовязковим урахуванням культурно-історичних особливостей окремих регіонів. Згідно з запропонованою моделлю, квінтесенцією українського національного будівництва повинно бути створення необхідних стимулів для добровільної інтеграції етнокультурних маргіналів в український соціум.

Традиційні схеми пояснення маргінальності як характеристики аут-групи при сучасному стані українського суспільства неприйнятні, оскільки в маргінальному стані знаходиться переважна частина суспільства. Тому потрібні зусилля спеціалістів різних галузей науки для розробки пояснювальних моделей структури особистісної свідомості українських громадян і діагностики різних проявів кризи ідентичності як на особистісному, так і на суспільному рівнях. Базуючись на таких моделях, слід визначити шляхи подолання цього кризового стану, досягнення політичних, правових, соціальних, культурних умов, які б сприяли формуванню позитивних самоідентичностей індивідів.

1. Матета О.А. Особливості етнокультурної маргінальності в Україні: теоретичний аспект // Людина і політика. - 2004. - № 3. - С. 9-13.

2. Матета О.А. Етномовний мегатренд сучасної України // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна ,,Питання політології». - Харків, 2004. - № 643. - С. 224-231.

3. Матета О.А. Етнополітика і держава. Проблеми міжетнічного діалогу в контексті формування української політичної нації // Політика і час. - 2005. - № 9-10. - С. 91-96.

4. Матета О.А. Маргінальність політичного простору сучасної України // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна ,,Питання політології». - Харків, 2006. - № 737. - С. 101-109.

5. Матета О.А. ,,Пострадянська демократизація» та її вплив на маргіналізацію українського політичного простору // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна ,,Питання політології». - Харків, 2007. - №760. - С. 132-139.

6. Матета О.А. Особливості етнокультурної маргінальності в Україні: теоретичний аспект // Матер. X наук.-техн. конф. молодих вчених і спеціалістів КДПУ: Тези наук. доповідей. - Кременчук: КДПУ, 2003 р. - С. 156-158.

7. Матета О.А. Маргінальність системи цінностей політичної культури українців в контексті становлення громадянського суспільства // Матер. V Всеукраїнської наук.-практ. конф. ,,Біосферно-ноосферні ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіонів». - Кременчук: КДПУ, 2005. - С. 54-55.

8. Матета О.А. Маргінальність політичної свідомості українців у контексті формування громадянського суспільства // Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства: Зб. наук. тез (за матер. XVI Харківських політологічних читань). - Харків: НЮАУ, 2005. - С. 230-232.

9. Матета О.А. Національна ідентифікація українців у світлі постпомаранчевих подій // Демократичні цінності, громадянське суспільство і держава / Матер. XIII Харківських міжн. Сковородинівських читань. - Харків: ТОВ «Прометей-Прес». - 2005. - С. 63-64.

10. Матета О.А. Проблеми міжетнічного діалогу в контексті формування української політичної нації // Проблеми формування електоральної культури населення: Зб. наук. статей (за матер. XVII Харківських політологічних читань). - Харків, 2005. - С. 177-180.

11. Матета О.А. Інституційна маргінальність політичного простору сучасної України // Матер. VII міжн. наук.-практ. конф. ,,Біосферно-ноосферні ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіонів»: Тези доповідей. - Кременчук: КДПУ, 2006. - С. 21-22.

12. Матета О.А. Психологічні особливості маргінальності в контексті трансформації сучасного українського суспільства // Матер. XIV регіональної наук.-техн. конф. молодих учених і спеціалістів КДПУ імені Михайла Остроградського: Тези наук. доповідей. - Кременчук: КДПУ імені Михайла Остроградського, 2007. - С. 371-372.

1. Размещено на .ru