Політична соціалізація як складова демократизації сучасного суспільства - Автореферат

Київський національний університет імені Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Постригань Григорій Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри політичних наук. Драгоманова, завідувач кафедри політичних наук кандидат філософських наук, доцент Федірко Іван Павлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри політології. Захист відбудеться 16 жовтня 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Особистість не лише пристосовується до соціально-політичних змін суспільства, знаходиться під впливом трансформаційних процесів в усіх сферах суспільного життя, але є субєктом їх розвитку та подальших перетворень, що визначається особливостями процесу політичної соціалізації. Крихкість комуністичних режимів полягала не лише у економічній недоцільності соціалізму та ілюзорності відображення інтересів народу у партійній системі, а й у втраті раціональності ідей, що лежали в основі всього режиму, коли люди перестали вірити в дієздатність системи, були виключені з процесів її розвитку. Продуктивність поєднання вже вироблених теоретичних положень щодо процесу політичної соціалізації та теоретико-аналітичних матеріалів світових демократичних трансформацій дає можливість підвищити прогнозованість суспільного розвитку, полегшити пошук шляхів подолання гетерогенності суспільства, фрагментарності його політичної культури, характерного і для українського суспільства. Реалізація цієї мети передбачає розвязання таких задач: систематизувати основні підходи до розуміння сутності політичної соціалізації та розкрити системний характер цього процесу; політична соціалізація демократизація український визначити основні напрями гармонізації процесу політичної соціалізації в українському суспільстві.Процес політичної соціалізації має конкретно-історичний характер, адже обумовлений розвитком усієї системи наявних суспільно-політичних відносин та інститутів, точніше функціонуванням політичної системи суспільства. У такому розумінні дослідження політичної соціалізації має включати: політичну організацію даного суспільства (державні органи, політичні партії, організації тощо), наявні соціально-політичні норми, що визначають весь процес становлення індивідів як субєктів політичної діяльності; зміст соціально-історичного досвіду, що сконцентрований у політичній культурі; структуру соціальної системи, як проміжної ланки між людиною та політичною системою, що виступає базисом для формування індивідуальних мотивів політичної діяльності, переконань, поглядів, ціннісних орієнтацій тощо. Зміст взаємозвязку політичної системи та особистості як субєкта політичної діяльності розкривається через загальні механізми, які лежать в основі процесу політичної соціалізації: стандартизації політичної поведінки індивідів (забезпечується діяльністю політичних інститутів, правовою системою, соціально-політичними нормами та санкціями), енкультурації, тобто передачі соціально-історичного досвіду. Становлення індивіда в якості групового субєкта політичної діяльності визначається такими напрямками впливу соціальної групи на процес політичної соціалізації індивіда: усвідомлення групових потреб, інтересів та переведення їх у власні орієнтації та позиції; узгодження дій особистості та групи шляхом досягнення "психологічної" єдності на емоційному, раціональному, вольовому рівнях; консолідація поглядів та організація дій індивідів на основі спільних цілей. Ця модель містить два основних принципи: громадянства (як основи консолідованості дій в політиці) та "правозаконності" (всезагальність правил підпорядкованості).Політичний режим як функціональний аспект політичної системи виступає основним критерієм для виділення типів політичної соціалізації за такими параметрами: характер стосунків держави з громадянами, функціонування політичних та неполітичних організацій, наявна політико-правова система. Для сучасних демократичних країн характерний тип політичної соціалізації, що передбачає активне включення особистості у політичний процес на основі усвідомлених групових та індивідуальних інтересів. Для недемократичних політичних режимів характерна "ізоляційна модель" політичної соціалізації, де особистість розглядається як обєкт управління, а активна участь громадян у політичному процесі як самостійних свідомих субєктів, становить загрозу стабільності політичної системи. Трансформація недемократичних режимів має свою специфіку в різних суспільствах, однак можна стверджувати про наявність загальних детермінант, що впливають на зміну взаємозвязку людини та політичної системи: делегітимізація політичного режиму, наслідки лібералізації, роль недержавних інститутів, характер формування партійної системи.

Основний зміст дисертації