Політична свідомість: суть та умови її формування в процесі державотворення в Україні - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКАЗ дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Здійснено системний аналіз таких найбільш важливих субєктів реалізації політичної свідомості як особа, політичні інституції (парламентська діяльність та діяльність політичних партій), нація в умовах трансформаційних змін соціально-політичних форм буття. Political consiousness: essense and conditions of its formation in state-forming processes of Ukraine. Dissertation analyses essense of political consiousness as a constituent of social consiousness in general; specifies peculiarities process of state undergoing transformation from totalitarian to democratic type of political regime. Ihere has been accomplished systematic analysis of those the most important subjects of political consiousness realization as personality, political institutions (parliamentary activity), nation in transformational changes conditions of social-political forms of being.Складний і неоднозначний процес державотворення в Україні потребує не лише адекватного розуміння процесів обєктивної трансформації політичної системи, а й теоретичного осмислення тих закономірностей, на основі яких відбувається перехід держави тоталітарного типу політичного режиму до демократичного. При універсальності засобів, механізмів, технологій, обєктів управління в державі, спрямуванням якої є демократія, політична свідомість створює особливий, неповторний простір функціонування цієї системи. Тут політична свідомість виступає засобом, який може вплинути безпосередньо на прискорення або ж навпаки - уповільнення процесу трансформації держави. Актуальність теми дослідження зумовлена ще й тим, що в сучасній Україні, як ніколи у попередні часи, постала проблема, яка потребує нагального вирішення - формування своєї власної, нової еліти, що виступила б активним субєктом та генератором всіх поступальних процесів. Суть поняття "політична свідомість" у переважній частині науково-дослідної літератури дається переважно у звязку з дослідженням загальнометодологічних визначень поняття "свідомість", яке було предметом уваги майже всіх видатних філософів, зокрема: Г.У першому розділі дисертації "Політична свідомість: суть, структура, форми і рівні" досліджується трактування суті свідомості, суспільної свідомості, політичної свідомості, масової політичної свідомості у працях українських та зарубіжних науковців. У першому підрозділі "Суспільна свідомість: суть, форми, функції" характеризується структура суспільної свідомості і свідомості взагалі, що допомагає всебічнішому розкриттю поняття політичної свідомості. Свідомість у теорії пізнання та психології ще XVIII століття розглядалася як "співзнання" або "самознання", тобто спостереження власних психічних переживань, й означала будь-який психічний акт, трохи пізніше - внутрішнє спостереження власних психічних переживань або здатність до самоспостереження. Політична свідомість має лінійну структуру, куди входять рівні: емпірично-буденний (відчуття, настрої, наміри, установки, воля, переконання - психологія), науково-теоретичний (цінності, ідеї, концепції, знання, доктрини, теорії - ідеологія); політико-дієвий рівень (розглядає консервативну, реформістську, радикальну свідомість). У третьому підрозділі "Масова політична свідомість" аналізується масова свідомість, як свідомість, поширена серед представників тієї чи іншої групи, чи в суспільстві загалом.Політична свідомість - це та форма суспільної свідомості, в якій здійснюється динамічний і суперечливий процес відображення суспільного буття соціальними субєктами політичної діяльності і відносин. При органічному звязку політичної свідомості з названими сферами суспільства і при сходженні від абстрактного до конкретного в пізнанні, можна виділити рівні визначення поняття "політична свідомість". При першому рівні визначення політична свідомість розглядається як безпосереднє відображення потреб, інтересів і діяльності субєктів політики, тих відносин, які обєктивно утворюються та існують між ними, в політичній сфері життя суспільства. Третій рівень визначення політичної свідомості розглядається як відображення відносин в суспільстві, які відіграють важливу роль у повсякденному житті людей. Майнові інтереси людей, працевлаштування, рівень і якість їх життя, матеріальне благополуччя - все це впливає на їх політичне самопочуття, на ставлення до органів державної влади, до політики і політиків, на участь у політичному процесі, формує їх соціальний ідеал.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Політична свідомість - це та форма суспільної свідомості, в якій здійснюється динамічний і суперечливий процес відображення суспільного буття соціальними субєктами політичної діяльності і відносин. Суспільне буття тут - як політичне життя суспільства (тобто відносини приватної власності і соціальної нерівності, які є джерелом політичних інтересів).

Важливі характеристики політичної свідомості, як духовного явища, визначаються обєктом її відображення. Обєктом даної форми суспільної свідомості є суспільне буття, тобто обєктивно існуючі стосунки між людьми в суспільстві. Предметом же відображення є ті сторони, фрагменти обєкту, які поступово входять у сферу інтересів субєкта політичної діяльності і усвідомлюються ним. Предмет - це головне в обєкті, що викликає активний інтерес субєкта. Однак обєкт відображення політичної свідомості має рівні своєї структури (політична, соціальна, економічна та інші сфери суспільства як системного цілого), в яких проявляється життєдіяльність людей.

При органічному звязку політичної свідомості з названими сферами суспільства і при сходженні від абстрактного до конкретного в пізнанні, можна виділити рівні визначення поняття "політична свідомість". При першому рівні визначення політична свідомість розглядається як безпосереднє відображення потреб, інтересів і діяльності субєктів політики, тих відносин, які обєктивно утворюються та існують між ними, в політичній сфері життя суспільства. При другому рівні вона є відображенням інтересів і відносин, які мають місце в соціальній сфері (народ, нація,прошарки суспільства). Це форма духовного досвіду субєктів соціальної структури суспільства, які через участь в політичному житті реалізують свої потреби та інтереси. Третій рівень визначення політичної свідомості розглядається як відображення відносин в суспільстві, які відіграють важливу роль у повсякденному житті людей.

Щодо специфіки політичної свідомості, то вона полягає в тому, що ця форма суспільної свідомості безпосередньо взаємодіє з логікою функціонування і розвитку економічного життя суспільства, на відміну від, наприклад, релігійної, моральної та інших форм свідомості. Майнові інтереси людей, працевлаштування, рівень і якість їх життя, матеріальне благополуччя - все це впливає на їх політичне самопочуття, на ставлення до органів державної влади, до політики і політиків, на участь у політичному процесі, формує їх соціальний ідеал. Ось чому політична свідомість відрізняється високим ступенем динамізму та активності, непередбачуваності в своєму існуванні. Специфіка політичної свідомості полягає ще й у тому, що вона має тісний звязок з інтересами соціальних груп і прошарків, які є її субєктами. Це зумовлює велику кількість типів політичної свідомості (при демократичному режимі існування суспільства). Соціальна зумовленість чітко проявляється в ідеологічній сфері політичної свідомості: в будь-якому демократичному суспільстві, існує різноманітність політичних ідеологій, які є формами самосвідомості тих чи інших соціальних спільнот. Через ідеологію вони прагнуть усвідомити і виразити свої інтереси, сформувати для себе ідеал влаштованого суспільства і держави.

Відображення суспільного буття в політичній свідомості має раціональний характер, що дозволяє відображати інтереси субєктів політичної діяльності у поняттєвій формі, досягати високого ступеня їх осмислення і теоретичного узагальнення. Специфіка політичної свідомості проявляється також у її великій соціальній активності, у значних пізнавальних можливостях. За своєю природою політична свідомість носить, переважно, практичний характер, тобто вона орієнтована на самореалізацію в практичному політичному житті, в діях індивідів і соціальних груп, партій і рухів, інших субєктів політичної активності. Наповнення політичної свідомості енергією практичної дії робить її активним фактором життя суспільства, що особливо виявляється в періоди глибоких реформ.

Сучасне українське суспільство виникло на уламках держави тоталітарного типу, розвивається у пострадянському просторі і в способах відображення, розуміння всієї динаміки змін, що відбуваються в країні, суттєво виявляють себе риси колишньої масової політичної свідомості. На порозі третього тисячоліття не зовсім зрозумілими є образи майбутнього суспільного устрою, у надто загальних рисах визначена стратегія соціального поступу. Українське суспільство ще тільки долає фазу становлення (система загальних цінностей і норм, що інтегрують соціум і поділяються більшістю його членів, остаточно не склалася) .

Процес демократизації постсоціалістичних держав розпочався в результаті поступової лібералізації політичної свідомості правлячої еліти і комуністичних партій в цілому. Він відбувався під впливом ідеологічної і політичної конфронтації із Заходом. Це та віра в єдину теорію і модель перетворень призвели до послаблення в політиці більшості пострадянських держав центризму і здорового глузду, до радикалізації еліт, поляризації їх політичних орієнтацій: до західних моделей демократії і до традиційних соціалістичних принципів. А це завадило пошукові оптимального, "середнього" шляху перетворень.

В Україні, як і в інших країнах, що проводять реформи, відбулася швидка політична і економічна лібералізація за західним зразком - шокова терапія, що надзвичайно вплинула на політичну свідомість громадян. В нашій країні, що не мала характерних для Заходу багаторічних традицій ринкової економіки і індивідуалістичної свідомості, спроба реалізувати ліберальну модель демократії призвела до послаблення, криміналізації, розладу держави, до політичної і економічної анархії, занепаду виробництва, зниження рівня життя населення.

У перші післясерпневі місяці 1991 року, в процесі підготовки референдуму про незалежність домінуючими в Україні стали дві ідеології: націоналізм проти імперського диктату центру та лібералізм проти тоталітарного режиму. Поступово, обидві ці ідеї виконали функціональні завдання, які стояли перед суспільством в момент утвердження незалежності України. Нині вже є самоочевидним, що ліберальна доктрина "шокової терапії" зазнала в Україні банкрутства, а подальша еволюція лібералізму в бік його радикалізації, очевидно, може призвести до вкрай небажаного, конфліктного варіанту розвитку подій. Якщо цього пощастить уникнути, то поміркований консерватизм має всі перспективи стати однією з основних політичних течій України. В його руслі і відбуватиметься конкурентна боротьба між угрупованнями християнсько-демократичного, з одного боку, та соціал-демократичного спрямування, - з другого.

Тільки завдяки світовому досвіду і власній специфіці, проведенню активної і реалістичної державної політики сформується динамічне і гуманне суспільство. Дисертантка дійшла висновку, що Україна не може реформуватися стихійно, "знизу". Головним інструментом соціальних перетворень є держава, партії, рухи, а також політична свідомість, яка за роки сучасної реформації зазнала суттєвих, корінних змін. Стало нормою вільне висловлювання людьми своїх поглядів і думок, поступово переборюється психологія покори владі ("рабська психологія"), а свідомість стає плюралістичною; відображає різні соціальні інтереси громадянського суспільства. Відбувається гуманізація політичної свідомості. Поширюються такі цінності, як демократія, громадянське суспільство, права людини, парламентаризм. Політична свідомість стала менш сприйнятливою щодо міфів і догм, вона критично відображає суспільні відносини, діяльність інститутів влади і політиків.

Зрозуміло, що в політичній свідомості сучасного суспільства є і негативні тенденції. Це, наприклад, пожвавлення масового егоїзму і крайнього націоналізму, екстремістські орієнтації, нездоровий популізм, ілюзії. Політична свідомість завжди суперечлива, і це виражається звичайно в епоху глибоких і всебічних реформ, коли змінюються самі базові основи політичного буття індивіда і соціальних груп, трансформується вся політосфера як єдине ціле.

Виходячи із ситуації кризового стану в Україні, програма-мінімум нині мала б зводитись до доктрини "соціальної держави", орієнтованої на гарантоване забезпечення основних потреб людей. Побудова ж "соціальної ринкової економіки" буде вже для України програмою максимум, розрахованою на більш тривалий період. Довгострокова державницька доктрина, що грунтується на ідейних засадах поміркованого консерватизму, має передбачити створення умов для ефективної господарської діяльності людей.

Отже, шлях України - це не формальна псевдодемократія і не тоталітарна диктатура, а демократичний і в той же час національний тип державності, що є найближчим до корпоративної демократії і корпоративної державності. Цей тип і є шляхом до сучасної української державності, сильної державної влади, яка діє суворо точно в рамках права і через ці рамки правової держави знаходить оптимальний баланс між ідеєю свободи й ідеєю справедливості. На це і має бути в першу чергу спрямована і політична свідомість українців.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА: 1) Матвієнків С.М. Масова політична свідомість як регулятор політичної поведінки людей// Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. Вип., 2. - Львів, 2000 - С. 201-210.

2) Матвієнків С.М. Формування політичної свідомості в Україні як умова безпеки держави// Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. Вип.2. - Львів,2000 - С. 62-68

3) Матвієнків С.М. Методологічні основи дослідження політичної свідомості// Політичний процес в Україні: стан і перспективи розвитку/ Збірник наукових праць. - Львів: ПАІС, 1998 - С.170-174;

4) Матвієнків С.М. Політична свідомість як найвпливовіша форма суспільної свідомості// Вестник Сев. ГТУ. Вып. 24: Политология: сб. науч. тр./ Редкол.: Ю.А. Бабинов (отв.ред) и др. Севастоп. гос. техн. ун-т. - Севастополь, 2000. - С.96-103;

5) Матвієнків С.М. Місце соціально-політичних суперечностей у формуванні політичної свідомості// Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку/ Наукове видання. - Львів: Інститут народознавства НАНУ, 2000 - С.90-100.

Размещено на .ru